• 2
  • 4
  • 5
  • 1
  • 3
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9

2017 рік оголошено Роком Української революції 1917 – 1921 років

Українські книги-ювіляри 2017 року

  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    230 років
  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    230 років
  • Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    200 років 190 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    185 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    185 років
  • Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    175 років
  • Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    160 років
  • Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    155 років
  • Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    130 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    130 років
  • Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    120 років
  • Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    115 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    105 років
  • Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    90 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    85 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    80 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    65 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    60 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    60 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    60 років
  • Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    60 років
  • Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    55 років
  • Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    55 років
  • Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    50 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    45 років
  • Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    45 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    45 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    35 років
  • Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    35 років
  • Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    35 років

Календар подій

110 років від дня народження Сергія Аполлінарійовича Герасимова (1906 – 1985), російського кінорежисера, актора, сценариста, теоретика кіно

«Режиссер в известном смыслелетописец.

Он находится в постоянном поиске героя нашего времени»

Сергій Герасимов

 Сергій Аполлінарійович Герасимов — радянський кінорежисер, сценарист, актор і педагог, лауреат Ленінської (1984), трьох Сталінських премій (1941, 1949, 1951) і Державної премії СРСР (1971). Герой Соціалістичної Праці (1974). Народний артист СРСР (1948).

 Сергій Герасимов народився 3 червня 1906 року. Батько Герасимова за походження був дворянин, відправлений на каторгу за організацію на Путиліському заводі соціал-демократичних гуртків для робітників заводу. Мати також була також відправлена до Сибіру за політичну діяльність. Сергій Герасимов виділявся серед своїх однолітків особливою вразливістю і гострим сприйняттям мистецтва. В 8 років в Катеринбурзі він попав на оперу «Євгеній Онєгін» і був емоційно вражений оперою, буквально з перших акордів. В 17 років він приїхав до Петербургу і вступив до художнього училища, де за власним зізнанням успіхів не досягав. Паралельно навчанню він вечорами виходив на сцену Експериментального театру. За порадою свого товариша він прийшов на ФЕКС (фабрику ексцентричного актора), яка з театральної перетворювалась в кінематографічну. Тут в 1925 році він почав зніматися в епізодичних ролях у режисера Григорія Козинцева. Згодом в 1928 році він закінчив акторське відділення Ленінградського інституту сценічного мистецтва.

 Режисерським дебютом Герасимова був фільм «Двадцять два нещастя» (1930, спільно з С. Бартенєвим); потім він поставив фільм «Серце Соломона» (1932, сценарій спільно з М. Кресіним), «Чи люблю тебе?» (1934, сценарист С.Герасимов, у головній ролі Тамара Макарова). Це було ще німе кіно. Далі своєрідність режисерського таланту Сергія Герасимова проявилась в його першому звуковому фільмі «Семеро сміливих» (1936, сценарій Герасимова спільно з Ю. Германом). Він працював над цим фільмом з вихованим в його майстерні колективом молодих акторів (Тамара Макарова, Петро Алейников та іншими).

 Вже в цьому фільмі Майстер проявив себе режисером-педагогом, що втілює свої задуми через поглиблену роботу з акторами. Надалі, не залишаючи акторської роботи, Герасимов більше займався режисурою, у багатьох своїх фільмах виступаючи і як сценарист. Важливе місце в творчій біографії Герасимова займала педагогічна робота, він керував акторською майстернею на кіностудії «Ленфільм».

 Значною роботою Сергія Герасимова у передвоєнному кіно був фільм «Учитель» (1939; Сталінська премія 1941).

 Сергій Аполлінарійович працював і як драматург - він автор п'єс «Учитель» (1939) і «Наші дні» (1940) і епізодично як театральний режисер.

 Надаючи великого значення спадщині російської і світової культури Герасимов поставив за своїм сценарієм фільм «Маскарад» (1941), що стоїть трохи осторонь в його творчості. Картина, відтворює романтичний пафос драми Лермонтова, яка трактувалася режисером як трагедія обманутої довіри, вона відрізнялася високою режисерською та акторською культурою (Арбенін — Микола Мордвинов). Однією з найзначніших акторських робіт у цьому фільмі було виконання ним же ролі Невідомого.

 У роки Другої Світової війни Сергій Герасимов поставив фільми «Непереможні» (1943, спільно з М. Калатозовим) і «Велика земля» (1944), що розповідають про героїчну боротьбу радянських людей на фронті і в тилу.

 У 1944—1946 роках Герасимов очолював Центральну студію документальних фільмів, де створив фільми: «Звільнений Китай», «Новий Пекін» та інші.

 У 1944 році Сергій Герасимов повертається до педагогічної роботи, він керує об'єднаною режисерською та акторською майстернями у ВДІКу. Зі своїми студентами він поставив фільм «Молода гвардія» (1949). Яскраві образи молодогвардійців, патріотична атмосфера боротьби проти фашизму зробили фільм одним з видатних творів кіномистецтва того часу. Незважаючи на те, що початковий варіант роману та сценарію фільму зазнав серйозної критики вищого партійного керівництва (особисто Й. Сталіна) за недооцінену роль партії в організації антифашистського підпілля, фільм в кінцевому підсумку був удостоєний Сталінської премії.

 Наприкінці 1950-х рр.. Герасимов, як режисер і сценарист, створив один із самих значних творів радянського кіно того періоду - фільм «Тихий Дон», за мотивами однойменного роману М. Шолохова. Фільму присуджена премія за колір на Міжнародному кінофестивалі в Брюсселі (1958), Велика премія на XI Міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах (1958), 1-а премія і премія за режисуру на I Всесоюзному кінофестивалі в Москві (1958), Почесний диплом Гільдії режисері США, як кращому зарубіжному фільму (1960), вирішеному в жанрі народної драми.

 Творчу діяльність режисера, актора і сценариста, Герасимов продовжує поєднувати з великою педагогічною роботою у ВДІКу, керує кафедрою режисерського й акторського майстерності. Серед його учнів режисери та актори: С. Бондарчук, Л. Куліджанов, Т. Ліознова, І. Макарова, Н. Мордюкова, Н. Рибніков, 3. Кирієнко, Ж. Болотова та багато інших. Був також художнім керівником творчого об'єднання московської Кіностудії ім. Горького.

 У 1960-х роках Герасимов перейшов до фільмів на сучасну тему, свідомо вводячи в сюжети своїх картин («Люди і звірі», «Журналіст», «Біля озера», «Любити людину») соціально-публіцистичні інтонації. Ці фільми були зняті за власним оригінальним сценаріями. Майстер намагається створити образ часу, образ сучасного йому життя в головних його проявах.

 Фільми Сергія Герасимова 1960-1970-х років розраховані на думаючого глядача, вони не для пасивного перегляду, а для активних роздумів. Тут простота подана через найвищу ступінь художнього осмислення дійсності. Герої герасимівських фільмів – обов’язково особистості. Їх людська сутність завжди в чомусь унікальна. Він любить людей духовно красивих, внутрішньо багатих і щедрих та самобутніх.

 Характерну особливість творчості Сергія Герасимова. як сценариста і режисера, виділяє вміння глибоко досліджувати внутрішній світ людини. Він створював детальні психологічні портрети своїх героїв, у трагічному повсякденні, у «прозі життя» розкривати поезію праці та побуту радянських людей. Герасимов — режисер переважно «акторський», свої режисерські задуми він розкриває через акторську творчість. Усі його фільми відрізняє ретельна робота з акторами, цілісність ансамблю, увага до емоційного підтексту дії та її атмосфері.

 У наступні роки режисер більше звертався до постановки історичних фільмів — зняв серіал «Червоне і чорне» (1976) за романом Стендаля, дилогію «Юність Петра» і «На початку славних справ»(1981) по роману О.Толстого.

 Своєрідним підсумком творчості Майстра став фільм «Лев Толстой» (1984) про останні дні великого письменника. Сергій Аполлінарійович зняв більше 30 фільмів, але тільки в кінці життя, здійснив заповітне бажання – створити фільм про Л.М.Толстого і самому виконати головну роль.

 Герасимов створив монофільм, монотрагедію. Йому вдалося передати масштабність фігури Толстого, складність і протиріччя характеру класика, його талант та глибокий розум.

 На представленні фільму Герасимов говорив: «Нашей главной задачей было не пересказать биографию Толстого, а показать, как актуальна сегодня его борьба за человеческое в человеке, как важно для каждого из нас его постоянное стремление к самосовершенствованию. Молодому поколению необходимы нравственные уроки Толстого, его идеалы добра и справедливости».

 У своєму фільмі він геніально зіграв смерть Льва Толстого. Акторам не рекомендується лягати в труну, навіть якщо це потрібно по ходу сцени. Вважається, що знятий в труні виконавець незабаром опиниться в ньому по ходу вже зовсім іншого сценарію. Забобонні намагаються підкласти замість себе двійника.

 На зйомках «Льва Толстого» (Головний приз Міжнародного кінофестивалю в Карлових Варах, 1984) Сергія Герасимова вмовляли відмовитися від цієї сцени. Але Герасимов був творцем фільму. Він вклав у нього все. І стояв на своєму, вважаючи непорядним і по відношенню до творчості, і просто по-людськи підстрахуватися двійником. Вірив в цю прикмету він чи не вірив – ніхто точно не знає, але переступити через неї режисер зумів.

 Помер Сергій Аполлінарійович Герасимов через рік після виходу на екрани «Льва Толстого» 26 листопада 1985 року після операції на серці.

 Герасимов — автор або співавтор сценаріїв всіх своїх фільмів, багато з них стали призерами престижних міжнародних кінофестивалів. Як режисер реалістичного стилю, він продовжував традиції російської класичної літератури, звертаючи увагу на фактурність і психологізм акторських робіт, виступав як теоретик кіномистецтва.

 Знаменитий фільм Олександра Аскольдова «Комісар» зобов'язаний Сергію Герасимову в повному сенсі слова своїм існуванням. З'ясувалося, що Герасимов проігнорував наказ ЦК КПРС, який наказував змити всі негативи «антирадянського» фільму «Комісар». Після смерті Сергія Герасимова в його сейфі був знайдений єдиний вцілілий негатив фільму, який зберігався там усі ці роки.

 У 1986 році Всеросійському державному інституту кінематографії було присвоєно ім'я Сергія Аполлінарійовича Герасимова, який виховав в стінах інституту плеяду чудових майстрів кіно.  

Gerasimov (1)
Gerasimov (3)

Хостинг от Макхост

Наші контакти

Go to top