Календар подій

День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу (1944)

 Щорічно 18 травня, у відповідності з Указом Президента України від 14.04.1994р. № 165/94, Україна вшановувала трагедію кримсько–татарського народу – День скорботи і пам’яті жертв депортації в 1944р. кримсько–татарського народу, що сталася 18–20 травня 1944р.

 Депортація кримських татар — примусове виселення кримськотатарського населення Криму, проведене НКВС 18 травня 1944 року. Офіційно причиною депортації вказувалася співпраця деяких кримських татар з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни. Попри те, що представники кримськотатарського народу воювали в лавах Червоної Армії і навіть брали участь у партизанському русі, підставою для депортації стало звинувачення в співпраці з Третім Рейхом.

 Вже у 1967-му році, при тій же самій, радянській владі, Указом Президії Верховної Ради СРСР № 493, ці дії були визнані необгрунтованими. У 1989 році депортація була визнана Верховною Радою СРСР незаконною і злочинною. 12 листопада 2015 року Верховна Рада України визнала депортацію з Криму у 1944 році геноцидом кримців і проголосила 18 травня Днем пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

 Операція з депортації почалася рано вранці 18 травня 1944 року і закінчилася о 16:00 20 травня. Для її проведення було задіяно війська НКВС кількістю понад 32 тисячі осіб. Переселенню піддалися і старі, і жінки, і діти, цілі родини. Депортованим відводили від декількох хвилин до півгодини на збори, після чого їх на вантажівках транспортували до залізничних станцій. Звідти ешелони з ними відправляли до місць заслання. За спогадами очевидців, тих, хто чинив опір або не міг іти, часто розстрілювали на місці. У дорозі засланців годували рідко і часто солоною їжею, після якої хотілося пити. У деяких ешелонах засланці отримали їжу вперше і востаннє на другому тижні шляху. Померлих ховали нашвидкуруч поруч із залізничним полотном або не ховали взагалі.

 У телеграмі НКВС на ім'я Сталіна йшлося про те, що було виселено 183 155 осіб (не враховуючи солдатів армії, яких було відправлено на спецпоселення після демобілізації 1945 року). За офіційними даними, в дорозі загинула 191 людина. Останній поїзд було розвантажено 8 червня 1944. Більшу частину було виселено до Узбекистану (151 136 осіб) та прилеглі райони Казахстану (4 286 осіб) і Таджикистану, невеликі групи було відправлено в Марійську АРСР (8 597 осіб), на Урал і в Костромську область.

 Усього за 1945–1946 роки в місця депортації було заслано 8995 кримських татар - ветеранів війни. У 1952 році (після голоду 1945 року) тільки в Узбекистані налічувалося, за даними НКВС, 6057 учасників війни, багато з яких мали високі урядові нагороди. Відомі винятки, коли окремих офіцерів з числа кримських татар не було вислано до місця депортації як спецпереселенців (наприклад, Амет-Хан Султан – радянський льотчик-ас, учасник Другої світової війни. Двічі Герой Радянського Союзу, заслужений льотчик-випробувач СРСР. Національний герой кримськотатарського народу), проте їм було заборонено жити в Криму.

 Разом із кримськими татарами депортовано й інших місцевих жителів неслов’янського походження та болгар. Всього виселено 38455 осіб (з них: греків – 16006 осіб, вірмен – 9821 осіб, болгар – 12628 осіб).

 Керівництво СРСР залучило для проведення депортації 32 тис. вояків, з них: 23 тис. солдатів і офіцерів НКВС, а 9 тис. вояків із 51-ї та 2-ї гвардійської армії Червоної армії, які вели бої за Севастополь. Багатьох офіцерів за операцію проти мирного населення було нагороджено бойовими орденами і медалями.

 Статус всіх депортованих – «спецпереселенців», які мали жити у нових поселеннях встановлювався довічно. Оцінки кількості загиблих в цей період дуже різняться: від 15-25%, за оцінками різних радянських офіційних органів, до 46%, за оцінками активістів кримськотатарського руху, які збирали відомості про загиблих в 1960-і роки.

 Після депортації кримських татар в Криму двома указами від 1945 і 1948 років було перейменовано всі (за винятком Бахчисарая, Джанкоя, Ішуні, Саків та Судака) поселення, назви яких мали кримськотатарське походження (понад 80% від загальної чисельності поселень Криму).

 На відміну від деяких інших депортованих народів, що повернулися на батьківщину в кінці 1950-х років, кримських татар було позбавлено цього права формально до 1974 року, фактично ж — до 1989. Масове повернення народу до Криму почалося лише наприкінці «перебудови» 1989 року.

 Вшанування

 Щороку 18 травня у світі відзначають пам'ять жертв депортації кримців. В Україні з 2014 року цього дня офіційно відзначають День боротьби за права кримськотатарського народу, а з 2016 року — День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

У мистецтві

• Художній фільм «Хайтарма» — ATR режисер Ахтем Сейтаблаєв. Хайтарма- назва національного танцю, що символізує повернення

• Пісня «1944» української співачки, татарського походження Джамали отримала перше місце на конкурсі Євробачення 2016. Пісня присвячена трагічним подіям депортації кримськотатарського народу, від якої потерпіла також сім'я самої Джамали (спр. і`мя Сусанни Джамаладінової).

«1944»

Чужинці заходять

До вашого дому

Всіх убивають, хоч кажете

Ми невинні

Невинні

Де розум ваш?

Людство плаче

Думаєте, що ви боги

Але ж усі смертні

Не тягніть з мене душу

Наші душі

Нема від молодості насолоди

Не дозволили тут жити

Нема від молодості насолоди

Не дозволили тут жити

Творити б майбутнє

Де люди є вільні

Жити й кохати

Найщасливіші часи

Наші часи

Де ваше серце?

Людство, підйом

Думаєте, що ви боги

Але ж усі смертні

Не тягніть з мене душу

Наші душі

Нема від молодості насолоди

Не дозволили тут жити

Нема від молодості насолоди

Men bu yerde ya?almad?m

Нема від молодості насолоди

Не дозволили тут жити

Нема від молодості насолоди

За вітчизною сумую.

переклад Олексій Кириченко

Наші контакти

 

Go to top