• 2
  • 4
  • 5
  • 1
  • 3
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9

2017 рік оголошено Роком Української революції 1917 – 1921 років

Українські книги-ювіляри 2017 року

  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    230 років
  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    230 років
  • Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    200 років 190 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    185 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    185 років
  • Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    175 років
  • Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    160 років
  • Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    155 років
  • Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    130 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    130 років
  • Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    120 років
  • Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    115 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    105 років
  • Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    90 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    85 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    80 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    65 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    60 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    60 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    60 років
  • Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    60 років
  • Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    55 років
  • Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    55 років
  • Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    50 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    45 років
  • Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    45 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    45 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    35 років
  • Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    35 років
  • Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    35 років

Календар подій

130 років від дня народження Миколи Степановича Гумільова (1886-1921), російського поета, критика

 Микола Степанович Гумільов— російський поет Срібного століття, творець школи акмеїзму, перекладач, літературний критик, мандрівник, офіцер. Чоловік Анни Ахматової, 5 серпня 1918 року розлучився з нею. Батько Лева Гумільова.

 Микола Гумільов народився у м.Кронштадті в сім'ї військового лікаря.

 Вірші писав з 12 років, перший друкарський виступ в 16 років — вірш в газеті «Тіфлісський листок», в Тбілісі, де родина оселилася в 1900 році. Восени 1903 р. сім'я повертається в Царське Село, і Гумільов закінчує там гімназію, директором якої був Іннокентій. Анненський. Вчився погано, випускні іспити склав в 20 років.

 24 грудня 1903 року Микола Гумільов познайомився з гімназисткою А.Горенко (майбутньою Анною Ахматовою). Тоді 14-річна Аня Горенко була стрункою дівчиною з величезними сірими очима, різко виділяється на тлі блідого обличчя і прямого чорного волосся. Побачивши її точений профіль, гарний 17-річний юнак зрозумів, що відтепер і назавжди ця дівчинка стане його музою, його Прекрасною Дамою, заради якої він буде жити, писати вірші і здійснювати подвиги.

 У 1905 році побачив світ перший збірник поета «Шлях конкістадорів», звернувши на себе увагу В.Я. Брюсова, один з найбільших поетів того часу. Це наївна книга ранніх дослідів, в якій, проте, вже знайдена власна енергійна інтонація і з'явився образ ліричного героя, мужнього, самотнього завойовника. Довгий час Гумільов вважав Брюсова своїм учителем, і метр допомагав молодому поетові, ставлячись до нього по-батьківськи.

 У 1906 році отримав атестат про закінчення Миколаївської царкосельской гімназії.

 У 1907 році Гумільов їде в Париж для продовження освіти в Сорбонні, де слухає лекції з французької літератури. Він з інтересом стежить за мистецьким життям Франції, видає журнал «Сіріус». У Парижі в 1908 році виходить друга збірка Гумільова "Романтичні квіти", присвячена А.Горенко. При перевиданні присвячення було зняте. Саме ця збірка дала йому певне літературне ім'я. З цієї книги починається період зрілої творчості Н. Гумільова.

 З вересня 1909 Гумільов став слухачем історико-філологічного факультету Петербурзького університету. В кінці 1909 року Гумільов їде до Абіссінії. Після повернення у 1910 році вийшла збірка "Перли" з присвятою "вчителю" — В. Я. Брюсову. До збірки входить балада "Капітани", одна з найвідоміших серед творів Миколи Гумільова. Збірки віршів «Перли» – це гімн людям, що кидають виклик долі й стихіям. Книга отримала хвалебні відгуки В. Брюсова, В. Іванова, І. Анненського та інших критиків, хоча її називали "ще учнівської книгою".

 Він написав цілу серію статей про ведучих поетів початку ХХ століття: про В. Брюсова, Ф. Соголуба, К. Бальмонта, Андрія Білого, С.Городецького, І. Буніна, Вяч. Іванова, М. Цветаеву, О. Мандельштама й інших своїх сучасників.

 25 квітня 1910 року у селі Микільська слобідка (зараз - лівий берег Києва) в Миколаївській церкві Гумільов обвінчався Анною Ахматовою. Їх шлюб проіснував до 5 серпня 1918 року.

 У 1911 році при найактивнішій участі М. Гумільова був заснований «Цех поетів», в який, крім Гумільова, входили Анна Ахматова, Осип Мандельштам, Володимир Нарбут, Сергій Городецький, Кузьміна-Караваєва, Зенкевич та ін.

 Весною 1913 р. як начальник експедиції від Академії Наук Гумільов виїжджає на півроку до Африки (для поповнення колекції етнографічного музею), веде шляховий щоденник. Микола Гумільов - не тільки поет, але й один з найбільших дослідників Африки. Він здійснив кілька експедицій по північно - східній Африці і привіз до Музею антропології та етнографії імені Петра Великого багатющу колекцію.

 На початку Першої світової війни Н.Гумільов, людина дії, вступає добровольцем в уланський полк. У 1915 році воює на Західній Україні (Волинь). Тут він пройшов найтяжчі воєнні випробовування, отримав Георгіївський хрест, яким дуже пишався. Згодом за хоробрість Гумільов отримує ще один Георгіївський хрест. У «Біржових відомостях» в 1915р. публікуються його «Записки квалериста.

 В 1916 вийшла збірка віршів "Сагайдак", до якої увійшли вірші на військову тему.

 Патріотичний порив і захопленість небезпекою скоро проходять, і він пише в приватному листі: «Мистецтво для мене дорожче за і війну, і Африку». Гумільов переходить в гусарський полк і добиваєть-ся відправки в російський експедиційний корпус на Салонікський фронт, але по дорозі затримується в Парижі і Лондоні до весни 1918. До цього періоду відноситься цикл його любовних віршів у збірнику "До Синьої зорі", вершини любовної лірики поета.

 У 1918 після повернення до Росії Гумільов інтенсивно працює як перекладач, готуючи для видавництва «Всесвітня література» епос про Гільгамеша, вірші французьких і англійських поетів. Пише декілька п'єс, видає книги віршів «Вогнище» (1918), «Фарфоровий павільйон» (1918). У 1921 виходить остання книга Гумільова, на думку багатьох дослідників, — краща зі всіх, ним створених, — «Вогненний стовп».

 Він ніколи не приховував своїх монархічних переконань і негативних почуттів до режиму більшовиків. Намагався не говорити про політику, але якщо був змушений, то завжди висловлювався про те, що відбувається з гидливістю і неприйняттям. Можливо, саме за це він і поплатився.

 3 серпня 1921 Микола Гумільов був заарештований чекістами за підозрою в участі у змові «Петроградської бойової організації В. Н. Таганцева». Розстріляний 26 серпня того ж року під Петроградом. Був похований у братській могилі в числі інших страчених.

 "Таганцевська справа" викликала широкий негативний резонанс. Світова громадськість не могла погодитися з таким вироком. Олексій Толстой написав пізніше: "Я не знаю подробиць його вбивства, але, знаючи Гумільова, - знаю, що стоячи біля стіни він не подарував катам навіть погляду сум'яття і страху. Мрійник, романтик, патріот, суворий вчитель, поет. Хмура тінь його відлетіла від ... палко улюбленої їм Батьківщини ... Світло твоєї душі. Слава -- твоєму імені ".

 Ім'я його було одним з найодіозніших в історії офіційної російської літератури впродовж всього радянського періоду. Лише при Горбачові відбувся перегляд "справи Гумільова" і з нього було повністю знято звинувачення у контрреволюційній змові, що воскресило його поезію для широкого читача.

 На його честь названо астероїд 4556 Гумільов.  

Микола Гумільов

Канцона

Храм Твой, Господи, в небесах,
Но земля тоже Твой приют.
Расцветают липы в лесах,
И на липах птицы поют.

Точно благовест Твой, весна
По веселым идет полям,
А весною на крыльях сна
Прилетают ангелы к нам.

Если, Господи, это так,
Если праведно я пою,
Дай мне, Господи, дай мне знак,
Что я волю понял Твою.

Перед той, что сейчас грустна,
Появись, как Незримый Свет,
И на все, что спросит она,
Ослепительный дай ответ.

Ведь отрадней пения птиц,
Благодатней ангельских труб
Нам дрожанье милых ресниц
И улыбка любимых губ.

Gumilyov (1)
Gumilyov (2)

Хостинг от Макхост

Наші контакти

Go to top