• 2
  • 4
  • 5
  • 1
  • 3
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9

2017 рік оголошено Роком Української революції 1917 – 1921 років

Українські книги-ювіляри 2017 року

  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    230 років
  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    230 років
  • Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    200 років 190 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    185 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    185 років
  • Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    175 років
  • Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    160 років
  • Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    155 років
  • Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    130 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    130 років
  • Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    120 років
  • Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    115 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    105 років
  • Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    90 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    85 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    80 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    65 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    60 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    60 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    60 років
  • Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    60 років
  • Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    55 років
  • Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    55 років
  • Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    50 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    45 років
  • Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    45 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    45 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    35 років
  • Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    35 років
  • Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    35 років

Календар подій

110 років від дня народження Анатолія Івановича Шияна (1906 – 1989), українського письменника, драматурга

 Анатолій Іванович Шиян - український письменник, драматург. Член Спілки письменників України від 1936 року.

 Народився Анатолій Іванович на Білгородщині у родині селянина-маляра. Тут він закінчив трикласну початкову школу. З 1924 року працював санітаром, а потім аптекарем в Борисовській народної лікарні.

 В 1925 році вступає до Київського лісотехнічного інституту, який закінчив у 1929 році. В 1928р. У квітневому номері журналу "Молодий більшовик" було надруковане перше оповідання А. Шияна — "Лісокради". З кінця 20-х років починається інтенсивне входження А. Шияна в літературу. В періодиці одне за одним публікуються його оповідання. Протягом 1930 — 1932 pp. побачило світ шість оригінальних збірок нарисів, оповідань, повістей. Одним з примітних ранніх оповідань є "Імандра" (1930). І хоча ранні твори письменника слабували на багатослів' я, зайві епізоди, нечітко змальовані характери, просторову вузькість, репортажність авторської мови, схематизм характерів, це було свідченням активного входження в літературу нового імені, імені українського радянського письменника Анатолія Івановича Шияна, який перебуває на стадії художнього зростання, у пошуку свого, власне авторського стилю.

 Певним кроком у творчому самоутвердженні А. Шияна була перша повість "Баланда" (1930), яка 1957pоці була опублікована в новому, істотно доопрацьованому варіанті. У творі зображено класову боротьбу на селі кінця 20-х рр., протистояння старого та нового укладів. Своєрідним підсумком ранньої творчості письменника можна вважати цю повість яка найповніше розкрила авторську манеру письма раннього Шияна. Однак, існує думка, що й цей твір слабує на запозичення й має художню схожість з романом А. Головка „Бур'ян".

 Письменник продовжує творчі пошуки і в першому своєму романі "Магістраль" (1934). Автор також вдався до експерименту з тематикою - цей роман став чи не першим в українській літературі радянської доби, у якому було порушено виробничу тему, розкрито життя промислового міста. Твір також має сильну морально-етичну насиченість. Це чи не єдиний твір, який виходить за рамки тематики „життя на селі" й розкриває авторську манеру зображення подій і характерів у новому ключі.

 1936 року вийшов роман "Гроза", число видань якого перевершило два з половиною десятки. Роман створений на матеріалі героїчної боротьби українського народу за встановлення Радянської влади. Автор майстерно розкрив процес становлення революційної свідомості слобідської бідноти під впливом революційних подій і більшовицької пропаганди. Готуючи книгу до одного з численних перевидань, письменник у 1954 році здійснює нову редакцію його тексту, зробивши суттєві виправлення та уточнення, За мотивами роману в 1959 році було знято фільм «Гроза над полями», сценарій до якого написав сам автор. Анатолій Шиян створив сценарій і до фільму «Летючий корабель».

 У роки Великої Вітчизняної війни Анатолій Іванович служив військовим кореспондентом, співпрацював з Миколою Бажаном. Побував письменник і в партизанському з'єднанні генерала Сабурова. За час війни письменник зібрав колосальну кількість матеріалів, розповідей очевидців, власних вражень, записаних у польових щоденниках. По війні ним була видана документально-нарисова книжка «Партизанський край» (1946), яка стала правдивим документом про боротьбу наших патріотів у ворожому тилу.

 Притаманне письменникові вміння віднайти яскраву художню деталь, колоритно подати ту чи іншу картинку живої дійсності, глибока повага до багатющого арсеналу фольклорної поетики, особливо пісенної, проявилися в кращій з повістей А. Шияна «Мар'яна» (1953),у якій описано події напередодні революції 1917 року. Яскраві образи, майстерно виписаний внутрішній світ героїв, гостра соціальна проблематика, Шиянівське уміння виписувати навколишню дійсність дали чудовий зразок прозового письма, який «ніколи не залежується на полицях бібліотеки. Він викликає багато спогадів, захоплює ліризмом і життєвою правдою».

 Знаний Анатолій Іванович Шиян і як драматург, і як театральний критик. У його доробку є п'єси-казки для дітей («Котигорошко», «Летючий корабель», «Івасик-Телесик»), драми «Де шуміла ковила» (1960), «Вечірня пісня», п'єси «Дружба» (1932), «Коні» (1933), «Зірниці» (1956).

 Небайдужою письменнику була й релігійна тематика. Одним з останніх його драматичних творів є п'єса «Тиха обитель», присвячена життю жіночого монастиря у дні революції.

 Важко переоцінити те значення для подальшої творчої роботи письменника, яке мало особисто пройдене, пережите, бачене й почуте ним на фронті.

 Враження Шияна й склали основу найбільшого за обсягом роману «Хуртовина» (1979 - 1980), який 1980 року було відзначено літературною премією імені Андрія Головка. Це епопея про український народ у війні. Письменник розкриває авторський варіант традиційної теми життя народу в часи воєнного лихоліття. Власний гіркий досвід автора як очевидця та активного учасника бойових дій знайшов своє відображення у змодельованому епічному полотні з масштабним і повним охопленням повсякденного життя народу, трудової людини, щоденним тиловим подвигом колосальної кількості людей. Цей твір належить до набутків українського воєнного роману.

 Саме цей твір та роман «Гроза» стали вершинами в творчості письменника, де найповніше і найбільш виразно проявився його самобутній талант.

 «ХХ століття, починаючи від буремних революційних подій та закінчуючи перебудовою, як новим напрямом розвитку держави. І все це пройшло через призму світобачення митця.

 Життєвий та творчий шлях радянського письменника Анатолія Шияна варто розглядати з огляду на декілька закономірностей, продиктованих добою радянської влади в суспільстві та літературі відповідно - інтенсивне входження в літературу (кінець 20-х років), швидкий професійний ріст та видавнича популярність (чого тільки варті шість оригінальних книг нарисів, оповідань, повістей, що вийшли протягом двох років), членство в Спілці радянських письменників України, літературні премії та відзнаки. А головне - повна свобода літературних дій, оскільки твори Анатолія Шияна носили „правильний", соцреалістичний характер - зображували утвердження нового життя, соціалістичного будівництва, шляхом революційних перетворень; відтворювали життя трудових мас; кристалізували особистість нового типу. Але, водночас, поряд із соцреалістичними кліше у творчості Анатолія Шияна органічно звучить і власне авторське літературне „Я" зі своїми індивідуальними особливостями. Це надає творчій спадщині письменника художньої вартості»- написала у своєму дослідженні творчості письменника Ольга Коновалова.

Твори

Автор великої кількості книг оповідань, повістей і нарисів.

  • Повість «Баланда» (1930).
  • Збірка оповідань «Озерянки» (1932 і 1940).
  • «Переможці. Оповідання і нариси» (1950).
  • «Партизанський край» (1946).
  • «Вибране» (1947).
  • Романи:
    • «Магістраль» (1934),
    • «Гроза» (1936),
    • «Хуртовина» (1979).
  • Збірки п'єс:
    • «Де тирса шуміла» (1961),
    • «Тиха обитель» (1969).
  • Твори для дітей молодшого шкільного віку:
    • казка «Івасик-Телесик»,
    • п'єси-казки «Котигорошко», «Ялинка» (1947),
    • збірка «П'єси-казки» (1951).
  • кіносценарії:
    • «Гроза над полями» (1958)
    • «Летючий корабель» (1960), обидва зняті на Київській кіностудії

Нагороди та премії

  • Літературна премія імені Андрія Головка (1980) за роман «Хуртовина».
  • Був нагороджений орденами Вітчизняної війни, Червоної Зірки, чехословацьким орденом «Військовий хрест», медалями.

Пам'ять

Похований в Києві на Байковому кладовищі. У Києві створений музей-квартира письменника.

Shuyan

Хостинг от Макхост

Наші контакти

Go to top