«Здається часом — ми ж бо є
Найвищим втіленням епохи…
І тільки іноді стає
Незручно трохи.
Тільки трохи…»

Віталій Коротич

 Віталій Олексійович Коротич — український поет доби СРСР, прозаїк, публіцист, перекладач з англійської та фінської мови. Лікар. Член ПЕН-клубу. Заслужений діяч культури Польщі, лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1980), літературних премій ім. О. Толстого (1982), ім. Б. Полєвого (1983), міжнародної премії ім. Ю. Фучика (1984), премії Вейнталя (1987, Вашингтон).

• 1936.25.06 — народився у Києві, в родині лікаря. Відвідував школу з викладанням ряду предметів англійською мовою, закінчив її з золотою медаллю.
• 1953—1959 — лікувальний факультет Київського медичного інституту.
• з 1959 — лікар, науковий працівник, Київський НДІ кардіології.
• 1965—1969 — секретар правління Спілки письменників СРСР.
• 1966—1967 — головний редактор журналу «Ранок» (подібний до російського журналу «Смена»).
• 1969—1978 — на творчій роботі.
• 1978—1986 — головний редактор журналу «Всесвіт» (українського аналога російського журналу «Иностранная литература»).
• 1981—1991 — секретар правління Спілки письменників СРСР.
• 1981—1986 — секретар правління Спілки письменників України.
• 1986—1991 — прийняв пропозицію ЦК КПРС і став головним редактором всесоюзного журналу «Огонёк». На протязі двох років тираж журналу виріс з 1,5 млн. до 4,5 млн. примірників. Замість партійного офіціозу з`явився  журнал для масовоо читача. Він  перевернув уявлення мільйонів читачів про радянське минуле.
• 05.1989-91 — народний депепутат Верховної Ради СРСР від Харківського міського  виборчого округу.
• 1991—1998 — професор Бостонського університету, регулярно дописував для російської газети «Новый Взгляд». Крім США читає лекції в Австралії, Мексиці і Канаді. Опублікував на англійській мові учбовий посібник для студентів в Бостоні.
• з 1998 — голова редакційної ради тижневика «Бульвар».

 Коротич друкується з студентських років. Перша  його збірка віршів «Золоті руки» вийшла 1961 р. Основні збірки віршів: «Запах неба» (1962), «Вулиця волошок» (1963), «Течія» (1965), «Поезії» (1967), «Вогонь» (1968), «Можливості» (1970), «Перевтілення» (1971), «Щоденник» (1973), «Закон землі» (1975), «Гідність» (1977), «Голоси» (1981), «Закономірність» (1983), «Твори в 2-х т.» (1986).

 Друкуватися почав з 1958 року в «Молоді України». З 1961 року друкується в «Літературній Газеті», «Вітчизні», «Дніпрі».

 Віталій Короти неодноразово видав твори соціально-політичного характеру як про СРСР, так і про зарубіжні країни («О, Канада!», «Ленін, том 54», «Не стріляйте в піаніста!», «Кубатура яйця», «Mост», «Лице ненависті»  та інші).

 До перебудови їх ідеологічний зміст і направленість повністю відповідали світогляду радянського громадянина; в них прославлялися досягнення соціалізму в СРСР та  країнах соціалістичного табору, описувалися «страхіття  капіталізму»  в США та інших країнах, засуджувалася «буржуазна мораль» і т.п.

 Його поема «Ленін, том 54» просякнута урочистим пафосом на адресу вождя Жовтневої революції В.І.Леніна і комуністичної партії.

 Подібні мотиви присутні також і в вірші «Історія» (1980р.) і багатьох інших поетичних творах автора.

 В одній із самих відомих його книг «Лице ненависті», за яку автор отримав і 1985 році Державну премію СРСР, В.Коротич засуджував «капіталістичні устої» США, зіставляючи їх з «соціальним прогресом»  в Радянському Союзі.

 Але після того, як 1986 році Віталій Коротич стає  головним редактором журналу «Огонек», зміст і тон написаним ним творів, а також матеріалів журналу радикально змінилися: тепер критиці піддається життя в СРСР -  як сучасне, так і за 70 років правління комуністів. США, так і інші капіталістичні країни, стали представляться в основному з позитивної сторони і  відмічались як приклад для наслідування.

 Журнал «Київ» (2007 р., № 9) опублікував  добірку віршів В.Коротича «Сповільнений лет часу».

 Віталій Коротич підписав колективний лист до президента В.Януковича від представників української інтелігенції 3 серпня 2011 року. В листі, говориться про підтримку президента в його боротьбі з корупцією і проведенні реформ.

Кінематографічні роботи

Автор сценаріїв кінокартин: «Україна. Земля і люди» (1970, у співавторстві), «Я — Водолаз-2» (1975, у співавторстві з В. Хмельницьким), «Така пізня, така тепла осінь» (1981, у співавторстві  з І. Миколайчуком), «Бути чи не бути? Бути» (1986, у співавторстві), мультфільму «І сестра їхня Либідь» (1981, у співавторстві  з О. Костинським).

Нагороди

• Орден Жовтневої революції
• Орден «Знак Пошани»
• Почесні Грамоти Президій ВР Української, Грузинської, Казахстанської РСР
• Заслужений діяч культури Польщі.
• Лауреат Республіканської премії ЛКСМУ ім. М. Островського (1972) за поетичну збірку «Можливості»
• Лауреат Державної премії УРСР ім. Тараса Шевченка (1981) за художньо-публіцистичні книги «Кубатура яйця», «Побачити зблизька» і публіцистичні виступи в пресі
• Лауреат літературної премії ім. О.Толстого (1982)
• Лауреат премії ім. Павла Тичини (1978)
• Лауреат премії ім. Б.Полєвого (1983)
• Лауреат міжнародної премії ім. Ю.Фучика (1984)
• Лауреат Державної премії СРСР (1985) за роман «Лице ненависті»
• Лауреат премії Вейнталя (1987, Вашингтон, Джорджтаунський університет)
• International Editor of the Year (кращийредакторрокувсвіті) (1989)

Поетичні збірки

• «Золоті руки» (1961)
• «Запах неба» (1962)
• «Вулиця волошок» (1963)
• «Течія» (1965)
• «Поезії» (1967)
• «Вогонь» (1968)
• «Можливості» (1970)
• «Перевтілення» (1971)
• «Щоденник» (1973)
• «Закон землі» (1975)
• «Гідність» (1977)
• «Голоси» (1981)
• «Закономірність» (1983)

Прозаїчні збірки

• повість «Така лиха пам'ять» (1970)
• роман «Десяте травня» (1978)
• роман «Лице ненависті» (1983)

Публіцистичні збірки

• «О Канадо!» (1966)
• «Зорі та смуги» (1968)
• «Мандрівка на край світу» (1972)
• «Людина на повен зріст» (1972)
• «Людина у себе вдома» (1974)
• «Біля витоків світла» (1976)
• «Кубатура яйця» (1979)
• «Чуття єдиної родини» (1978)
• «Побачити зблизька» (1980)
• «Береги океану» (1981)
• «Твори» (у 2 т., 1986)
• «Американцы пишут Горбачеву» (1988)
• «Ленін, том 54» (1990)
• «От первого лица» (2001)
• «Жили-были-ели-пили» (2005)
• «Переведіть мене через майдан» (2005)
• «От первого лица. II» (2005)

Переклади

• Вільям Батлер Єйтс «Вибрані твори» (Київ: Юніверс, 2004), (у співпраці з іншими перекладачами)
• Чеслав Мілош «Вибране» (Київ: Юніверс, 2008), (у співпраці з іншими перекладачами).

 Твори Віталія Коротича перекладені 20-ма мовами.

                  Віталій Коротич

                                                                            Олександру Швецю

Хто там пророчить, що прийдуть легкi часи
I протанцює епоха веселим бiсом?
...Час налягає на плечi, а ти неси
Весь цей тягар, бо долю обрав собi сам.
Звершує доля iще один поворот,
Хитро всмiхається фiзiєю рябою.
З нею непросто дружити, але стократ
Гiрше не бути з нею самим собою.
I, незважаючи на розверстi роти,
Що недолугiсть власну криком маскують,
Бути спокiйним розумником маєш ти
Там, де повагу до мудрих не практикують.
В поглядi все з’єднаєш: небес огром,
Чижикiв-пижикiв i птахоловнi нетi.
Кажуть: якщо володiєш своїм пером,
Значить, i крила розгорнеш у вiльнiм летi.
Та не iснує гарантiй... Епоха та ж,
Радощi тi ж, хвилювання й перестороги.
Взявши на плечi такий непростий вантаж,
Будеш тягти його, доки тримають ноги.
Через розливи рiк, через твань калюж,
Через нiмоти, крiзь багатоголосся.
Треба iти й не спинятися. Йти чимдуж.
Крила притиснувши, щоб зручнiше iшлося.