Календар подій

Європейський День Парків

 Європейський день парків відзначається 24 травня. Свято було започатковане представниками Федерації «Europarк», яка об'єднала безліч охоронюваних природних зон, розташованих в 36 країнах Європи.

 Вперше заходи, присвячені цьому святу, були проведені в 1999 році. Цю ідею в провідних європейських державах відразу ж сприйняли на «ура», і свято стало щорічним. Датою для нього було обрано 24 травня, оскільки в цей день в 1909 році були створені перші дев'ять національних парків Швеції.

 Сьогодні природні території є однією з найбільших цінностей планети. Вони накопичили в собі культурну спадщину кількох століть, тому збереження таких природних зон вважається обов'язком людства.

 Головна мета Європейського дня парків полягає в підвищенні значущості парків і заповідних територій, а також в розробці заходів по їх збереженню. Важливою складовою цього процесу організатори свята бачать міжнародну консолідацію в питаннях, що стосуються охорони природних територій Європи.

 Заходи присвячені цьому святу обов'язково проводять на заповідних територіях, а також в самих парках. Всі вони направлені на те, щоб в Європейський день парків, звернути увагу людей на природну красу, що оточує всіх нас.

 Національний природний парк — територія, звичайно визначена у законі та у державній власності, що охороняється від більшості типів людської діяльності та забруднення. Національний парк є природоохоронною територією. На відміну від заповідників та природних резервів, де заборонена майже будь-яка діяльність людини, однією з цілей створення національних парків є відпочинок, тому вони дозволяють відвідування туристів та перебування на своїй території за певними умовами.

 У 1815 році англійській поет Вільям Вордсворт описав озера Лейк Дістрікт (тепер національний парк Англії), як «щось подібне до народного надбання, на яке кожна людина має право, кожна хто має око щоб його побачити, і серце, щоб насолодитися». Живописець Джордж Кетлін в своїх подорожах по Американському Заходу написав в 1832 році що, «Корінні американці в Сполучених Штатах можуть бути збережені рішенням уряду . . . у прекрасному парку . . . Народний парк, що містить людей та тварин, у всій дикості і свіжості їх краси!». Подібні ідеї висловлювалися і в інших країнах. У Швеції, наприклад, барон Адольф Ерік Норденскйольд зробив таку пропозицію в 1880 році. Шотландсько-американський натураліст Джон М'юр здійснив ці ідеї в концепції національних парків, передбачаючи багато ідей збереження природи і руху в захист навколишнього середовища.

 Перше зусилля захистити природну територію на державному рівні були здійснені в США. 30 червня 1864 року Президент США Авраам Лінкольн підписав Акт Конгресу, віддаючи долину Йосеміті і гай Маріпоса гігантських секвой (яка пізніше стала національним парком Йосеміті) штату Каліфорнія. Головна вимога полягала в тому, що штат повинен прийняти цей грант на певних умовах, а саме підтримуати території для суспільного використання і відпочинку, та не передачі її третім особам.

 У 1872 році, Єллоустоунський національний парк став першим у світі справжнім національним парком. Видатний американський письменник та журналіст Уоллес Стегнер писав, що національні парки — найкраща ідея американців — відхилення від королівських заповідників Старого Світу, які аристократи зберігали для себе — невід'ємно демократичні, відкриті для всіх, «вони відображають нас в найкращому світі, а не найгіршому».

 Слід за створенням національним парків в Єллоустоуні та Йосеміті, ідея була підхоплена й іншими країнами. У Австралії, Королівський Національний Парк був заснований на півдні від Сіднея в 1879 році. У Канаді Національний парк Банф (потім також відомий як Національний парк Скелястих Гір) став його першим канадським національним парком у 1885 році. Нова Зеландія створила свій перший національний парк в 1887 році. У Європі першим національним парком став Сарек, відкритий 24 травня 1909 року у Швеції. Зараз Європа має близько 300 національних парків. Це є доказом, що навіть на континенті з самою високою густотою населення і мережею доріг існує ще багато територій з незайманою природою.

 Після Другої світової війни національні парки були засновані по всьому світу. Зараз в світі існує понад 2200 національних парків в 120 країнах і розмір їх дуже різний – від маленького Хамра в центральній Швеції площею 0,28 кв.км до великого національного парку « Північно-східна Гренландія» площею в 972000 кв. км.

 За оцінками спеціалістів серед 20 найкращих Національних парків Європи є наступні: Плітвіцькі озера в Хорватії; Саксонська Швейцарія в Германії; Лох-Ломонд і Троссакс в Англії; Швейцарський Національный парк; Чінкве Терре в Італії; Оуланка в Фінляндії; Парк Тріглав в Словенії; Доломіти Беллуно в Словенії; Національний парк Піренеі в Франції; Ордеса-і-Монте-Пердідо в Франції; Морський парк Алонісос; Ватнайкюдль в Ісландії; Баварський Ліс в Германії; Сноудонія в Уельсі в Англії; Дурмітор в Чорногорії; Сарек в Швеції; Пік-Дістрікт в Англії; Високий Тауерн в Австрії; Парк Екрен в Франції; Гєреме (Каппадокія) в Турції.

 Україна теж багата на цікаві і гарні місця. Серед найкращих парків та дендропарків наступні: Дендропарк Софіївка в Умані, Межигір'я, Парк в селі Буки, Міський парк в Бучі, Парк Володимирська гірка в Києві, Дендропарк Олександрія в Білій Церкві, Парк Феофанія у Києві, Маріїнський парк у Києві, Печерський ландшафтний парк у Києві, Парк Високий замок у Львові, Алея Сакур в Ужгороді, Парк Островського в Коростені, Парк імені Лазаря Глоби в Дніпропетровську, Парк ім. Шевченка в Харкові, Тростянецький парк. При великій різноманітності у всіх національних парків є одна спільна риса: їх мета захистити від небезпечних зовнішніх впливів унікально значимі природні регіони, які виділяються особливою красою чи екологією, але в той же час контролювати доступ на цю територію, щоб зберегти унікальний регіон для сьогоднішніх і майбутніх поколінь.

Подорожуйте та відкривайте для себе красивий захоплюючий світ українських і європейських парків!  

Наші контакти

 

Go to top