• 2
  • 4
  • 5
  • 1
  • 3
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9

2017 рік оголошено Роком Української революції 1917 – 1921 років

Українські книги-ювіляри 2017 року

  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    230 років
  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    230 років
  • Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    200 років 190 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    185 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    185 років
  • Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    175 років
  • Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    160 років
  • Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    155 років
  • Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    130 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    130 років
  • Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    120 років
  • Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    115 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    105 років
  • Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    90 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    85 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    80 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    65 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    60 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    60 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    60 років
  • Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    60 років
  • Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    55 років
  • Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    55 років
  • Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    50 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    45 років
  • Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    45 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    45 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    35 років
  • Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    35 років
  • Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    35 років

Календар подій

День жіночої емансипації

«Ти - жінка, і цим ти права»
В. Брюсов

 30 травня світова спільнота святкує День жіночої емансипації, або День емансипе. «Емансипація» означає звільнення від будь-якої залежності, скасування гендерних упереджень та обмежень, зрівняння у правах жінок та чоловіків. Це рух за надання жінкам рівних з чоловіками прав у трудовій, громадській діяльності та в царині сімейного життя.

 Імовірно, підставою для започаткування свята стали декілька  історичних подій.  Саме цього дня в 1431 року у Франції за «єресь, відьомство і носіння чоловічого одягу»стратили Жанну Д’Арк— дівчину, яка перевершила в традиційних «чоловічих» заняттях, війні та дипломатії, багатьох представників сильної статі. 19-річна дівчина – героїня Французької революції, на рахунку якої була низка здобутків в «нежіночих заняттях»: очолювала військові дії, досягала успіху в дипломатичних перемовинах. Жанна Д’Арк воювала проти англійців на стороні пізніше коронованого Карла VII, а незадовго після того була страчена союзниками англійців – бургундцями. У Карла VII була можливість викупити Жанну, але він нею не скористався. Пізніше її реабілітували й  канонізували – зарахувавши  Католицькою церквою до лику святих. А для багатьох інших жінок наступних поколінь, різних країн світу, Жанна Д’арк стала прикладом мужності, сили духу і героїзму.

 І крім того, 30 травня 1932 року в Німеччині був прийнятий закон «Про юридичне положення  жінок-чиновників». У той же день і було започатковане на міжнародному рівні  свято – День жіночої емансипації.

 Перші кроки в емансипації належать чарівним француженкам. Створенню руху за рівноправність сприяла політична ситуація в світі – війни за незалежність у Північній Америці і Велика французька революція (1789-1799), що наступила за ними. 

 Натхнені революцією французькі жінки почали створювати клуби. В 1789 році головою Жіночого клубу, Олімпією де Гуж, була оприлюднена Декларація з вимогами політичних прав нарівні з чоловіками.  Та в 1793 році діяльність революційних республіканок була заборонена, а незабаром і сама Олімпія де Гуж була відправлена на гільйотину. Далі жінкам Франції заборонили з'являтися в громадських місцях і на політичних зборах, а в 1804 імператор Наполеон видав указ, яким оголошував, що жінка не має жодних громадянських прав і перебуває під опікою чоловіка. Цим закінчилася перша хвиля фемінізму в Європі.

 В XIX та початку XX століть жінці діставалися нехитрі радості від читання віршів і любовних романів, вишивання серветок хрестиком чи гладдю, вивчення етикету,  приготування їжі та виховання дітей. А в суспільстві вона була… додатком до чоловіка.  «Друга хвиля» фемінізму охопила такі сфери - освіту, право власності, роль жінки в сім’ї. Відбулися зміни і у відношенні сексуальної поведінки і моралі в суспільстві. За жінками закріпилося право контролювати своє тіло та приймати рішення щодо медичного втручання у свій організм, наприклад, щодо вживання протизаплідних засобів, які саме були винайдені, абортів тощо. Після того, як жінкам надали свободу і «право голосу» вони зажадали повного зрівняння в правах. Надалі можна припустити, що емансипація народжує таке поняття, як «фемінізм». Якщо процес емансипації передбачає звільнення від гніту і залежності, то фемінізм - це суспільно-політичний рух, метою якого є надання жінкам всієї повноти громадянських прав. У 1830 році з'явився і сам термін "mancipation de la femme".

 Емансипація жінки в європейській культурі відбувається протягом XIX століття. Однак у різних регіонах континенту цей процес протікає по-різному. У Західній Європі ідеї емансипації знаходять благодатний ґрунт в англійській культурі середини та другої половини XIX ст. Творча діяльність та особистість Жорж Санд спонукала до активізації жіночого фактору у Франції.

 Трохи пізніше цей процес поширюється в німецькомовних країнах Центральної Європи. Саме протягом 1880-1890-х років жіноче питання є одним із найактуальніших в Австро-Угорщині: його обговорюють у пресі та культурно-освітніх осередках. Хвиля жіночого руху доходить до Галичини, де вперше виникає український феміністичний гурток. В історії українського фемінізму неабияку роль зіграли літературні діячки першої половини XX століття – Марко Вовчок, Леся Українка, Олена Пчілка, Ольга Кобилянська, Ірина Вільде, Наталія Романович-Ткаченко –  тогочасні авторки були емансипованими та демонстрували це у своїх творах.

 Однією з найяскравіших жінок-бунтарок була відома німецька актриса та модель Марлен Дітріх. Вона ввела в жіночий гардероб «чоловічий» брючний костюм. Найзнаменитіший образ чарівної емансипе – брюки, шовковий циліндр та сигарета. Велосипед – ще один винахід, який «допоміг» жінці перевдягнутися в брючний костюм, оскільки він є більш зручним для їзди, ніж плаття та довгі спідниці.

 Сьогодні  досягненнями емансипації є право жінок голосувати на виборах, отримувати освіту (за винятком деяких мусульманських країн), вибирати роботу за власним бажанням, займати керівні посади, створювати власний бізнес, будувати політичну кар’єру. І те, що уже чимало людей вважає емансипацію жінок - нормальним явищем.

 А взагалі в усі епохи серед жінок були особистості з сильні характером і живим розумом, які  досягали вершин завдяки таланту, цілеспрямованості, гнучкості. Вони хотіли бути особистостями і ставали ними.

Олена Матушек

Буває час, коли ніщо не поряд,

Буває мить, коли ніщо – не страх,

Коли здається, що печалі море

Не перейти й на сто семи вітрах.

Коли весь світ у тиші заніміє,

І ти збагнеш, що світу вже – нема.

Єдиний скарб – це крихітка надії.

А навкруги – пітьма, пітьма, пітьма…

Оце і є твоя свята година.

«Устань і йди» - наказ і заповіт,

Бо тільки ним, бо тільки ним людина

Створити може і себе і світ.

«Устань і йди» - бо вже немає страху,

«Устань і йди» - і море перейдеш…

І навіть, коли голову на плаху,

Ще невідомо – втратиш чи знайдеш…

Використані матеріали із мережі Інтернет

Хостинг от Макхост

Наші контакти

Go to top