Календар подій

85 років від дня народження Василя Федоровича Котляра (1931 – 2011), українського драматурга, публіциста

 Василь Федорович Котляр— український драматург, поет, публіцист, заслужений журналіст України.

 Василь Федорович народився 30 травня 1931 року. Закінчив Харківський юридичний інститут, з 1954 року працював в органах прокуратури Черкаської області, по тому — в Полтавській. Працював слідчим. І досвід саме тієї роботи подарував йому чимало сюжетів майбутніх п’єс, новел, віршів. В 1959 році його п’єсу було поставлено на професійній сцені. Називалася вона «Шуми, Діброво» (Діброва – то назва села).

 1961 року починає працю як журналіст — завідувач відділу обласної газети «Зоря Полтавщини», кореспондент ТАРС-РАТАУ, заступник редактора газети «Комсомолець Полтавщини». А паралельно – праця драматурга і режисера народного театру при Будинку культури Полтавської бавовнопрядильної фабрики.

 З 1969 по 1993 роки очолював Полтавський обласний комітет по телебаченню і радіомовленню. В 1969 році Василь Котляр зробив інсценізацію “Енеїди” за Іваном Котляревським для народного театру, а згодом і для професійного – Полтавського музично-драматичного театру ім. М.В. Гоголя. Композитор Олександр Білаш написав музику до інсценізації “Енеїди” та оперети “Чиста криниця” Василя Котляра.

 Твір Коляревського ще з дитинства притягував Василя Федоровича до себе. І тому, що виріс поруч із садибою українського класика і тому, що прізвище його співзвучне прізвищу Котляревського. В одному із інтерв`ю, як писала Нелля ДАНИЛЕНКО в газеті «Зоря Полтащини», він говорив: «Тому що «Енеїда» – це енциклопедія національних українських стосунків. Там усе є, там увесь наш менталітет. Менталітет української нації – це помісне козацтво: тяга до свободи, до волі. Ви там усе знайдете: і зраду, і любов, і звитягу».

 Величезний успіх вистави у постановці Полтавського музично-драматичного театру надихнув автора написати сценарій художнього фільму «Енеїда» та надіслати його до Українського комітету кінематографії. Але фільм так і не був поставлений.

 Василь Котляр нагороджений за журналістську діяльність орденами: Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани». Був головою правління Полтавської організації Спілки журналістів СРСР, також обирався депутатом Полтавської міської Ради.

Серед його творів:

• драма «Шуми, діброво» , 1959,

• водевіль «Любов — не пожежа», 1963, у співавторстві,

• «Полтавці не здаються», 1967, у співавторстві,

• інсценізував «Енеїду» Івана Котляревського, 1969,

• комедія «Чиста криниця», 1973,

• комедія «У гостях», 1974,

• «Шукайте жінку», 1981,

• «Облога», 1986,

• п’єса «Хлібом єдиним», 1986,

• п’єса «Любка», 1990,

• «Кривава пляма», 1996.

Його п'єси: «Любка», «Сутінки», «Хлібом єдиним», «Чиста криниця», «Дядьки», «У гостях», «Легенда зеленого гаю» (за мотивами поезій Лесі Українки) ставилися театрами Запоріжжя, Києва, Миколаєва, Полтави.

 На слова Котляра писали музику Олександр Білаш, Віталій Філіпенко, Володимир Шаповаленко, Олексій Чухрай. На багато літ переживуть свого автора і пісні Василя Котляра – «Журавлина туга», і «Поле», і «Молодичка» та інші.

Василь Котляр

До мене приходять люди,

І сонце сміється в хаті.

Вже, може, такого й не буде,

Бо жити вже небагато.

Але коли в цьому безвісті,

Де важко знайти людину,

Приходять друзі – не прісні,

А ті, що в світі єдині,

У світі моєму, такому,

Який мені долею даний,

У ньому, безмірно страшному,

Сонця сіяють грані…

Використані матеріали із мережі Інтернет

Хостинг от Макхост

Наші контакти

Go to top