«Здається часом — ми ж бо є
Найвищим втіленням епохи…
І тільки іноді стає
Незручно трохи.
Тільки трохи…»
Віталій Коротич
Віталій Олексійович Коротич — український поет доби СРСР, прозаїк, публіцист, перекладач з англійської та фінської мови. Лікар. Член ПЕН-клубу. Заслужений діяч культури Польщі, лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1980), літературних премій ім. О. Толстого (1982), ім. Б. Полєвого (1983), міжнародної премії ім. Ю. Фучика (1984), премії Вейнталя (1987, Вашингтон).
Коротич друкується з студентських років. Перша його збірка віршів «Золоті руки» вийшла 1961 р. Основні збірки віршів: «Запах неба» (1962), «Вулиця волошок» (1963), «Течія» (1965), «Поезії» (1967), «Вогонь» (1968), «Можливості» (1970), «Перевтілення» (1971), «Щоденник» (1973), «Закон землі» (1975), «Гідність» (1977), «Голоси» (1981), «Закономірність» (1983), «Твори в 2-х т.» (1986).
Друкуватися почав з 1958 року в «Молоді України». З 1961 року друкується в «Літературній Газеті», «Вітчизні», «Дніпрі».
Віталій Короти неодноразово видав твори соціально-політичного характеру як про СРСР, так і про зарубіжні країни («О, Канада!», «Ленін, том 54», «Не стріляйте в піаніста!», «Кубатура яйця», «Mост», «Лице ненависті» та інші).
До перебудови їх ідеологічний зміст і направленість повністю відповідали світогляду радянського громадянина; в них прославлялися досягнення соціалізму в СРСР та країнах соціалістичного табору, описувалися «страхіття капіталізму» в США та інших країнах, засуджувалася «буржуазна мораль» і т.п.
Його поема «Ленін, том 54» просякнута урочистим пафосом на адресу вождя Жовтневої революції В.І.Леніна і комуністичної партії.
Подібні мотиви присутні також і в вірші «Історія» (1980р.) і багатьох інших поетичних творах автора.
В одній із самих відомих його книг «Лице ненависті», за яку автор отримав і 1985 році Державну премію СРСР, В.Коротич засуджував «капіталістичні устої» США, зіставляючи їх з «соціальним прогресом» в Радянському Союзі.
Але після того, як 1986 році Віталій Коротич стає головним редактором журналу «Огонек», зміст і тон написаним ним творів, а також матеріалів журналу радикально змінилися: тепер критиці піддається життя в СРСР - як сучасне, так і за 70 років правління комуністів. США, так і інші капіталістичні країни, стали представляться в основному з позитивної сторони і відмічались як приклад для наслідування.
Журнал «Київ» (2007 р., № 9) опублікував добірку віршів В.Коротича «Сповільнений лет часу».
Віталій Коротич підписав колективний лист до президента В.Януковича від представників української інтелігенції 3 серпня 2011 року. В листі, говориться про підтримку президента в його боротьбі з корупцією і проведенні реформ.
Кінематографічні роботи
Автор сценаріїв кінокартин: «Україна. Земля і люди» (1970, у співавторстві), «Я — Водолаз-2» (1975, у співавторстві з В. Хмельницьким), «Така пізня, така тепла осінь» (1981, у співавторстві з І. Миколайчуком), «Бути чи не бути? Бути» (1986, у співавторстві), мультфільму «І сестра їхня Либідь» (1981, у співавторстві з О. Костинським).
Нагороди
Поетичні збірки
Прозаїчні збірки
Публіцистичні збірки
Переклади
Твори Віталія Коротича перекладені 20-ма мовами.
Віталій Коротич
Олександру Швецю
Хто там пророчить, що прийдуть легкi часи
I протанцює епоха веселим бiсом?
...Час налягає на плечi, а ти неси
Весь цей тягар, бо долю обрав собi сам.
Звершує доля iще один поворот,
Хитро всмiхається фiзiєю рябою.
З нею непросто дружити, але стократ
Гiрше не бути з нею самим собою.
I, незважаючи на розверстi роти,
Що недолугiсть власну криком маскують,
Бути спокiйним розумником маєш ти
Там, де повагу до мудрих не практикують.
В поглядi все з’єднаєш: небес огром,
Чижикiв-пижикiв i птахоловнi нетi.
Кажуть: якщо володiєш своїм пером,
Значить, i крила розгорнеш у вiльнiм летi.
Та не iснує гарантiй... Епоха та ж,
Радощi тi ж, хвилювання й перестороги.
Взявши на плечi такий непростий вантаж,
Будеш тягти його, доки тримають ноги.
Через розливи рiк, через твань калюж,
Через нiмоти, крiзь багатоголосся.
Треба iти й не спинятися. Йти чимдуж.
Крила притиснувши, щоб зручнiше iшлося.