• 2
  • 4
  • 5
  • 1
  • 3
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9

2017 рік оголошено Роком Української революції 1917 – 1921 років

Українські книги-ювіляри 2017 року

  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    230 років
  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    230 років
  • Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    200 років 190 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    185 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    185 років
  • Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    175 років
  • Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    160 років
  • Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    155 років
  • Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    130 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    130 років
  • Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    120 років
  • Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    115 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    105 років
  • Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    90 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    85 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    80 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    65 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    60 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    60 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    60 років
  • Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    60 років
  • Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    55 років
  • Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    55 років
  • Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    50 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    45 років
  • Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    45 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    45 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    35 років
  • Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    35 років
  • Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    35 років

Календар подій

70 років від дня народження Анатолія Дмитровича Криволапа (1946) - живописця.

 «Художник відчуває і реагує фарбами.... 

Поєднання кольорів – це нервові клітини,

які створюють відчуття»

Анатолій Криволап  

 Анатолій Криволап  один з найуспішніших українських художників, в нього величезна кількість прихильників і колекціонерів, які збирають картини митця. Роботи Криволапа продаються за рекордними цінами на провідних світових аукціонах та арт-ярмарках, виставляються у всіх найпрестижніших українських музеях. Він відомий, як основоположник напряму «нового українського пейзажу».

 Анатолій Дмитрович Криволап народився 11 вересня 1946 року в м. Яготині на Київщині. У 1976 року закінчив Київський державний художній інститут, факультет живопису.

Він із 1978 р. є членом Спілки художників України, взяв участь у понад 50 республіканських та міжнародних виставках. Талановитий художник представляв українське мистецтво у престижних європейських музеях Франції (Національний музей м. Тулуза), Данії (Національний музей м. Оденсе), Австрії (Das Kunsthirischenmuseum м. Відень) та інших. 

З 1992-го по 1995 роки Криволап був активним учасником об’єднання модерністського спрямування   «Живописного заповідника» — впливової групи художників в новітній історії українського мистецтва. У 2000-х переїхав з Києва в село Засупоївка під Яготином, де живе і працює.

 2011 року роботи Анатолія Криволапа двічі встановлювали світові рекорди продажів сучасного українського мистецтва на міжнародному арт-ринку. Перший рекорд відбувся в травні 2011, коли його картина «Степ» була продана на аукціоні Phillips de Pury & Co в Нью-Йорку за 98 500 доларів. А вже в жовтні на торгах сучасного мистецтва дому Phillips de Pury & Co в Лондоні, роботу «Кінь. Ніч.» було продано за 124 400 доларів.

 За підсумками 2011 р. Анатолій Дмитрович увійшов до сотні впливових українців («Кореспондент»), сотні авторитетних людей України («Публічні люди») та до дванадцяти найуспішніших сучасних художників України («Форбс»), визнаний Митцем року у загальнонаціональній програмі «Людина року – 2011».

9 лютого 2012 року було оголошено список переможців Національної премії України імені Тараса Шевченка. Анатолій Криволап переміг у номінації «Образотворче мистецтво» (за цикл з 50 робіт «Український мотив»).

 Анатолій Криволап досить довгий період життя поклав на експерименти з кольором, а потім усі ці експериментальні полотна, картони знищив. У 40 років він дійшов висновку, що не знайшов себе і не відбувся як художник. І мав мужність почати новий етап. Підкоривши свою уявну вершину, він став одним із самих знаних у світовому мистецтві українських художників.  Та голов­не — тепер його роботи не сплутаєш із будь–чиїми. Як каже сам майстер: «Художника повинні знати по його роботам, а не в обличчя».

 Зі своїм фірмовим стилем — експресивними пейзажами, написаними яскравими фарбами на масштабних полотнах, — А.Криволап визначився на початку 1990-х. До цього він встиг поекспериментувати з різними напрямками, серед його робіт є і класичні натюрморти, і портрети ню, потім півтора десятка років художник писав абстрактні картини. «Я роблю те, у що вірю, займаюся абстрактним пейзажем. Мене надихає фарба і стосунки з природою. Нефігуративне мистецтво, як музика, не пов’язане з реальністю. Це духовний емоційний відгук, який не обмежується рамками, не є ілюстрацією дійсності» - сказав в одному інтерв`ю митець. 

 У січні 2015 року у видавництві «Родовід» вийшла книга анлійською мовою — ANATOLIY KRYVOLAP AND THE UKRAINIAN SUBLIME (АНАТОЛІЙ КРИВОЛАП ТА УКРАЇНСЬКЕ ВЕЛИЧНЕ) — це дослідження американського арт критика Дженіфер Кан про творчість художника. В книзі вона пише: «Він відомий тим, що його роботи б'ють цінові рекорди на аукціонах, але мало хто, здається, пішов далі і проаналізував, що ж привертає увагу приватних колекціонерів протягом стількох років. Абстрактні пейзажі Криволапа, намальовані смугами яскравих кольорів, схоплюють дух нової, незалежної України — все ще дуже селянської, але  такої, яка з'явилася   на порозі XXI сторіччя з зухвалою енергією, за якою ховається тяжке минуле. Це українська ідея величного в усіх її суперечностях...».

 Саме твори Анатолія Криволапа вона називає аналогією модерного духу нашої країни. 

 19 травня 2016 року відбулася презентація проекту «Танець пензликів», в якому поєдналися  три види мистецтва: живопис, музика і танець. Для цього проекту був знятий творчий процес Анатолія Криволапа, на основі якого Дмитро Шуров написав ексклюзивну композицію, а Раду Поклітару поставив хореографічний номер. За словами автора ідеї та керівника проекту  Юрія Комелькова, учасники перформансу не були знайомі до роботи над ним. «Це приклад синергії трьох абсолютно різних напрямків мистецтва, так як художник, музикант і хореограф надихнулися творчістю один одного», – сказав Ю. Комельков. «Танець пензликів» стане візитною карткою енциклопедії Ukraine. The Best. Також  стало відомо, що Анатолій Криволап хоче написати картину за мотивами цього перформансу. 

 Роботи Анатолія Криволапа зберігаються у Національному художньому музеї України, Національному музеї російського мистецтва (м. Київ), в Національному банку України,  у Міністерстві культури України, Фонді НСХУ (м. Київ), Музеї сучасного мистецтва (м. Хмельницький), Запорізькому художньому музеї (м. Запоріжжя), Das Kunsthirischen museum (м. Відень, Австрія), Liverpool Institute for Fomeris Art (м. Ліверпуль, Велика Британія), музеї Шінано (м. Токіо, Японія).  Також його роботи прикрашають стіни штаб-квартири Інтерполу у Франції та у Будинку-музеї сера Пола Маккартні в Ліверпулі.

Хостинг от Макхост

Наші контакти

Go to top