• 2
  • 4
  • 5
  • 1
  • 3
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9

2017 рік оголошено Роком Української революції 1917 – 1921 років

Українські книги-ювіляри 2017 року

  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    230 років
  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    230 років
  • Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    200 років 190 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    185 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    185 років
  • Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    175 років
  • Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    160 років
  • Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    155 років
  • Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    130 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    130 років
  • Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    120 років
  • Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    115 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    105 років
  • Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    90 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    85 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    80 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    65 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    60 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    60 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    60 років
  • Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    60 років
  • Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    55 років
  • Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    55 років
  • Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    50 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    45 років
  • Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    45 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    45 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    35 років
  • Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    35 років
  • Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    35 років

Календар подій

95 років від дня народження М. Я. Зарудного (1921-1991), українського письменника, сценариста, лауреата Державної премії ім.Т. Г. Шевченка (1978).

 Микола  Зарудний  народився 20 серпня 1921 р. в с.Оріховець на Київ­щині в родині вчителя. Тут пройшло його дитинство. Згодом сім'я переїхала в с. Великі Хутори на Вінниччині, де вiн iзакінчив десятирічну школу у 1939 роцi. Початок літературної творчості припадає саме на роки навчан­ня. Першою спробою був переклад українською мовою твору Дж. Лондона «Мартін Іден». Як активний учнівський кореспондент  він отримав від Вінницького обкому комсомолу путівку до Інституту жур­налістики у Харкові.

 На початку війни (1941-1945рр.), його курс було ева­куйовано до Алма-Ати, де  Зарудний 1942 р. закінчив Казах­ський державний університет. Після закінчення працював у газеті «Ворошиловградська правда».

 Влітку 1944 р. добровольцем пішов на фронт, служив політпрацівником. Після демобілізації працював відповідальним секре­тарем у газеті «Вінницька правда» (1945—1960), головним редак­тором, заступником директора Київської кіностудії ім. О. Дов­женка (1961—1963), секретарем правління Спілки письменників України (1968—1969), секретарем правління Київської органі­зації Спілки письменників України (1981—1990).

 Почав друкуватися від 1944 року. Перші п'єси написані в дусі часу, зокрема під впливом творчості Олександра  Корнійчука.

 Справжній Зарудний-драматург починається з комедії «Веселка» (1958), котра принесла перший успіх, ставилась у багатьох театрах України, колишнього Союзу й за кордоном. «Колгоспна драма» — улюблений жанр Миколи Зарудного. Привабливість комедії «Веселка» зумовлювалася насамперед щільністю й якістю розлитого в ній гумору, почерпнутого з народних джерел. Ця п’єса означила головні риси драматургії Миколи Яковича — конфлікт між високим, одухотвореним і приземлено-меркантильним.

 Цей напрямок розвивався у п'єсах «Мертвий бог» (1960), «Фортуна» (1964), «Рим, 17, до запитання» (1969), «Дороги, які ми вибираємо» (1971), «Пора жовтого листя» (1974;) «Маестро, туш!» (1978), «Обочина», «Регіон» (обидві— 1981), «Бронзова фаза» (1985) та інших. Більшість п'єс— на теми сільського життя.

 Окрім ряду популярних комедій і драм, перу письменника належить і трагедія «Тил» (1978), яка мала свого часу сценічний успіх у Львівському українському драматичному театрі імені М. К. Заньковецької і була відзначена Шевченківською премією.

 Микола Зарудний — насамперед драматург, хоч спробував себе і в жанрі художньої прози:  повість «Мої земляки», збірка оповідань «Світло» (1961), романи «На білому світі»(1967), «Уран» (1970), «Гілея» (1973). Усі ці твори присвячені трудівникам землі — найбільш знаній письменником темі. Романи «Уран» і «Гілея» порушували складні екологічні проблеми, художнього вирішення котрихавтор не знайшов. Проза М. Зарудного не стала помітним явищем українсь­кої літератури.

 Драму самого митця, окрім відомих суспільних обставин, зумовив регламентуючий вплив тодішнього законодавця драматургії О. Корнійчука. Миколу Зарудного можна назвати послідовником Олександра Корнійчука, хоч насправді він був його жертвою.

 Окремі твори перекладено російською, болгарською, польською, чеською та іншими мовами.

За сценаріями М. Зарудного знято:

  • художні фільми: «Веселка» (1959, режисер М. Літус), «Стежки-доріжки» (1963, режисери О. Борисов, А. Войтецький), «Тут нам жити» (1973, режисер А. Буковський; всі — Київська кіностудія художнії фільмів імені О. Довженка);
  • фільми-вистави: «Чужий дім» (1968), «Пора жовтого листя» (1974;), «Вірність» (1977), «І відлетимо з вітрами» (1978), «Тил» (1979). Всі студія «Укртелефільм».

Відзнаки

Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1978; разом з С. В. Данченком (режисером-постановником), М. В. Кипріяном (художником), Н. П. Доценко, В. Г. Максименком, Ф. М. Стригуном (акторами) за виставу «Тил» у Львівському українському драматичноиу театрі імені М. К. Заньковецької). Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», медалями.

Помер 25 серпня 1991 року в Києві. Похований у Києві на Байковому цвинтарі.

Zarudn (2)
Zarudnyj(1)

Хостинг от Макхост

Наші контакти

Go to top