• 2
  • 4
  • 5
  • 1
  • 3
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9

2017 рік оголошено Роком Української революції 1917 – 1921 років

Українські книги-ювіляри 2017 року

  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    230 років
  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    230 років
  • Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    200 років 190 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    185 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    185 років
  • Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    175 років
  • Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    160 років
  • Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    155 років
  • Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    130 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    130 років
  • Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    120 років
  • Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    115 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    105 років
  • Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    90 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    85 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    80 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    65 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    60 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    60 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    60 років
  • Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    60 років
  • Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    55 років
  • Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    55 років
  • Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    50 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    45 років
  • Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    45 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    45 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    35 років
  • Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    35 років
  • Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    35 років

Календар подій

420 років від дня народження Рене Декарта (1596 – 1650), французького філософа, математика, фізика

 Рене Декарт - французький математик, філософ, фізик і фізіолог, творець аналітичної геометрії і сучасної алгебраїчної символіки, автор методу радикального сумніву у філософії, механіцизму у фізиці, предтеча рефлексології.

 У математиці Декарт запровадив Декартову систему координат, дав поняття змінної величини і функції, ввів багато алгебраїчних позначень. У фізиці він сформулював закон збереження кількості руху, запровадив поняття імпульсу сили. Декарт — автор методу радикального сумніву в філософії, механіцизму у фізиці, передтеча рефлексології.

 Рене Декарт народився 31 березня 1596р. у місті Ла-Е-ан-Турен (зараз Декарт). Його батько був юристом і обіймав посади адвоката і судді, а згодом радника парламенту Британії. Сім’я Декарта належала до класу великої буржуазії. Рене з дитинства відрізнявся допитливим розумом, і родичі порядком втомлювалися від його питань. У віці 8 років, він відправився осягати науки в замок Шатонеф. У той час там знаходився коледж, якому протегував сам Генріх Четвертий. Навчання в коледжі вели священики-єзуїти. З часом цей коледж став одним з найвідоміших шкіл Європи.

 За десять років навчання в коледжі Декарт придбав навички письменницької майстерності, музичного та драматичного мистецтва. Він вивчав латинь, французька, граматику, риторику, богослов’я і схоластику, а так само деякі основи математики і астрономії. У 1614 році Декарт поступає в університет Пуатьє, де через два роки навчання отримує вчений ступінь з юриспруденції. Здавалося, що він повторить кар’єру батька, проте, юний Декарт всім своїм єством тягнувся до науки. Він приймає рішення відправитися в подорож. Це подорож триватиме 12 років.

 У 1618 році почалася Тридцятирічна війна, приводом для якої послужили релігійні суперечності між католиками і протестантами. Декарт же з 1616 по 1628 побував на службі у трьох різних арміях - голландській, баварській, угорській, але так і не взяв участь ні в одному бою. Він відмовляється від чинів та від зарплати, яку отримав лише раз за всі роки.

 Життєвою метою Декарта стало відкриття якоїсь універсальної науки і оволодіння всіма її аспектами. До цієї мети Декарт буде йти все життя. У 1629 році він пише книгу «Правила для направлення мислення». Однак ця праця так і не буде їм завершена і буде оприлюднена лише через 50 років після смерті Декарта. У 1628 році в Голландії, Декарт закохується в служницю по імені Хелен. Від цього союзу на світ з’являється незаконнонароджена дівчинка-дочка Декарта. Існування малятка зігрівало раціональне серце Декарта, тому її смерть стала для нього сильним ударом. На той момент Декарту було 44 роки. Він повністю занурюється в науку, немов намагається відгородитися від світу і власного болю. Він вивчає анатомію, фізіологію, іноді власноруч робить розтини, хоча в той час це було дуже небезпечно. Багаття інквізиції палали по всій Європі.

 У віці 53 років, учений вже порядком страждає від всіляких недуг, їде до Швеції, де стає вчителем молодої королеви Христини. У Швеції Декарт почуває себе незатишно. Молода, навіжена королева так пишалася знаменитим ученим, що не відпускала його від себе ні на крок. Декарт недосипав, нервував, здоров’я його похитнулося. Через чотири місяці, після приїзду в Стокгольм, Декарт захворіє запаленням легенів, а ще через десять днів його не стане. Помер Рене Декарт 11 лютого 1650 року.

 Лінзи, принцип функціонування ока, теорія світла, природа хмар і дощу, природа веселки, тепло – як форма внутрішнього руху, аналітична геометрія – ось основний перелік вишукувань Декарта. У 1633 році він завершує свою основну працю, який назвав «Світ». Декарт прославив своє ім'я великою кількістю трактатів з математики та філософії. Основні з них: «Геометрія» (1637), «Міркування про метод…» (1637), «Начала філософії» (1644). Він заклав основи аналітичної геометрії, дав поняття змінної величини і функції, ввів багато алгебраїчних визначень, висловив закон збереження руху, дав поняття імпульсу сили. Автор теорії, яка пояснює утворення небесних тіл вихоровим рухом частинок матерії (вихрі Декарта). Ввів поняття рефлексу (дуга Декарта).

 Декарт основоположник раціоналізму, згідно якого наші знання складаються в основному або виключно із апріорного знання, ідей, які у нас вже знаходяться. Він поставив розум на перше місце, а роль досвіду звів до простої перевірки даних інтелекту. Вважав, що розум здатен пізнати світ, проте, потребує правильного застосування (методу). Він поставив за мету по-новому обґрунтувати знання з огляду на досягнення в природних науках тієї епохи, які він порівнює із частинами дерева: коріння — метафізика, фізика — стовбур, механіка, медицина та мораль — окремі гілки. Останні науки потрібні людині для опанування нею природи. Сподівався припинити суперечки духовної еліти, яку він вважав відповідальною за війни того часу.

Його метод базується на інтуїції та дедукції:

  1. Вважати істиною тільки те, що не викликає жодного сумніву.
  2. Розкладати кожну складну проблему або завдання на простіші.
  3. Методично переходити від відомого і дослідженого до невідомого й недослідженого (від простого евідентного (від англ.. evidence) знання до складнішого).
  4. Не робити ніяких пропусків у логічних ланках дослідження.

 Декарт вірить в Бога як досконалу істоту (існування якого він ніколи не ставив під сумнів). Якби не було Бога, тоді він би не був досконалим. Оскільки людина є недосконалою істотою, а із недосконалого не може вийти щось досконале, то Бог існує за межами людської уяви. Отже, існування Бога є джерелом об’єктивного значення людського мислення. А оскільки Бог у своїй досконалості не обманює людину, а дає їй можливість пізнання, не може бути обманом те, що людина має тіло, існує природа та 2 плюс 2 дорівнює 4. А неправильна рецепція спричинена тим, що Бог наділяє нас свободою, одне називати правильним, а друге — неправильним, що і є доказом нашої богосхожості. Таким чином Декарт ставить світ на метафізичний фундамент.

 Питання етики. На думку Декарта, перш ніж визначити для себе правила поведінки, не можна в усьому сумніватися, потрібно знати максими провізоричної моралі, яка допомагає досягненню ойдеймонії (щастя):  

  1. Дотримуватися всіх законів та звичаїв країни походження. Жити за середніми поняттями людей свого оточення. Не приймати жодних обов'язків.
  2. Завжди бути впевненим у ситуації, в разі непевності — вибирати за найвищою ймовірністю, уникаючи таким чином докорів сумління.
  3. Підлаштовуватися під світ, ніж, навпаки, підлаштовувати світ під себе (тут відчувається вплив стоїцизму). Єдине, що є в нашому розпорядженні — це розум. Воля прагне тільки того, що їй пропонує розум, отже не може прагнути нічого недосяжного.
  4. Спрямовувати життя на розвиток розуму та пізнання.

Цитати Рене Декарта

Бог може все, що я вважаю можливим

Прагни перемагати швидше самого себе, ніж долю, і змінювати своє бажання, ніж порядок у світі.

Здоровий глузд — найбільш розповсюджена річ у цьому світі, оскільки кожен думає, що він наділений ним повною мірою.

Самотність потрібно шукати у великих містах.

Найбільше заздрять славі.

Неможливо вигадати чогось оригінального і малоймовірного, що не було б уже сказано кимось із філософів.

Прагнення відмінностей при нестачі характеру згинає одну людину перед іншою.

Ми можемо давати собі звіт щодо стану нашого здоров’я, але щодо стану розуму — ніколи.

Люди, які займаються філософією частіше виявляються менш мудрими, ніж ті, хто ніколи нею не займався.

Я мислю — отже існую.

Правильно визначайте слова, і ви позбавите світ від половини непорозумінь.

Всі науки настільки пов’язані між собою, що легше вивчати їх всі відразу, ніж якусь одну із них окремо від інших.

Для того, щоб вдосконалити розум потрібно більше розмірковувати, ніж заучувати.

Краще взагалі не прагнути відшукувати істини, ніж робити це без будь-якого методу.

Мало мати хороший розум, головне — правильно його використовувати.

Розпач — це страх без надії.

Розум — це запалювальне скло, яке, воспламеняючи, саме залишається холодним. 

Хостинг от Макхост

Наші контакти

Go to top