• 2
  • 4
  • 5
  • 1
  • 3
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9

2017 рік оголошено Роком Української революції 1917 – 1921 років

Українські книги-ювіляри 2017 року

  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    230 років
  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    230 років
  • Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    200 років 190 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    185 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    185 років
  • Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    175 років
  • Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    160 років
  • Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    155 років
  • Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    130 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    130 років
  • Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    120 років
  • Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    115 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    105 років
  • Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    90 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    85 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    80 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    65 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    60 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    60 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    60 років
  • Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    60 років
  • Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    55 років
  • Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    55 років
  • Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    50 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    45 років
  • Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    45 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    45 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    35 років
  • Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    35 років
  • Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    35 років

Календар подій

180 років від дня народження Костя Гавриловича Горбаля (1836 – 1903), українського поета, журналіста

 Кость Горбаль - письменник, педагог, журналіст, історик, громадсько-політичний діяч, народовець-просвітитель.

 Кость Гаврилович Горбаль народився 29 травня 1836 року в невеличкому містечку Тисмениця на Прикарпатті. Так батько майбутнього письменника-просвітителя був простим ремісником, що бажав дати своїм "кровинкам" кращої долі, тому він всіляко підтримував тягу дітей до знань. Найбільш заповзятим, в здобутті наук, виявився Кость. Початкову освіту він  здобув при допомозі свого дядька Андрія Юревича, а пізніше у дяка. 1861 року закінчив екстерном гімназію в Чернівцях. Своє подальше навчання Кость Горбаль продовжив 1861 року у Львівському університеті, вивчаючи природничі та філологічні науки. Навчався він там до 1864 року, підзаробляв лекціями, щоб допомогти своєму молодшому братові.

 З 1881 по 1888 роки - він учитель польської і руської (української) літератури в стрийській гімназії. У 1883 році у Стрию познайомилися  Кость Горбаль та Іван Франко і той декілька разів побував у помешканні К. Горбаля.

 Згідно спогадів Франка вразила велика бібліотека Горбаля, багата на бібліографічні рід­кості, а «ще більше  любувався живою, палкою, розумною розмовою господаря та його простим, товариським повод­женням зо мною, страшним тоді «арештантом» та «революціоне­ром», якого інші знайомі з остра­хом оминали на вулиці». Дальше Франко дає високу оцінку Горбалеві як людині та громадському діячеві і констатує: «... Горбаль нале­жав до тих рідких людей, що з бурь життя, в яких зламалась їх енер­гія, все-таки виносять золоте сер­це та щиру прихильність до чоло­віка й його змагань. Свобідний, ніякою догматикою неотінений по­гляд на людські відносини заховав Горбаль до останнього часу».

 Своєю сподвижницькою працею Горбаль.заслужив повагу та авторитет серед творчого українства і йому доручено було редагувати часописи «Вечерниці», «Нива» (1865 року), «Русь»  (1867 року). Окрім редагування він пробував себе на ниві письменництва. Ще будучи молодим (20-літнім) - виступав автором низки гумористично-сатиричних фейлетонів і опублікував їх у «Ділі» під рубрикою «Під неділю» (без підпису або під псевдонімами), писав оповідання, був автором статей-розвідок про життя і творчість М.Шашкевича і розвивав дослідження з різних питань української мови. Пробував себе на перекладацькій ниві, здебільшого популяризуючи українське слово-літературу, так до нас дійшов його переклад на польську мову оповідання Марка Вовчка «Одарка». З тих пір як почали входити в моду літературні брошури - він був співавтором багатьох з них. Так Іван Франко добрим словом відгу­кується  на перші письмен­ницькі спроби Кості Горбаля - дві брошури: «Слово на слово до ре­дактора «Слова» (у співавторстві з А. Кобилянським) та «Голос на го­лос для Галичини» (1861). На думку І. Франка, у цих творах, що вийшли з-під пера Кості Горбаля, панував дух новизни, який «...почувся уперше в Галичині (після пліснявої дрімоти 50-х років) свобідний, народолюбний і, як на ті часи, радикальний голос. Чути було стук нового духу часу до зачинених наглухо воріт галицько-руського шкаралупництва».

 З ім’ям К. Горбаля пов’язане відновлення народної мови в західноукраїнській літературі початку 60-х років XIX ст., утвердження фонетичного принципу правопису. Йому належать публіцистичні та літературно-критичні виступи «З питання про малоруську літературу» (1877), «Як повстають пом’якшені приголосні у польській та українській мовах» (1881), «Різниця в пом’якшенні приголосних у польській та українській мовах» (1881), «Спомини з моїх літ» (1887) та інші.

 У 1910 р., у „Нарисі історії українсько-руської літерату­ри до 1890 р." Іван Франко аналізує публіцистичні та літературно-кри­тичні виступи Кості Горбаля: «З питан­ня про малоруську літературу» (1877), «Як повстають пом'якшені приголосні у польській та ук­раїнській мовах» (1881), «Споми­ни моїх літ» (1887) та інші. У цьому ж «Нарисі...»  Іван Франко знову зга­дує про перші дві брошури, видані у Чернівцях, в яких наявна «гостра критика галицько-руських відносин... Сі дві чернівецькі брошури були немов першими ластівками нової весни народовецького руху з чисто народним язиком у письменстві і з радикально-фонетичним, чеським правописом для руської мови, а також із зародками філософічного і соціального радикалізму».

 Відомо також, що Кость Горбаль довгий час приятелював із Юрієм Федьковичем і листувався з ним. На знак вдячності Юрій Федькович присвятив  йому  «Новобранчик»  та надіслав йому автограф цього твору. Іван Франко  вважав Костю Горбаля глибоким знавцем та поціновувачем творчості Юрія Федьковича. Так, у передмові до першого повного видання творів Юрія Федьковича, Іван Франко називає Костю Горбаля серед низки письменників та дослідників творчості Юрія Федьковича.

 Про вплив Кості Горбаля та його заохочування до написання віршів молодого і рано згаслого поета О. Козловського дізнаємося також у передмові Івана Франка до збірки «Мирти і кипариси»: «...зароди лібералізму та вільнодумства в душі Козловського були посіяні ще за його гімназійних часів покійним Костем Горбалем». У цій же передмові Франко акцентує увагу на великій просвітницькій діяльності Кості Горбаля зауважує, що він був «замітним серед педагогів чоловіком»

 Повз увагу Івана Франка не пройшли також організаторські здібності та журналістський талант Горбаля, адже він редагував і видавав у 1886 р. літературно-науковий журнал «Нива», а з 1867 році політичний часопис «Русь». Останній, зауважує Франко, «редагований, як на ті часи, зовсім непогано».

 Серед художніх творів певну цінність мають автобіографічні оповідання «Три брати шукають долі», «Мати», «Виїзд на посаду». В журналах «Нива», «Мета», газеті «Діло» опублікував низку нарисів, замальовок, фейлетонів.

 Помер Кость Горбаль 14 січня 1903 року в Перемишлі.

Матеріали використані із мережі Інтернет

Хостинг от Макхост

Наші контакти

Go to top