Наталія В'ячеславівна Сумська — українська акторка та телеведуча, провідна акторка Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.
Народилася в селі Катюжанка Київської області у спадковій родині акторів. Батьки — актори Національного театру ім. Івана Франка народний артист України В'ячеслав Сумський та заслужена артистка України Ганна Опанасенко-Сумська.
В 1977 закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (майстерня Народного артиста України Анатолія Решетникова).
З 1977 — акторка Національного академічного театру ім. Івана Франка.
Від осені 2003 до початку 2010 — ведуча програми «Ключовий момент» на телеканалі «Інтер», випуск якої припинено попри досить високі рейтингові показники.
Працює в театральній компанії «Бенюк і Хостікоєв».
Ролі в театрі: Дідона ("Енеїда" по Котляревському), Людмила ("Васса Железнова" М.Горького), Жанна д’Арк ("Біла ворона" Рибчинського), Марі ("Блез" Манье), Ферелла, Матільда ("Синьйор з вищого світу"), Ганна ("Кин ІV"), Еліза Дулітл ("Пігмаліон" Шоу), Кайдашиха ("Кайдашева сім’я" Нечуя-Левицького), Раїса Павлівна Гурмижська (Ліс), Гортензія – ("Грек Зорба" Н.Казандзакіс), Матільда - ("Моя професія - синьор з вищого світу" Д. Скарначчі, Р. Тарабузі), Анна Павлівна Протасова, Анна Дмитрівна Кареніна –("Живий труп" Лев Толстой) та інші.
Зіграно понад 40 ролей в кіно, серед яких: Марія («Кармелюк»), Наталка («Наталка-Полтавка»), Марія («Гори димлять»), Юлія Шаблінськая («Для домашньої костриці»), Христина («Дударіки»), Марія («Державний кордон»), Циганка(«Роксолана»,»Роксолана2») , «Казка старого мельника», «Слуга народу» і ін.
Її називають театральною зіркою першої величини. Вона проста і справжня, в найкращому розумінні цих слів, вона вміє тонко відчувати і співпереживати. Такими простими, справжніми, мудрими бувають лише люди з багатим внутрішнім світом, які спираються тільки на власну совість. Наталя В'ячеславівна, як і багато наших співвітчизниць, поєднує функції дружини, мами, працюючої жінки. Але перш за все вона Актриса.
Із інтерв’ю Наталі Сумської:
«Актор — це щось незбагненне. Він має бути м’яким, як глина, має вміти відтворити все: різні характери, будь-які діалекти, вади, володіти пластикою, розуміти, що таке людина взагалі, і зокрема та, яку маєш зіграти. Я вже давно не була в театральному інституті і не знаю, на що зараз скеровують молодих артистів, але, безсумніву, це професія унікальна. Артист — і психолог, і філософ, і майстер, і ремісник. Отож, вчишся і усвідомлюєш цю справу, професію все життя».
«Ціную вірність – вона є продовжувачем всього сущого на Землі. Як серед рідних, так і серед чужих людей. Тобто, незрадливість. Ви ж бачите, на скільки це актуально зараз».
«Найголовніше – це зберегти державу! У нас зараз відбувається переломний момент. Ми вже на двадцять років вдихнули незалежності, і нехай там як, але ми самі у своїй хаті господарі, і коли в чужу сім’ю втикаються і радять як їм любити, що їм варити, як їм в хаті розмовляти, в хаті можна зачинити двері, а тут не виходить, бо у нас багато людей які можуть зрадити. І тут виходить найбільша складність, що у державі ця якість чи не найбільше важить – вірність і незрадливість. Якщо люди поставили перед собою завдання йти разом, і хтось із когорти випадає, оце дуже боляче. Якщо ти досягаєш мети разом, тоді вона така дорога. Я би дуже побажала людям, хто йде, у кого є велика мета, щоб довкола них були віддані товариші».
«Вірити в себе – це за всяких подій, які стаються на шляху. Вірити, підніматися і знову вірити. Це досвід велетнів минулого, на яких ми посилаємося. Ми ж спираємося на пам’ять, на досвід саме таких людей. На поганців ми ж не спираємося. Є що взяти за основу, за правило, і так рухатися».
Нагороди
• Народна артистка України,
• Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2008) за роль Її у виставі «Про мишей та людей» Дж. Стейнбека (Театральна компанія «Бенюк і Хостікоєв»).
• Лауреат Премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за роль Кайдашихи у виставі «Кайдашева сім’я» (2009).
• Премія Незалежних Критиків України («Йорік», 1999) за роль Маші у виставі «Три сестри» за А. Чеховим.
• Лауреат премії «Київська пектораль» (1999) за виконання ролі Маші у виставі «Три сестри» за А. Чеховим в номінації «Краща жіноча роль».
• Лауреат премії «Київська пектораль» (2010) за виконання ролі Гортензії у виставі «Грек Зорба» Н. Казантзакіса в номінації «Краща жіноча роль».
• Лауреат премії «Київська пектораль» (2014) за виконання двух ролей – Анни Павлівни та Анни Дмитрівни Кареніної в номінації «Краща жіноча роль».
• Нагороджена Орденами:
• Міжнародним Орденом Миколи Чудотворця (за примноження добра на землі), 1992 р.
• Орденом Варвари Великомучениці, 2005 р.
• Лауреат премії «Київська пектораль» за роль Ганни Кареніної та Ганни Протасової у виставі «Живий труп» за Толстим (2015)
• Орден «За заслуги» III ст. (26 березня 2016) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і театрального мистецтва, значні творчі здобутки, високу професійну майстерність та з нагоди Міжнародного дня театру.