• 2
  • 4
  • 5
  • 1
  • 3
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9

2017 рік оголошено Роком Української революції 1917 – 1921 років

Українські книги-ювіляри 2017 року

  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    230 років
  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    230 років
  • Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    200 років 190 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    185 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    185 років
  • Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    175 років
  • Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    160 років
  • Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    155 років
  • Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    130 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    130 років
  • Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    120 років
  • Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    115 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    105 років
  • Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    90 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    85 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    80 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    65 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    60 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    60 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    60 років
  • Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    60 років
  • Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    55 років
  • Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    55 років
  • Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    50 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    45 років
  • Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    45 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    45 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    35 років
  • Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    35 років
  • Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    35 років

Календар подій

75 років від дня народження Богдана Сильвестровича Ступки (1941-2012), українського актора, лауреата Шевченківської премії (1993), Народного артиста УРСР (1980), Народного артиста СРСР (1991), Героя України (2011).

«Моєю мрією є те, щоб український театр і кіно були знані в усьому світі. Вірю, що так і буде. І я щасливий, що хоч трішки можу цьому допомогти…» - Богдан Ступка

 Сьогодні виповнилося б 75 рокiв легендарному актору, лауреату Шевченківської премії  Богдану Ступцi. Він зіграв понад 100 ролей у кіно та понад 100 на сцені театру. Богдан Сильвестрович залишив неймовірну творчу  спадщину, тому його душа завжди залишатиметься з  нами глядачами, тими хто високо цінував його великий акторський талант. 

 Ступка ствердився спершу як актор театральний: у віці 28 років зіграв Едмунда в «Королі Лірі», потім Дон Жуана у виставі «Камінний господар» за Лесею Українкою, а невдовзі змусив повірити у безмежну прірву зла короля Річарда ІІІ, і не тільки львів'яни, а й кияни прагнули подивитися на «львівське диво» під час гастролей театру ім. М. Заньковецької в столиці.

 В 1971 роцi  кінематограф вiдкрив актора  Богдана Ступку, і з першої ролі його ім'я спалахнуло  потужно i яскраво. Це роль Ореста Дзвонаря у фільмі Юрія Іллєнка та Івана Миколайчука «Білий птах з чорною ознакою». Роль цю хотів грати сам Іван Миколайчук, але влада, дозволивши на екрані табуйовану тему — боротьбу УПА, не хотіла, аби вояком повстанської армії був магнетичний Іван Миколайчук. Ступка в цій ролі був благородно стриманим, а обидва танці Ореста з Даною (Ларисою Кадочниковою) увійшли до класики кіно – і за пластичним, і за акторським вирішеннями. Ця роль i досі одна з найкращих у списку актора.

 Далi Богданом Ступкою було зiграно багато ролей. Перелік їх можна продовжувати довго. Важко збагнути, як таку інтенсивну роботу в кіно йому вдавалося поєднувати з театром.

 З 2000-х років Богдан Сильвестрович Ступка – актор справді світового масштабу - почав виходити  на світові терени (його неповторною акторською майстерністю і творчою харизмою справді з непідробним ентузіазмом зацікавилися у світі, але дуже пізно – як зауважив польський режисер Кшиштоф Зануссі). Iз-за важкої хвороби  йому прийшлось відійти від активної театральної та кінематографічної діяльності.

 22 липня 2012 року Богдан Ступка після тривалої хвороби на сімдесят першому році життя помер. Похований в Києві на Байковому кладовищі

 У словнику американської кіноакадемії, куди потрапили найкращі актори і режисери минулого сторіччя, представлені два українці - режисер Олександр Довженко і актор Богдан Ступка.

Відзнаки Богдана Ступки:

міжнародні

листопад 2008 — нагорода III Римського міжнародного кінофестивалю за найкращу чоловічу роль — за головну роль в українсько-польському фільмі «Серце на долоні» режисера Кшиштофа Зануссі. Це був останній  мiжнародний тріумф Актора.

українські

  • серпень 2011 - Звання Герой України з врученням ордена Держави ;
  • січень 2010 - Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. ;
  • листопад 2006 - Орден князя Ярослава Мудрого V ст. ;
  • серпень 2001  - Орден «За заслуги» I ст.;
  • серпень 1999  - Орден «За заслуги»  II ст.;
  • серпень 1999  Почесна відзнака Президента України;
  • 1993 рiк -  Державна премія України імені Т. Шевченка у галузі театрального мистецтва — за виставу «Тев'є-Тевель» за Шолом-Алейхемом у Київському державному академічному українському драматичному театрі імені І. Франка (у складі колективу);
  • 2012 рiк -  Державна премія України імені Олександра Довженка  (посмертно) — за видатний внесок у розвиток українського кіномистецтва.

Телетріумф

  • 2004 — разом з Тамарою Яценко в номінації «Актор/актриса (фільму/серіалу)», «Завтра буде завтра»
  • 2012 — номінації «Актор/актриса (фільму/серіалу)», «Одного разу у Ростові»

iнші

  • Астероїд 269252 Богдан Ступка, відкритий у ніч на 67-ий день народження Богдана Ступки в Андрушівській астрономічній обсерваторії, названий на його честь.

 Крім указаних нагород, він ще й був лауреатом Міжнародної театральної премії К. Станіславського, академіком Академії мистецтв України, художнім керівником Національного театру імені Івана Франка.

Лiна Костенко

FINITA  LA  TRAGEDIA

Вмирав актор. Він був смертельно хворий,

Він був старий. І це була не роль.

Віджив той голос, наче грецькі хори.

Вмирав актор, шекспірівський король.

Його ім'я розгублена афіша

уже несла, як вечоровий дзвін.

Яка у залі западала тиша,

Коли на сцені ще з'являвся він!

Його в театр привозила дружина.

Стояла там, припавши до куліс.

А він ще грав. І ми за ним тужили,

І вже його не бачили від сліз.

Він грав не так. Але не міг не грати.

Іще раз. Ще! Востаннє...І згасав.

Додому він вертався умирати,

але в мистецтві він ще воскресав.

А поруч грали молоді, високі.

Зривали голос, морщили чоло.

Але це так, це все іще масовка.

І серед них Його ще не було.
А Він вмирав. Вмирала з ним епоха.
Її уже не викличеш на "біс".
Остання дія... Кладовище. Похорон.
В безсмертя очі також повні сліз. 

Хостинг от Макхост

Наші контакти

Go to top