• 2
  • 4
  • 5
  • 1
  • 3
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9

2017 рік оголошено Роком Української революції 1917 – 1921 років

Українські книги-ювіляри 2017 року

  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    230 років
  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    230 років
  • Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    200 років 190 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    185 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    185 років
  • Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    175 років
  • Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    160 років
  • Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    155 років
  • Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    130 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    130 років
  • Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    120 років
  • Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    115 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    105 років
  • Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    90 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    85 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    80 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    65 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    60 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    60 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    60 років
  • Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    60 років
  • Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    55 років
  • Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    55 років
  • Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    50 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    45 років
  • Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    45 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    45 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    35 років
  • Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    35 років
  • Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    35 років

Календар подій

Міжнародний солідарності журналістів

 8 вересня вважається Міжнародним днем солідарності журналістів (International Day of Journalists' Solidarity).

 Міжнародний день солідарності журналістів було проголошено в 1958 році за рішенням IV конгресу Міжнародної організації журналістів (МОЖ) – найстарішого і найбільшого інтернаціонального журналістського об'єднання у світі.

 Наприкінці XX століття на черговій конференції ООН 8 вересня було названо Міжнародним днем солідарності журналістів. Таким чином, цей день є не просто черговим професійним святом, але і днем, коли свiтове спiвтовариство журналістiв може відчути свою єднання та солідарність.

 Дата для проведення цього міжнародного дня була обрана не випадково. Саме в цей день у 1943 році, в Берліні, був страчений, заарештований гестапо у квітні 1942 року, чехословацький журналіст, літературний і театральний критик, публіцист, активіст чехословацької компартії Юліус Фучик.

 Найбільш відома міжнародна журналістська організація у світі - Міжнародна організація журналістів (МОЖ), заснована 8 червня 1946 року на конгресі в Копенгагені представниками 21 країни антигітлерівської коаліції. Цілі і завдання МОЖ: збереження миру, зміцнення дружби і співробітництва народів шляхом вільного, правдивого і чесного інформування громадськості; боротьба проти пропаганди війни, фашизму, національної і расової дискримінації, різного роду конфліктів; охорона свободи друку та журналістів від впливу монополій і фінансових груп; захист права журналістів писати відповідно до їх совістi і переконаннь, боротьба з брехнею, наклепом і дезінформацією з боку преси; охорона прав журналістів, боротьба за поліпшення матеріальних умов їх існування. Разом з іншими демократичними організаціями МОЖ бореться за універсальні цінності гуманізму, дотримання норм міжнародного права, повагу до таких інститутів світового співтовариства, як ООН, за зміцнення нового міжнародного інформаційного порядку.

 Об'єднуючи понад 420 тисяч професіоналів ЗМІ, що діють у багатьох країнах світу, організація приймає в свої ряди як національні спілки журналістів, так і індивідуальних членів.

 Організацією засновані Міжнародна журналістська премія і Почесна медаль імені Юліуса Фучика, що присуджуються за прогресивну професійну діяльність, що сприяє збереженню миру і розвитку співробітництва та єдності журналістів.

 У день солідарності журналістів в усьому світі проходять конференції, з'їзди, на які збираються журналісти з різних країн. На цих конференціях вони не тільки діляться своїм досвідом, але і отримують нагороди за свою часом дуже небезпечну працю. Так, наприклад, вручення Пулітцерівської премії - найпрестижнішої премії журналістів в Америці - відбувається майже завжди 8 вересня.

 Пулітцерівська премія (Pulitzer Prize) — одна з найпрестижніших нагород у галузі літератури, журналістики, музики і театру в США, заснована видавцем «жовтої преси» Джозефом Пулітцером.

 У 2009 році премія вручається  в 21 номінації. 14 із них пов'язані з журналістикою: «За служіння суспільству»; «За висвітлення місцевих новин»; «За видатне розслідування»; «За майстерність»; «За видатну подачу сенсаційного матеріалу»; «За розкриття національної теми»; «За міжнародний репортаж»; «За нарис»; «За коментар»; «За художню критику»; «За редакційний коментар»; «За карикатури»; «За новинну фотографію»; «За художню фотографію».

 Престижну нагороду отримують не тільки представники великих газет на кшталт The New York Times або The Washington Post, а й журналісти маловідомих місцевих видань. Також журі щорічно вручає золоту медаль за «служіння суспільству».

 Літературна премія вручається за шести номінаціях: «За художню книгу, написану американським письменником, бажано про Америку»; «За книгу з історії Сполучених Штатів»; «За біографію або автобіографію американського автора»; «За вірш»; «За нехудожню літературу»; «За найкращу драму».

 Досягнення в галузі музики відзначаються особливою нагородою з 1943 року. Якщо раніше приз завжди йшов до авторів класичної музики, то починаючи з 1997 року журі почало розглядати і популярну музику. У 1997 році приз дістався відомому джазмену  Вінтону Марсалісу. У 1998 році спеціальну нагороду отримав Джордж Гершвін, а в 1999 році — Дюк Еллінгтон (обидва — посмертно, на честь свого сторіччя).

 Премії присуджуються Колумбійським університетом у Нью-Йорку за поданням Пулітцерівського комітету, що складається з 19 експертів: п'яти видавців, шести редакторів, шести вчених, включаючи президента університету та декана факультету журналістики, одного колумбніста та адміністратора премії — причому декан і адміністратор позбавлені права голосу. Члени комісії обираються на три роки і можуть переобиратися три рази.

 Премія за американськими масштабами невелика — 10 тисяч доларів, але престижність її виняткова.

 Лауреатами премії стали багато знаменитих письменників, провідні публіцисти й репортери. Серед лауреатів — письменник Ептон Сінклер, історик і журналіст Артур Шлезінгер, відомий дослідник Девід Кілцер (двічі лауреат премії), фейлетоніст Арт Бухвальд, журналіст Джеймс Рестон, фотограф Нік Ют, автор однієї з найвідоміших фотографій про війну у В'єтнамі — в'єтнамської дівчинці, спаленої напалмом.

 Лауреатами літературної Пулітцерівської премії в різні роки ставали: Ернест Хемінгуей («Старий і море»), Гарпер Лі («Убити пересмішника»), Вільям Фолкнер («Притча»), Юджин О'Ніл («За обрієм», «Анна Крісті», «Дивна інтерлюдія», «Довга подорож у ніч»), Теннессі Вільямс («Трамвай «Бажання»), Артур Міллер («Смерть комівояжера»), Маргарет Мітчелл («Віднесені вітром»), Джон Апдайк (за романи «Кролик розбагатів» і «Кролик заспокоївся»), Френк Маккурт («Прах Анджели»).

 Також лауреатами ставали відомі журналісти:

 Вальтер Дюранті, отримав премію в 1931 році за серію статей про Радянський Союз, в яких заперечував Голодомор. Попри те, го статті Дюранті були визнані незбалансованими, некритичними до сталінського режиму, та часто повторювали сталінську пропаганду, Пулітцерівський комітет відмовився скасувати нагороду.

 Едмунд Стівенс, отримав премію в 1951 році за книжку англ. This is Russia—Un-Censored, в який критично описувались останні роки правління Йосипа Сталіна.

 В українських журналістів з 2010 року існує власний професійний конкурс «Честь професії», побудований на тих принципах, що й найкращі професійні журналістські конкурси в світі – такі як Пулітцерівська премія. 

Організатори конкурсу професійної журналістики «Честь Професії» - Українська Асоціація Видавців Періодичної Преси (УАВПП) та Незалежна Асоціація Телерадіомовців (НАМ) за підтримки проекту «У-медіа».

 Участь у конкурсі можуть брати представники друкованих та інтернет-ЗМІ.

 Конкурс проводиться в п'яти номінаціях:

  • Кращий матеріал з громадянською позицією
  • Краще подання резонансного матеріалу
  • Краще журналістське розслідування
  • Краще подання складної теми
  • «Надія журналістики»
  • Спеціальна номінація від Наглядової ради: «За людяність в нелюдяні часи»
  • Спеціальний приз «Матеріал, що надихає на створення власного бізнесу»
  • Спеціальна номінація Програми Розвитку ООН в Україні: «Будуємо нову Україну разом».

 24 квітня 2016 року на урочистій церемонії  були оголошені переможці VI конкурсу професійної журналістики «Честь професії». Ними стали журналісти  видань – «Дзеркало тижня»,  «Новое время», порталу  Hubs та телеканалів ICTV і ZIK. Найбільше нагород здобули автори газети «Дзеркало тижня». Загалом на конкурс було подано 627 журналістських робіт, створених 274 авторами з усіх типів ЗМІ та усіх регіонів України.

 Сьогодні важко уявити сучасне суспільство без інформації, без засобів масової інформації, без професійного журналістського погляду на події і факти нашого життя. Журналістів не даремно називають «четвертою владою». Саме від них залежить, як та чи інша подія буде сприйнята громадськістю, вони вибирають із усього, що відбувається найцікавіше та найважливіше. Журналістська інформація має вплив на людей і  часто формує їхню думку.

 Якщо у будь-якої людини запитати яким повинен бути сучасний журналіст, відповідь приблизно буде такою: креативним, комунікабельним, грамотним і чесним. Журналіста хочуть бачити відповідальним перед читачем, слухачем та глядачем.

Хостинг от Макхост

Наші контакти

Go to top