• 2
  • 4
  • 5
  • 1
  • 3
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9

2017 рік оголошено Роком Української революції 1917 – 1921 років

Українські книги-ювіляри 2017 року

  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    230 років
  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    230 років
  • Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    200 років 190 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    185 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    185 років
  • Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    175 років
  • Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    160 років
  • Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    155 років
  • Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    130 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    130 років
  • Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    120 років
  • Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    115 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    105 років
  • Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    90 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    85 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    80 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    65 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    60 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    60 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    60 років
  • Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    60 років
  • Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    55 років
  • Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    55 років
  • Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    50 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    45 років
  • Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    45 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    45 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    35 років
  • Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    35 років
  • Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    35 років

Календар подій

195 років від дня народження Шарля П`єра Бодлера (1821–1867), французького поета

«Бодлер…Цей король поетів, справжній бог»

Артюр Рембо

 Шарль П'єр Бодлер — французький поет, літературний критик та перекладач, один з найвпливовіших представників французької літератури XIX століття.

 Шарль Бодлер належить до тих поетів, які не знайшли розуміння і визнання у сучасників. Читачі вважали його небезпечним аморальним богохульником, анархістом, напівбожевільним. Лише окремі, переважно діячі мистецтва, вбачали в Бодлерові великого поета. Таке ставлення до нього пояснюється насамперед тим, що з ранньої юності і до самої смерті Бодлер перебував у стані конфронтації з тогочасним суспільством. Цей конфлікт був непримиренним, що й зробило неможливою будь-яку іншу розв'язку, крім трагічної, для поета.

 Шарль Бодлер народився в Парижі. Його батькові, Жозефу Франсуа Бодлеру, було 62 роки, а матері, Кароліні, — 28. Батько помер, коли Шарлю не було ще й 6 років, але на все життя в душі Бодлера залишилося тепле дитяче почуття до батька, що межувало з поклонінням. Він любив згадувати шляхетного сивого старого з красивим ціпком у руці, який гуляв з сином Люксембурзьким садом і пояснював символіку численних статуй. Люксембурзький сад. Але психічна травма, яку митець отримав у дитинстві, полягала не в ранньому сирітстві, а в "зраді" матері, яка через рік після смерті чоловіка знов вийшла заміж за 39-річного генерала Опіка. Але повторне одруження було ще не єдиною "зрадою" Кароліни Бодлер: у 1832 році 11-рІчного Шарля віддають в інтернат при ліонському Королівському коледжі, бо сім'я перебралася саме до Ліона. Тут і прокинулися почуття, що псували життя Бодлера до кінця його днів — образа, ревнощі, ненависть. Ліонський період життя тягнувся до 1836 р., коли родина Опік знов повернулася до Парижа. 1837 року Бодлер написав свій перший вірш «Несумісність». Шарль закінчив коледж Людовіка Великого і, отримавши ступінь бакалавра, відчув, що не хоче більше продовжувати навчання. Це був акт протесту і звільнення — він вирішив стати "творцем". В 1839–1841 р.— він слухає лекції з права в Сорбонні.

 В 1840 Бодлер році вступив до Національної школи Хартій, де з'являвся лише час від часу. Куди більше Шарля приваблювала студентське життя Латинського кварталу: саме в ці роки він наробив боргів, пристрастився до наркотиків і заразився сифілісом, який через 25 років став причиною його смерті. Він приятелював з молодими літераторами і навіть насмілився заговорити на вулиці з самим Бальзаком.У 1841 році вітчим сплатив його борги і відправив на два роки в Індію. Пошкоджений штормом корабель дістався до острова Маврикій, і там Бодлер переконав капітана відправити його назад до Франції. Плавання це зробило безсумнівний вплив на майбутнього поета: тропічні пейзажі, звуки, запахи послужили основою для барвистих екзотичних картин у деяких з найбільших його творінь.

 У квітні 1842 Шарль Бодлер досяг повноліття і вступив у володіння спадщиною, яке становило близько 75 тисяч франків і дозволило йому вести життя світського денді. Вже до 1844 року він розтратив половину капіталу, тому родина вважала розумним встановити судову опіку над рештою грошей. Таким опікуном став нотаріус Ансель, який вів грошові справи Бодлера і видавав йому певну незначну суму щомісячно.

 1845 року відбувся літературний дебют Бодлера: у журналі «Художник» публікується сонет «Дамі креолці», складений ще в період його перебування на Маврикії. Тоді ж він заявляє про себе як про тонкого цінителя живопису, написавши есе про художній салон 1845 року «Салон 1845 року». З цього часу Бодлер став одним з головних літературних і художніх критиків свого часу.

 Душевному стану бунту, непокори, який був притаманний поету все життя, повністю відповідав революційний бунт у Франції 1848 р. Сам Бодлер згадував: "Моє сп'яніння в 1848 р. Якої природи було це сп'яніння? Жага помсти. Природне задоволення від руйнування".

 У 1850-их роках він активно пропагує у Франції творчість Едгара По. Майже 16 років життя Бодлер присвятив перекладу на французьку мову творів Едгара По, якого вважав своїм духовним братом.

 Збірка "Квіти Зла", що вийшла у 1857 р., зробила Бодлера відомим. Після появи цієї славнозвісної збірки митцю залишалося жити ще 10 років і два місяці. Збірка містить вірші Бодлера, написані в період з 1840 по 1857. Вона вважається значною віхою у розвитку французької поезії і становленні символізму, як літературного напрямку. Тематика збірки в основному еротична й декадентська.

 Назву збірки шукав поет довго, зате виявилася вона напрочуд місткою і виразною, адже сфокусувала в собі не лише суперечності епохи, а й протиріччя самого Бодлера.

 Збірка епатувала французьку громадськість, викликавши обурення в одних і захоплення в інших. На хвилі обурення автор і видавець були покарані французьким судом за образу громадської моралі. Бодлера оштрафували на 300 франків, шість віршів із збірки потрапили під заборону публікації, яка була відмінена тільки в 1949.

 Вірші у «Квітах зла» мають здебільшого двопланову структуру, де на передньому плані предмети, емпіричні явища, конкретні деталі, якими ховається ідея, абстракція, що перетворює предметно - емпіричні образи в символи.

 Провідні мотиви «Квітів Зла» Ш.Бодлера: «Захват життя» і «жах життя»; Боротьба Добра і Зла, Бога і Диявола, життя і смерті, тілесного і духовного; Визначення сенсу буття особистості — пошук Істини; Нескінченні поривання, падіння і злети; Утвердження чарівної сили мистецтва; Інтуїтивне наближення до Істини; Творча незалежність митця від натовпу; Проголошення Краси єдиною метою мистецтва; Призначення поета і поезії — видобувати Красу з усього (навіть зі Зла) і зберігати її для вічності.

«У цю жорстоку книгу, - написав Бодлер про «Квіти зла» за рік перед смертю, - я вклав усе моє серце, всю мою ніжність, усю мою віру (викручену навиворіт), усю мою ненависть».

 Останні роки життя поета були сумними.

 1860 року було опубліковано збірку коротких художньо-філософських есе «Штучний рай». У цій збірці Бодлер досліджує проблему впливу на людину збуджуючих засобів: вина, гашишу й опіуму. Вихваляючи вино, він засуджує використання наркотичних речовин. На його думку, художник від природи обдарований поетичною уявою і не має потреби в штучному створенні образів.

 У 1862 р. на повний голос "заговорила" давня хвороба Бодлера — почастішали напади запаморочення, жару, безсоння, майже божевілля. Він практично нічого не пише, одягнений в лахміття, годинами ходить вулицями, намагаючись "загубитися" в натовпі.

 Але все ж таки знаходить в собі сили читати лекції і домовитися про видання своїх творів. Катастрофа сталася 4 лютого 1866 р., коли під час відвідання церкви Бодлер непритомніє. У нього виявляють ознаки паралічу, часткову, а пізніше і остаточну втрату здатності говорити. У липні його перевозять до Парижа, де він і помер. Похований 2 вересня на цвинтарі Монпарнасс у Парижі. В останню путь його проводжала лише невелика група друзів (Поль Верлен, Теодор де Банвіль та ін.).

 Шарль Бодлер вірив, що його вірші, як і найкращі твори Гюго, Готьє, Байрона, залишать слід у людській пам'яті. Так і сталося.

 Його не лише читали - у нього вчилися. Учителем Бодлера назвали Верлен, Малларме, Рембо, Пруст, Валері, Елюар, Рільке, Еліот, Брюсов...

 Про нього писали Іван Франко, Леся Українка, Василь Стефаник. Українською мовою його твори зазвучали завдяки майстерним перекладам: П. Грабовського, В.Щурата, М.Драй-Хмари, М.Зерова, М.Терещенка, М. Яцківа, І.Світличного, Д.Павличка, І.Драча, М.Москаленка, М.Ільницького, І.Петровцій та ін.

 На вірші Бодлера писали музику: А.-В. Кантодеа, К. Дебюссі , Е. Шабрие , Г. Форе , Венсан буд "Енді , Ернест Шоссон , Альфредо Казелла , А. фон Цемлінського , А. Берг , К. Штокхаузен , Н. Рорем , Л. Андріссен , А. Соге , Кайхосров Сорабджі , С. Танєєв , А. Гречанінов , А. Крупнов , Юрій Алексєєв , Д. Тухманов , Лоран Бутонна , Мілен Фармер , Костянтин Кінчев.

 Доля подарувала Шарлю Бодлеру лише 46 років, але він назавжди увійшов до еліти світової класики.

 «Шарль Бодлер належить до тих поетів, які загинули тому, що були чесними і не хотіли схилятися перед ідолами, носячи в своїх серцях високі ідеали» Максим Горький.


 «Він жив між злом з любов’ю до добра» К.Бальмонт.


 «Поезією Шарль Бодлер доводив, що і у пеклі можна мріяти про вкриті снігом вершини» О. Блок.


 «Бог дав мені життя фізичне, Бодлер дав мені життя духовне» поет-перекладач Іван Петровцій.


 «Якщо можна назвати людину приємною, то у більшій мірі це стосується Бодлера. Погляд його сповнений життям і думкою…» Теодор де Банвіль.


 «Ви маєте рідкісний дар – змусити мислити; дар лише обраних» Віктор Гюго.


 «Квіти зла” Бодлера - епохальне явище французької і європейської поезії ХІХ століття. Синтез її здобутків і водночас прокладання шляхів її подальшого розвитку» Дмитро Наливайко.


 “Квіти зла” Ш. Бодлера - це квіти, що виросли в нашій суперечливій душі на грунті жорстокого ХХ століття» Олександр Олесь.


 «З Бодлером французька нація, нарешті, вийшла за межі нації. Вона змусила світ читати себе: вона постала, як сучасна; вона запліднила численні уми» Поль Валері.


Шарль Бодлер    АЛЬБАТРОС

Щоб їм розважитись, веселий гурт матросів
Серед нестримних вод розбурханих морів
Безпечно ловить птиць, величних альбатросів,
Що люблять пролітать слідами кораблів.

На палубу несуть ясних висот владику.
I сумно тягне він приборкане крило,
Що втратило свою колишню міць велику,
Мов серед буйних вод поламане весло.

Мандрівник зборканий знесилено ступає!
Плавець повітряний незграбний і смішний!
Той тютюновий дим у дзьоб йому пускає,
А цей, дратуючи, кульгає, мов кривий.

Поет подібний теж до владаря блакиті,
Що серед хмар летить, мов блискавка в імлі.
Але, мов у тюрмі, в юрбі несамовитій
Він крила велетня волочить по землі.

Переклад М. Терещенка

Sharl Bodler (1)
Sharl Bodler (2)

Хостинг от Макхост

Наші контакти

Go to top