Календар подій

115 років від дні народження Григорія Даниловича Епіка (1901 – 1937), українського письменника, перекладача і публіциста

 Григорій Данилович Епік — український письменник, перекладач і публіцист доби Розстріляного відродження. Жертва сталінського терору.

 Народився 17 січня 1901 року в селі Кам'янка під Катеринославом у сім'ї робітника. Закінчив сільську школу.

 З 1916 року працював у залізничних майстернях конторником на складі. За участь в антигетьманському повстанні був вигнаний з роботи.

 1919 року став добровольцем Першого Ново-Московського повстанського полку, брав участь у революційних подіях.

 У 1924–1926 роках Г. Епік — головний редактор видавництва «Червоний шлях» та ДВУ в Харкові. Навчався в Інституті марксизму-ленінізму.

 З серпня 1933 року — на творчій роботі. Основні творчі здобутки письменника — кілька повістей і романів, що засвідчують його духовну еволюцію. Найпомітніші з них — повість «Восени», де виведено тип комуніста-переродженця, який безкарно владарює у житловому кооперативі, та роман «Без ґрунту». В ньому письменник гостро таврував пристосуванців — «папероїдів», які виробили систему свого існування: цілковита покора дужчим і нещадне знущання зі слабших. В романі «Перша весна» (1931) Епік зумів правдиво показати відчайдушний опір селянства насильницькій колективізації. А 1932 року видав прокомсомольський роман «Петро Ромен», де оспівував зростання радянської технічної інтелігенції.

 Заарештований 5 грудня 1934 року нібито за приналежність до контрреволюційної націоналістичної організації, що планувала терористичні акти проти керівників Компартії та уряду. На початку 1935 року багатьох письменників вразив лист Епіка на ім'я наркома В. Балицького, в якому письменник розкаювався за злочинні наміри всієї групи і визнавав, що їх усіх варто постріляти, «як скажених псів».

 Як засвідчують документи, засуджений до 10-річного ув'язнення спільним вироком на 17 осіб, Г. Епіка відправлено відбувати покарання на Соловки. У жовтні 1937 року справу Г. Епіка, як і інших українських письменників і митців, несподівано переглянула трійка УНКВС Ленінградської області й винесла новий вирок — розстріл. Вирок був виконаний 3 листопада того ж року в Сандармоху. Сім'ї страченого письменника згодом видали довідку з неправдивою інформацією про те, що він помер… 28 січня 1942 року.

 Реабілітовано Григорія Епіка посмертно, в 1956 році «за відсутністю складу злочину» постановою Військової колегії Верховного суду СРСР.

Твори

Оповідання

  • 1926 — На зломі
  • 1928 — В снігах
  • 1929 — Облога
  • 1930 — Том сатири

Романи

  • 1928 — Без ґрунту
  • 1929 — Зустріч
  • 1930 — НЕПія
  • 1931 — Перша весна
  • 1932 — Петро Ромен

1 (1)
1 (2)
1 (3)
1 (4)

 

Хостинг от Макхост

Наші контакти

Go to top