Календар подій

205 років від дня народження Антіна Любича Могильницького (1811—1873), українського поета, громадського діяча

 Антін Любич Могильницький — український письменник, громадський і політичний діяч, греко-католицький священик, декан богородчанський (УГКЦ). Писав мовою, близькою до народної.

 Антін Любич Могильницький народився в с. Підгірках (тепер Калуського району, Івано-Франківської області) у родині убогого священика. Дитячі роки провів у м. Солотвині, куди переїхала сім’я після смерті батька у 1813 р. Вітчим мало цікавився здібним, допитливим хлопцем. Лише у 16 років А. Могильницький став учнем гімназії у м. Бучачі. Через порушення гімназійних правил А. Могильницький змушений був міняти місце навчання (Чернівці, Львів) і закінчив гімназію у Будапешті. Далі А. Могильницький навчався у Львівській семінарії, яку закінчив у 1840 р. Займав спочатку посаду парафіяльного адміністратора в селах Хутарі, Стрийського округу, і Зборі, Калуського округу, а потім священика в с. Комарові, Станіславського округу. Одночасно працював і приватним учителем.

 Літературну діяльність А. Могильницький розпочав 1838 р. Боротьба за рідну мову і літературу для народу стає його кровною справою, головним змістом його поезій і публіцистики. «Житє Могильницького від самого 1838 року до єго смерті, — писав І. Франко, — було немов дзеркалом, в котрім досить живо відбилися пориви, надії та судьби галицько-руського народа». Революційні події 1848 р. пожвавили творчу і громадську діяльність письменника. В цей час він пише велику романтичну поему на матеріалі народних переказів «Скит Манявський», баладу «Русин-воїн», збирається видавати літературний журнал. Наступ реакції після придушення революції зруйнував задуми письменника.

 З 1859 року А. Могильницький жив у селі Бабче, Богородчанського округу. 1861 р. був обраний послом до крайового сейму та делегатом до державної ради у Відні, де 27 червня того ж року виступив з палкою промовою на захист народної освіти рідною мовою. Незважаючи на щоденні турботи про хліб насущий, про виховання дітей, яких було 13, піклування про здоровя, Антін Могильницький продовжує літературну діяльність. Він пише чудові вірші: "Згадка старовини", "Пробудися, соловею", "Ученим членам Руської Ради", "Судьба поета" та інші.

Кожний нарід, хоч би дикий,
Любить свій родинний край,
Любить отцівські язики.
Свою мову — свій звичай...
Мильший єму край родимий,
Мильший отців тісний кут,
Як багатий світ імінний,
Где з золотих кубків пють.

 У вірші "Рідна мова" А. Могильницький висловився, подібно до Маркіяна Шашкевича, про безсмертя рідного слова.

 В останні роки свого життя письменник майже нічого не писав, стояв осторонь літературного і громадського життя. 13 серпня 1873 р., будучи проїздом у с. Яблінці, Богородчанського округу, А. Могильницький несподівано помер.

 Обізнаний добре з античною і західноєвропейською літературами та багатьма іноземними мовами, А. Могильницький усвідомлював значне відставання української літератури і щиро прагнув внести свій посильний вклад у її рдзвиток. Кращими сторонами своєї творчості і громадської діяльності він розвивав передові ідеї М. Шашкевича. Це дало підставу І. Франкові твердити, що А. Могильницького цілком справедливо зачислюють до «перших будителів руського духа в Галичині».

 Про життя та письменницьку і громадську діяльність Антона Могильницького писали літературознавці, його творчість особливо високо цінував Іван Франко, а буковинський соловейко Юрій Федькович називав його "бояном Галицької раті".

Українська література у портретах і довідках: Давня література - література XIX ст.
Mogulnutskuy (2)

Наші контакти

 

Go to top