• 2
  • 4
  • 5
  • 1
  • 3
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9

2017 рік оголошено Роком Української революції 1917 – 1921 років

Українські книги-ювіляри 2017 року

  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    230 років
  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    230 років
  • Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    200 років 190 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    185 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    185 років
  • Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    175 років
  • Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    160 років
  • Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    155 років
  • Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    130 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    130 років
  • Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    120 років
  • Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    115 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    105 років
  • Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    90 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    85 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    80 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    65 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    60 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    60 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    60 років
  • Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    60 років
  • Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    55 років
  • Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    55 років
  • Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    50 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    45 років
  • Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    45 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    45 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    35 років
  • Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    35 років
  • Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    35 років

Календар подій

205 років від дня народження Гаррієт Елізабет Бічер-Стоу (1811-1896), американської письменниці

 Гаррієт Єлізабет Бічер Стоу— американська письменниця, борець за ліквідацію рабства.

 Гаррієт  народилася 14 червня 1811 року в м. Лічфілді (штат Коннектикут) у родині пастора та релігійного діяча.Батько письменниці, Лиман Бічер, неодноразово приховував у себе в будинку втікачів-негрів. В сімї було сім братів, всі вони в той чи інший час займали міністерські пости. Старша сестра була організатором шкіл. Майбутня письменниця отримала добру освіту, що  тоді було великою рідкістю для жінки. Після закінчення школи для дівчаток (директором якої була її старша сестра) Гаррієт залишилась там і тривалий час працювала вчителькою. В 1832 році вона разом з сестрою і батьком переїхала  до Цинцинатті, де батько отримав пост керівника семінарії. Там Гаррієт познайомилася з літературними кругами міста. На одному із зібрань вона і зустріла свого майбутнього чоловіка з прізвищем Стоу, який працював професором  богослов'я в семінарії. У 1836 році Гаррієт Бічер вийшла  заміж. Чоловік підтримував літературні захоплення дружини.  

 В 1843 році виходить перша збірка письменниці — «Травнева квітка», яка не мала особливого успіху. В 1850 році Гаррієт переїхала в Брансуік (штат Мен), де її чоловік отримав  місце викладача в коледжі. Чоловік письменниці був ярим противником рабства і в їхньому домі часто приймали біглих рабів. В тому ж році Конгрес прийняв закон, за яким заборонялося надавати підтримку рабам-втікачам.  Саме в цей час Гаррієт почала писати свій  всесвітньо відомий роман «Хатина дядька Тома». Першими поціновувачами цього твору були 10-12-річні діти письменниці, яким вона читала роман у рукописі.

 «Хатина дядька Тома» - це широка картина рабовласницького побуту в південних штатах Америки: важке становище невільників, приголомшливі сцени торгівлі живим товаром, страждання матерів, що відриваються від своїх дітей, геройство чорних мучеників- все це захвилююче яскраво зображено автором. Роман пройнятий християнською мораллю. «Хатина дядька Тома» - пристрасний памфлет проти рабства, але поряд з різкою проповіддю проти нього в громадському плані - це спроба примирити рабів з рабовласниками.Для роману характерні як зачатки здорового соціального аналізу, так і моралістична сентиментальність. Письменниці було ясно, що рабство - тільки одна з форм експлуатації слабких сильними, що перемога мас неминуча. Але  Бічер Стоухоче, щоб звільнення було досягнуто тільки мирним шляхом, за допомогою освіти і християнської проповіді.

 У 1851 році  роман почав друкуватися у вашингтонському тижневику «National Era», а в 1852 році був виданий. Вихід книги викликав великий суспільний резонанс - співчуття одних суспільних кіл і обурення інших.У перший же рік роман в Штатах розійшовся тиражем в 350 000 примірників, при цьому загальний тираж видань був 600000  примірників. Цей роман 35 разів видавався в Англії і був переведений на 20 іноземних мов. Українською його вперше видано 1918 року.

 У рік видання роман був перероблений (не Бічер Стоу) в п'єсу.Інсценування книги мало величезний успіх (150 постановок підряд в Нью-Йорку). Театральні постановки «Хатини дядька Тома» не сходять зі сцени і до цьогочасу. Відслуживши свою громадську службу, книга стала улюбленим дитячим читанням.

 Також роман ледь не увійшов до списку заборонених Ватиканом книг. Судовий процес по справі «Хатини дядька Тома» був початий в 1853 році за доносом інквізитора із Перуджі, який наполягав, що дана  книга містить небезпечну «демагогію». Результатом процесу стало  виправдання книги.

 На території США на півдні від Пенсільванії роман був заборонений і в 1857 році громадянин штату Меріленд був засуджений до 10 років тюрми за те, що зберігав книгу «Хатина дядька Тома» в своєму домі.

 Існує легенда, згідно якої президент США Авраам Лінкольн під час зустрічі  Гаррієт Єлізабет Бічер Стоу сказав їй: « Ви - маленька жінка, яка написала книгу, що почала цю велику війну», - але достовірних підтверджень цьому немає.

 Роман «Хатина дядька Тома» було багато разів екранізовано, але жоден відзнятий фільм не мав великого глядацького успіху.

 В жовтні 2006 року в США була видана книга «101 сама впливова неіснуюча особистість» про літературних персонажів, які зіграли видатну роль в історії людства. Одинадцяте місце в цьому списку займає дядько Том.

 Будинок в Брансуіці (штат Мен) де була написана книга знаходиться в списку найважливіших пам`яток США.

 Літературну діяльність Гаррієт продовжувала до кінця життя, але більш пізнім книгам не було дано повторити успіху «Хатини дядька Тома». 1853 року у відповідь на численні напади реакційної преси Бічер Стоу опублікувала «Ключ до «Хатини дядька Тома» — публіцистичний коментар до роману.У наступному романі «Дред, повість про Прокляте Болото» (1856) соціальні питання поставлені гостріше, ніж у «Хатині дядька Тома», але художньо він набагато слабший. Великий резонанс викликала стаття Бічер Стоу «Справжня історія леді Байрон» (1860) про інтимне життя Байрона. Стаття викликала протести в США і Англії, але Гаррієт так і не змогла відстояти свою точку зору. Так що  Бічер Стоу цілком можна назвати автором однієї книги.

 У 1864 році Гаррієт переїхала в Харворд, де заснувала школу мистецтв (зараз – частина Харвордського університету).

 У віці 85-ти років Гаррієт Єлізабет Бічер Стоу померла в Харворді і похоронена на історичному цвинтарі а Академії Філліпса в Ендовері, Массачусетс.

Використані матеріали із мережі Інтернет

Хостинг от Макхост

Наші контакти

Go to top