• 2
  • 4
  • 5
  • 1
  • 3
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9

2017 рік оголошено Роком Української революції 1917 – 1921 років

Українські книги-ювіляри 2017 року

  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    230 років
  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    230 років
  • Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    200 років 190 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    185 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    185 років
  • Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    175 років
  • Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    160 років
  • Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    155 років
  • Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    130 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    130 років
  • Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    120 років
  • Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    115 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    105 років
  • Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    90 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    85 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    80 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    65 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    60 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    60 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    60 років
  • Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    60 років
  • Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    55 років
  • Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    55 років
  • Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    50 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    45 років
  • Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    45 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    45 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    35 років
  • Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    35 років
  • Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    35 років

Календар подій

Міжнародний день театру

  «Театр — это такая кафедра, с которой можно много сказать миру добра»

М.В. Гоголь

 Міжнародний день театру (World Theatre Day) відзначається щорічно 27 березня. Це не просто професійне свято митців сцени, це свято мільйонів глядачів. Саме тому, День театру- це не тільки міжнародне свято, але і загальнолюдське свято, яке не має ні національних, ні державних, ні релігійних кордонів.

 Міжнародний день театру був встановлений у 1961 році IX конгрессом Міжнародного інституту театру (International Theatre Institute, ITI). Діяльність Міжнародного інституту театру (МІТ), згідно з її уставом, повинна бути спрямована на «укріплення миру і дружби між народами, на розширення творчого співробітництва всіх театральних діячів світу».

 Традиційно Міжнародний день театру проходить під єдиним гаслом: «Театр я засіб взаєморозуміння і зміцнення миру між народами».

 «Весь мир — театр. В нем женщины, мужчины — все актеры. У них свои есть выходы, уходы, И каждый не одну играет роль» - написав В.Шекспір у комедії «Как вам это понравится». На питання щодо походження театру немає та й не може бути остаточної відповіді, оскільки поняття театрального мистецтва включає в себе надзвичайно велику кількість різноманітних аспектів, кожен із яких зародився як відносно самостійне явище й став частиною цілого лише пізніше.

 Однак, незважаючи на це, можна виділити два основних шляхи розвитку архаїчних зародків лицедійства, якими були магічні обряди й ритуали, з одного боку, та практичні потреби людства (задля задоволення яких часто використовувалися знову ж таки магічні елементи), з іншого боку. Перші ж театри з'явились в Греції, згодом в Китаї, Індії, а в X столітті з’являються зачатки Європейського театру.

 Якщо ж заглибитися в історію самого театру, то багато що викличе велике здивування:

  • в античному грецькому театрі була людина — рабдух — яка палицею била тих, хто особливо буянив і заважав іншим глядачам дивитися виставу;
  • в одному із театрів Іонії був особливий ряд для одноруких воїнів. Перед ними — ряд для лисих рабів. Здогадайся, яким чином аплодували воїни? Вони ударяли по лисинам рабів;
  • початково акторами у грецькому театрі були винятково чоловіки. Вони могли грати по кілька ролей, жіночі в тому числі, використовуючи маски та костюми;
  • у римському театрі з'явилася завіса, яка не розходилася в сторону і не піднімалася доверху, а опускалася донизу у спеціальну щілину в підлозі;
  • Мельпомена — муза трагедії, театральна муза. Вона одна із 9 дочок Зевса і Мнемосіни. Її зображували високою жінкою у вінку з виноградного листя, в театральній мантії, з трагічною маскою в одній руці та мечем або палицею в іншій;
  • довгий час в давньоримській комедії заборонялося показувати римських громадян в смішному вигляді. Саме тому римська комедія зображувала греків і грецький побут . Так і виходило , що греки і римляни проявляли зворушливу одностайність : греки сміялися над собою , римляни теж сміялися над греками;
  • давньогрецький драматург Фриних одного разу представив у театрі свою п'єсу «Взяття Мілета » - про розорення грецького міста персами. Вона настільки засмутила глядачів, що весь театр вибухнув сльозами; в покарання влада присудили поета до штрафу в тисячу драхм і заборонили постановку його п'єси;
  • у грецькому театрі було лише три актори, кожен з яких міг виконувати кілька ролей;
  • у класичні часи Афін перегляд театральної постановки трагедії був обов'язковий для всіх жителів Афін, крім рабів. Тому на представленні збирався все місто. Незаможним платили компенсацію за незароблені в цей час гроші. Коли особи , що відали постановками, стали стягувати плату за вхід, уряд Афін також почав виплачувати ці гроші громадянам. А ось на постановки комедій порядних жінок не пускали, хіба що гетери могли перебувати в театрі на виставі комічних творів;
  • римський драматург Лівій Андронік сам виконував головні ролі в своїх трагедіях. Коли одного разу він втратив голос, він став доручати виконання всіх пісень спеціальному хлопчикові, що стояв позаду, а сам лише відкривав рот. Це - перший зафіксований в історії випадок використання фонограми.

 Театр — це життя, це мудрість народу, яка застигла в майстерній грі акторів. Відомо, що колискою світового театрального мистецтва є давньогрецький театр, вистави в якому відбувалися просто неба на колоподібному майданчику — орхестрі. Лави для глядачів були на схилах каменистого пагорба. Така зала для глядачів називалася театром.

 Актори в давньогрецькому театрі виступали в масках, які позначали тип персонажа, душевний стан або характер.

 Витоки нашого українського театрального мистецтва сягають давніх народних свят та обрядів.

 Руїни театрів античного типу у Херсонесі та Ольвії залишились до наших часів. Це були театри під відкритим небом, у центрі знаходився круглий майданчик для акторів і хору, а місця глядачів йшли уступами вгору.

 З XV століття поширюється в Україні мистецтво мандрівних акторів. Вони брали участь у весільних обрядах та ярмарках. А ще варто згадати вертеп — старовинний народний ляльковий театр.

 Перша українська професійна театральна трупа була створена в другій половині XIX століття. Так розпочалася історія українського театру, відомого як «театр корифеїв». Назавжди в нашій історії залишаться славетні імена акторів: Марка Кропивницького, братів Тобілевичів, Марії Заньковецької.

 Найстаріший в Україні театр було збудовано в Харкові у 1789 році, згодом у Києві (1806), Одесі (1810).

 Найстаріша з існуючих нині театральних будівель в Україні споруджена 1843 року у Львові. Зараз тут міститься Український драматичний театр імені М.Заньковецької. Раніше це був Старий театр - найбільша свого часу театральна споруда в Європі.

 Найбільше "театральне" місто в Україні – Київ, в якому 25 театрів. Щодо областей, то першість за Одеською – 10 театрів, Львівською – 9, Кримською та Дніпропетровською – по 8.

 Спливли часи, але театральне мистецтво розвивається і досі. Театр — це вічна казка. Кого хоч раз торкнулася магія мистецтва перевтілення, той ніколи не залишиться байдужим до «життя на підмостках», бо театр — це живе слово.  

Театр

Там, де натхнення і образи,

Де квіти, оплески і сум,

Там все окремо і одразу,

Визнання натовпу і глум…

Стоїть окремо світ куліс,

Світ сцени – зоряна завіса,

Де небо щастя й море сліз,

Я звідала  це, я актриса.

Ада Роговцева - відома українська акторка театру та кіно, Народна артистка Української РСР, Народна артистка СРСР. Герой України.

Щиро вітаємо майстрів сцени та аматорів театральних колективів!

Творчої Вам наснаги та здійснення найсміливіших задумів!

Хостинг от Макхост

Наші контакти

Go to top