• 2
  • 4
  • 5
  • 1
  • 3
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9

2017 рік оголошено Роком Української революції 1917 – 1921 років

Українські книги-ювіляри 2017 року

  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    230 років
  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    230 років
  • Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    200 років 190 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    185 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    185 років
  • Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    175 років
  • Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    160 років
  • Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    155 років
  • Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    130 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    130 років
  • Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    120 років
  • Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    115 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    105 років
  • Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    90 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    85 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    80 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    65 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    60 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    60 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    60 років
  • Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    60 років
  • Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    55 років
  • Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    55 років
  • Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    50 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    45 років
  • Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    45 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    45 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    35 років
  • Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    35 років
  • Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    35 років

Календар подій

110 років від дня народження Оксани Дмитрівни Іваненко (1906 1998), української письменниці, перекладачки

 Оксана Дмитрівна Іваненко — українська дитяча письменниця та перекладачка. Мати дитячої письменниці Валерії Іваненко.

 Оксана Дмитрівна народилася в Полтаві. Батько Оксани працював редактором газети, мати — вчителькою.

 Першу свою казку Оксана Іваненко написала у шість років. Казка була вміщена в домашньому рукописному журналі "Гриб", який дівчинка сама й "редагувала". Пізніше її дитячі повісті з'являлися в рукописному журналі, який виходив у гімназії.

 Оксана Іваненко навчалася у гімназії, потім у робітничій школі. 1922 року вступила до Полтавського інституту народної освіти і почала працювати вихователькою дитбудинку.

 Літературна творчість захопила її дуже рано. Перший твір — казка «Квіти» — з’явився в друці 1917 року в журналі полтавських гімназистів «Слово». Писала вірші і п’єски. Але початком свого творчого шляху письменниця вважає 1925 рік, коли в журналі «Червоні квіти» було опубліковано оповідання «До царя».

 У 1926 році закінчила факультет соціального виховання Харківського інституту народної освіти. Тут під час навчання відвідує літературні вечори, знайомиться з Н. Забілою, П. Усенком, О. Копиленком, І. Сенченком.

 Невдовзі Оксана Іваненко починає працювати вихователькою в дитячій колонії імені М.Горького, під керівництвом Антона Макаренка. На цій роботі остаточно утвердилася її громадянська позиція, тут остаточно визначилася її життєва мета — працювати для дітей. Енергійну, ініціативну молоду вчительку виділив А. С. Макаренко. Пізніше він вивів Оксану Іваненко в образі Оксани Варської в "Педагогічній поемі". Робота в колонії відіграла в житті Оксани Дмитрівни надзвичайну роль.

 У 1928 році письменниця вступає до аспірантури при Українському науково-дослідному інституті педагогіки, керує секцією дитячої літератури у Київській філії цього інституту.

 У 1932–1939 роках Оксана Дмитрівна працювала у видавництві «Молодий більшовик».

 1933 року Оксана Іваненко друкує першу казку "Сандалики, повна скорість!" — твір, наскрізь пронизаний проблемами сучасності. Вже в цій першій казці письменниці вдалося показати, як поєднуються у вчинках її героїні особисті й громадські інтереси.

 1934 року у Харкові відбувається конференція дитячих письменників. На конференцію приїхала велика група російських письменників К. Чуковський, С. Маршак, А. Барто. Вони зацікавлено поставилися до здобутків української дитячої літератури, схвально відгукнулися про казку О. Іваненко. Ставлення до дитячої літератури, зокрема до казки, міняється.

 У Москві створюється Дитвидав. На Першому Всесоюзному з'їзді письменників було проголошено, що в Радянському Союзі е велика література для дітей. Про це на з'їзді говорили Максим Горький, К. Чуковський, С. Маршак. Про українську дитячу літературу виголосила слово Наталя Забіла.

 З'являються нові твори Оксани Іваненко: казки, оповідання, повість про дитячі роки Т. Г. Шевченка. За успіхи, в розвитку дитячої літератури у 1939 р. письменницю було нагороджено орденом "Знак пошани".

 З 1938 року Оксана Дмитрівна перейшла на творчу роботу. В 1947 — 51 роках редагувала дитячий журнал «Барвінок».

 Оксана Іваненко написала кілька десятків книжок оповідань, повістей і казок для дітей та юнацтва. Серед них: «Майка та жабка» (1930), «Дитячий садок». (1931), «Черевички» (1933), «Лісові казки» (1934), «Великі очі» (1936), «Джмелик» (1937), «Три бажання» (1940), «Куди літав журавлик» (1947), «Казки» (1958) та ін. Ці твори розкривають людське життя, допомагають пізнати красу рідної природи.

 У своїй творчості Оксана Іваненко спиралася на досвід народної казки, на традиції таких казкарів, як Андерсен, Лев Толстой, Іван Франко. Змалювання природи підпорядковане розв'язанню важливих морально-етичних проблем: заклик берегти природу, не порушувати гармонії у творах письменниці прозвучав набагато раніше, ніж у середовищі вчених.

 Поява книжок Оксани Іваненко «Друкар книжок небачених» (1947, про І. Федорова), «Богдан Хмельницький» (1954), збірки «Води з кринички» (оповідання про Андерсена, Заньковецьку і Чехова, Пирогова і Гарібальді), роману «Марія» (1973, про Марка Вовчка) свідчили про зрослу майстерність письменниці, широту її історичних пошуків і прагнення поставити визначних діячів української історії у контекст світових подій. З особливою любов'ю виписала вона образ письменниці Марка Вовчка — «кроткого пророка и обличителя жестоких людей неситих» (за словами Т. Г. Шевченка).

 В особі Оксани Іваненко поєднались письменник, педагог, історик, літературознавець. її романи про Т. Шевченка та Марка Вовчка, опові-дання про Андерсена, повість про першодрукаря Івана Федорова — це не лише наукові біографії, а й чудові художні твори.

 Великий інтерес викликає роман про життя і творчість Т. Г. Шевченка, його горьовані шляхи від дитинства до смерті, написаний з любов’ю, знанням і майстерністю. Роботу над епопеєю про життя Великого Кобзаря «Тарасові шля¬хи» письменниця розпочала ще в довоєнні роки. У 1939 році вийшла у світ повість «Тарасові шляхи», а в 1961 — під цією ж назвою роман з п'яти частин, який охопив усе життя поета. Твір написаний на багатю¬щих архівних, мемуарних, наукових джерелах. О. Іваненко побувала в тих місцях, де зупинявся поет, вивчила все, що збереглося про Т. Шевченка і його епоху. Оксана Дмитрівна настільки зжилася з образом свого героя, що його радощі стали її радощами, а його сльози — її слізьми. Вона немов пройшла разом з поетом його нелегкими шляхами від Моринців і Кирилівки через Литву до Петербурга, від Києва до Аралу, аж до останнього шляху, яким везли домовину з прахом Кобзаря в рідну Україну. «Тарасові шляхи» стали видатним явищем в українській біографічній прозі. Цим і пояснюється величезний успіх книги. Роман перекладено багатьма мовами.

 Про те, як письменниця йшла до відтворення образу Великого Кобзаря, вона розповіла в нарисі «Мої Тарасові шляхи», вміщеному в книзі спогадів «Завжди в житті» (1985, відзначена Державною премією УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 1986).

 Велику цінність для біографів і краєзнавців становить згадана збірка «Завжди в житті», де письменниця перебігає спогадом пережите й розповідає про своє життя в літературі та про знайомства з видатними людьми.

 О. Д. Іваненко відома і як перекладачка. Вона переклала на українську роман А. Моруа «Тургенєв» (1977), збірку оповідей П. Бажова «Малахітова шкатулка» (1979), окремі твори В. Г. Короленка, Л. М. Толстого, казки Г. К. Андерсена, братів Грім та інші.

 Окремі твори О. Іваненко перекладено багатьма мовами народів СРСР, болгарською, чеською та німецькою мовами.

 1997 року на 92 році життя полинула у вічність душа славетної майстрині художнього слова. Похована Оксана Дмитрівна Іваненко на Байковому кладовищі.

 Казки Оксани Іваненко вчать легко і ніби мимоволі, ненастирливо, захоплюючи читача цікавими пригодами й героїчними вчинками персонажів, невимушеною, часом жартівливою розповіддю, свіжою поетичною мовою, сповненою яскравих образів і влучних висловів і приказок, запозичених із самого життя. Тому ці казки легко доходять до розуму й серця юного читача і якнайкраще виконують своє найголовніше завдання – виховне. «Пишучи казку, я жила мріями моїх героїв… Я вкладала в неї всі почуття, спогади, думки, розмисли» - писала О.Іваненко.

 За словами відомого дитячого письменника Ю.Ярмиша Оксані Дмитрівні Іваненко належить провідне місце у жанрі історичного роману для дітей та юнацтва. Майже сімдесят років працювала Оксана Іваненко на літературній ниві. Вже давно виросли читачі їх перших книжок і оповідань. На зміну їм пришли молодші покоління які так само щиро захоплюються книгами письменниці. Бо її твори несуть знання, вчать людяності, патріотизму. У кожному з них відчувається глибоке розуміння дитячої душі.

Нагороди:

Лауреат літературної премії імені Лесі Українки (1974; за повість «Рідні діти», роман «Тарасові шляхи» та «Лісові казки»).

Лауреат Шевченківської премії (1986; за книгу «Завжди в житті»).

Нагороджена орденом Дружби народів, трьома орденами «Знак Пошани», медалями. 

Творча спадщина:

Друкувалася з 1925 року. За роки літературної діяльності видала велику кількість книжок для дітей та юнацтва:

  • «Майка та жабка» (1930);
  • «Дитячий садок» (1931);
  • «Черевички» (1933);
  • «Лісові казки» (1934);
  • «Великі очі» (1936);
  • «Джмелик» (1937);
  • «Три бажання» (1940);
  • «Куди літав журавлик» (1947);
  • «Казки» (1958).

Авторка повістей:

  • «Друкар книжок небачених» (1947, про Івана Федоровича);
  • «Рідні діти» (1951);
  • «Богдан Хмельницький» (1954);
  • «Великий шум» (1967).

Авторка романів:

  • «Тарасові шляхи» (1961, перші дві частини вийшли 1939; про Тараса Шевченка);
  • «Марія» (1973, 1988; про Марка Вовчка).

Іваненко багато працювала в галузі художнього перекладу українською мовою. Серед перекладених творів:

  • «Тургенєв» Андре Моруа — книга про Івана Тургенєва та російську культуру 19 сторіччя з європейського погляду. Цей переклад вийшов 1977 року значно раніше російського;
  • «Малахітова шкатулка» Павла Бажова — з російської (1979);.
  • «Сліпий музикант», «Діти підземелля» Володимира Короленка — з російської;
  • Казки Ганса Крістіана Андерсена — з данської;
  • Казки братів Грімм — з німецької.

Автор сценарію фільму «Гірська квітка» (1937), поставленому В. Т. Артеменком в Одесі.

Авторка книги спогадів «Завжди в житті» (1985).

Її твори видано п'ятитомником «Твори» (т. 1—5, 1984–1994).

Oksana Ivanenko
  

Хостинг от Макхост

Наші контакти

Go to top