• 2
  • 4
  • 5
  • 1
  • 3
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9

2017 рік оголошено Роком Української революції 1917 – 1921 років

Українські книги-ювіляри 2017 року

  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    230 років
  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    230 років
  • Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    200 років 190 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    185 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    185 років
  • Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    175 років
  • Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    160 років
  • Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    155 років
  • Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    130 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    130 років
  • Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    120 років
  • Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    115 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    105 років
  • Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    90 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    85 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    80 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    65 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    60 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    60 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    60 років
  • Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    60 років
  • Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    55 років
  • Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    55 років
  • Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    50 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    45 років
  • Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    45 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    45 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    35 років
  • Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    35 років
  • Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    35 років

Календар подій

145 років від дня народження Теодора Драйзера (1871-1945), американського письменника

«Зрештою, головне в житті —

це саме життя»

Теодор  Драйзер

 Американський письменник Теодор Драйзер був знаковою фігурою в свiтовiй культурі  на рубежi XIX і XX століть. Він володів незвичайною працездатністю, безстрашно змінював амплуа прозаїка на амплуа драматурга і поета, переходив від коротеньких оповідань до масштабних романів, випускав репортажі, писав есе, нариси, резонансні статті, критикував, досліджував, розмірковував, аналізував, підводив підсумки в автобіографіях і мемуарах.

 Теодор Герман Альберт Драйзер  народився 27 серпня 1871 року,  в невеликому містечку Терре-Хот у сім'ї німецьких емігрантів. Сім'я злидарювала, у пошуках кращої долі переїжджала з місця на місце, з однієї громади в іншу.

 Навчання в парафіяльній школі стало справжньою мукою для   сором'язливого тугодума, яким  був тоді письменник. Він рано почав заробляти на життя: був  продавцем газет, розносив білизну, збирав квартирку плату, працював у торгiвця залізними виробами й сам торгував у роздріб, підсобним робітником на залізниці,  посудомийником в одному iз ресторанiв Чiкаго. Так він проходив свої життєві «університети».

 У справжньому університеті в Блумiнгтонi (штат Індіана) йому вдалося провчитися лише рік завдяки допомозі шкільної вчительки, що заплатила за його навчання. На початку 1892 р. Драйзеру поталанило влаштуватися репортером у чiказьку «Дейлі ньюс». Далi змінюються міста та редакції: Сент-Луїс, Клівленд, Пітсбурґ,  Нью-Йорк. Розширюється коло його журналiстських тем, він успішно опанував ремесло газетяра. Писав на замовлення «Метрополітен», «Харперс», «Космополітен». Драйзера включили у бібліографічний довідник за 1899 рiк «Who's Who in  America» з вказівкою професії — письменник-журналіст.

До появи свого першого роману в 1900 Драйзер опублікував 42 статті й ряд поем. Драйзер в інтерв'ю для довідника «Хто є хто в Америці» (1899) вказав, що ним написані дві книги: «Дослідження про знаменитих сучасників» і «Поеми».

 Переконавшись у тому, що інтерес до життя в американців пов'язаний із нетерплячим очікуванням успіху, Драйзер-письменник  вирішив досліджувати психологію обділеного та честолюбного «шукача щастя», і об'єктом його зацікавлень стало американське суспільство. Першим кроком на цьому шляху  був  роман «Сестра Керрі» (1900) ), який критика зустріла вороже і він відразу ж був заборонений через «непристойність». Драйзера публічно визнали «ганьбою Америки», і перед ним зачинилися двері більшості журналів. За три роки заледве поталанило опублікувати декілька статей. Матеріальна скрута змусила його повернутися до фізичної праці на залізничницi. 1905 рік він знову зустрів у редакторському кріслі. Журналістика стала доброю школою, де виховався мужній талант Драйзера-романіста.

 У 1911 р. вийшов друком другий роман письменника, розпочатий ним десять років тому, тепер він називався «Дженні Ґерхарт». В основі сюжету двох його перших романів — реальні факти із життя сестер письменника. Твори явно виходили за рамки загальноприйнятої моралі, тому що вони показували таку Америку і не таких американців. Драйзера гостро критикували і в той же час читали запоєм.

  Після виходу «Дженні Ґерхардт» Драйзер розпочав роботу над масштабним романом про бізнес. Ця тема віддавна цікавила його як журналіста. На початку століття йому доводилося брати інтерв'ю у мільйонерів, писати нариси про монополістів, некоронованих королів США.

 Під час роботи задум розростався, виникла ідея трилогії. У 1912 р. з'явилася її перша частина — «Фінансист», у 1914 вийшла друга — «Титан» , а згодом і заключний роман — «Стоїк». Драйзер досліджує анатомію та філософію Успіху. Показавши зсередини роботу розуму та душі свого героя, письменник прослідковує етапи його перетворення в «титана». «Трилогія бажання» — одне з видатних досягнень американської  літератури XX ст.

У 1916 вийшов друком роман «Геній», який Драйзер вважав своїм найкращим твором. Тема роману — влада грошей. Через рік після виходу роману «Західне товариство з боротьби з пороком» добилося його заборони. На захист «Генія виступили багато письменників, зокрема: Д. Лондон, С. Льюїс, Г. Веллс, А. Беннет.

 Драйзером також були виданi  дві книги нарисів — «Сорокалітній мандрівник» (1913) і «Канікули уродженця Індіани» (1916), де подорожні нариси (він мандрував Англією, Францією, Німеччиною у 1911 p., а згодом перетнув усю Америку) поєднані зі спогадами та роздумами письменника про сучасність, суспільство, особистість і мистецтво.

 Одночасно з роботою над «Титаном» і «Генієм» «він накидав план багатотомної автобіографії». У 1916 р. Драйзер завершив її перший том «Світанкова зоря». Другий том «Книги про самого себе» був закінчений у 1919 p., але вийшов друком у 1922 р. На межі 10—20-х років  письменник наче підбивав попередні підсумки, збирав раніше написані п'єси, оповідання, нариси, доповнював їх новими та видав кілька збірок, поміж яких «Дванадцять чоловiкiв» (1919), «Кольори великого міста» (1923), книга віршів «Настрiй»(1926), «Галерея жінок» (1928).

 Мимохіть, з декількох рядків кримінальної газетної хроніки,  виник задум нового роману, який стане його тріумфом - «Американська трагедія» (1925). Художній зір Драйзера дозволив йому розгледіти у звичайній кримінальній справі трагедію долі. Суть трагедії  головного героя роману — марнославство, жага до високого становища в суспільстві, які штовхнули його до злочину, через що, той закінчив своє життя на електричному стільці.

 Драйзер — письменник-реалiст.  Його мистецтво — мистецтво фактів та речей — будується на спогляданні за життям яким воно є. Разом з тим Драйзер і тонкий письменник-психолог.

 Спрага нового, дух пошуку спонукали Драйзера наприкінці 20-х років поїхати до Радянського Союзу. Його зацікавив «колосальний експеримент, що проводився в масштабах цілої держави». Результатом двомісячного перебування в Союзі стала книга «Драйзер дивиться на Росію» (1928), де є спогади про Київ, Харків, Одесу та інші міста України.

 В 1930 роцi кандидатура Драйзера була висунута на одержання Нобелiвської премiї по лiтературi. Більшістю голосів премію присудили письменникові Синклеру Люїсу.

 Наприкінці життя письменник закінчив роман «Оплот» (1946), в центрі якого історія фінансиста Солона Барнса. Герої Драйзера наприкінці життя намагаються знайти опертя у вічних цінностях.

 У 1944 р. Американська академія мистецтв і літератури нагороджує Теодора Драйзера почесною золотою медаллю за видатні досягнення в галузі мистецтва й літератури.

 Відомий американський критик і публіцист Генрі Менкен писав після смерті митця у 1945 році: «Он был великий художник, ни один другой американец его поколения не оставил такого прочного и прекрасного следа в нашей национальной словесности... Он был человеком огромной оригинальности, глубокой отзывчивости и непоколебимой храбрости. Всем нам, кто пишет, легче оттого, что он жил, работал и надеялся.»

Переклади українською

Теодор Драйзер. Сестра Керрі. Роман. З англійської переклала Елеонора Ржевуцька. Київ: Видавництво художньої літератури «Дніпро». 1971.

Теодор Драйзер. Американська трагедія. Пер. з англ. Буше Іван, Смілянський Леонід, Ященко Леопольд. Київ: Радянський письменник, 1955. 666 с

Drajzer (1)
Drajzer (2)

Хостинг от Макхост

Наші контакти

Go to top