Календар подій

65 років від дня народження В’ячеслава Григоровича Медвідя (1951), українського письменника, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка (2003)

 Медвідь (Медвєдєв) В'ячеслав Григорович – прозаїк, есеїст, заслужений діяч мистецтв України, почесний член Асоціації “Нова література”, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка 2003 року.

 Народився на Житомирщині. Після закінчення школи навчався на філологічному факультеті Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка та на бібліотечному факультеті Київського державного інституту культури імені О.Є.Корнійчука (нині – Київський національний університет культури і мистецтв), відділенні масових та наукових бібліотек. Працював в Ужгороді, з 1972 року – методистом у Закарпатській обласній бібліотеці для дітей.

 У 1975 році В’ячеслав Григорович переїжджає до Києва. Працює в різних бібліотеках міста. У 1981 році обіймає посаду редактора редакції "Романи і повісті" видавництва "Дніпро". Тривалий час працює старшим науковим співробітником Українського центру культурних досліджень Міністерства культури і туризму України, секретарем ради Національної спілки письменників України.

 З 1988 року займається винятково літературною працею. У тому ж часі пориває з поетичною творчістю та сюрреалістичними етюдами і пише перші “поліські” новели, що згодом (1981) склали книжку “Розмова”. Книжка прози “Заманка” стала одвертим спротивом формальним та стилістичним канонам того часу. У 1987 р. перевидає обидві книжки як роман “Таємне сватання”. “Збирачі каміння” (1989) є спробою написати роман (поліські хроніки) з довільною новелістичною побудовою. 1993 р. друкує у журналі “Київ” еротично-філософський роман “Льох”. У 1995 р. - книжку щоденників “Філософія страху або ж проклятий народ” (журнал “Українські проблеми”). 1996 р. -закінчує багатолітню працю над великим за обсягом та епічним за задумом романом-оперою “Кров по соломі”; друкує кілька уривків з нього.

 У цьому ж часі В'ячеслав Медвідь виступає переважно як автор культурологічно-філософських есеїв, які зібрав у поважний том під назвою “Pro domo sua”. Упорядкував та видав авторську антологію “Десять українських прозаїків. Десять українських поетів” (у “Бібліотечній серії” Міністерства культури і мистецтв, 1995) зі своїми передмовами. Більшістю творів Медвідь – від експресіоністичних новел до складних романних побудов – “зациклений” на поліському регіоні, часто звужуючи географію творчих пошуків до одного села. Улюблений афоризм В’ячеслава Медвідя – “я міг би бути зовсім іншим письменником”. Переклав роман Б. Можаєва «Різьблені віконниці» (1988).

 Член Спілки письменників України з 1982 року. Член літературного гурту "Пси Святого Юра". Лауреат літературної премії "Український стиль" асоціації "Нова література" (2001). Лауреат премії Є. Бачинського (США) «У свічаді слова» (1997). За роман "Кров по соломі" був відзначений Національною премією України імені Тараса Шевченка. Нині живе та працює у Києві.

 Окремі твори В’ячеслава Медвідя перекладалися російською, іспанською, казахською, литовською та чеською мовами.

Medved (1)
Medved (2)

Хостинг от Макхост

Наші контакти

Go to top