• 2
  • 4
  • 5
  • 1
  • 3
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9

2017 рік оголошено Роком Української революції 1917 – 1921 років

Українські книги-ювіляри 2017 року

  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    230 років
  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    230 років
  • Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    200 років 190 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    185 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    185 років
  • Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    175 років
  • Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    160 років
  • Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    155 років
  • Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    130 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    130 років
  • Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    120 років
  • Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    115 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    105 років
  • Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    90 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    85 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    80 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    65 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    60 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    60 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    60 років
  • Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    60 років
  • Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    55 років
  • Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    55 років
  • Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    50 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    45 років
  • Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    45 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    45 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    35 років
  • Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    35 років
  • Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    35 років

Календар подій

125 років від дня народження Юрія Клена /Освальда Бурггардта/ (1891 -1947), українського поета

Вогнем я в серці випік люті вчинки:

З убивць водою цілого ставка

Не змити кров невинного Косинки,

Не воскресити мертвого Влизька.

На нашій ниві справили дожинки,

Щоб не лишилось нам ні колоска...

Юрій Клен

 Історія української літератури налiчує багато імен, як були вiдкритi читачам з піввіковим запізненням. Серед них оригінальна в мистецькому і світоглядному плані постать Юрія Клена — Освальда Бурггардта — відомого поета, літературознавця, славіста, представника київської «неокласичної» традиції та «празької школи».

 Освальд Бурґгардт  (псевдонім Юрій Клен ) народився 4жовтня 1891 р. на Поділлі, с. Сербінівці (нині Старокостянтинівський район Хмельницької області), у родині німецького купця. Виховували його в атмосфері шанування рідної мови та звичаїв і водночас — любові до України, що стала для них другою батьківщиною.

 Коли Освальду виповнилося п'ять років, родина переїхала до Немирова. Закінчив iз золотою медаллю першу Київську (Олександрівську) гімназію і 1911року вступив на історико-філологічний факультет університету Св. Володимира, де дістав грунтовну філологічну освіту. У період першої світової війни О. Бурггардта, як німецького підданого, було вислано в Мар’їну Гору Архангельської губернії. Повернувшись 1918 року до Києва, він закінчив навчання в університеті, у 1923 закінчив аспірантуру при дослідному інституті УАН та займався викладацькою роботою.

 Особливо теплі стосунки склалися в Освальда Бурггардта з Миколою Зеровим, із яким йому випало працювати в Баришівському соціально-економічному технікумі та трудовій школі (1920-1923). Баришівський період перевернув уявлення Бурггардта про українську поезію, що здавалася йому доти безнадійно провінційною і неперспективною. Саме М. Зеров заохотив його до збагачення української літератури перекладами та до власної творчості.

 Надзвичайно самокритичний, Бурггардт у 20-ті роки не відразу зважився писати українською мовою (перед цим віршував російською), вважав, що його праця стане значно кориснішою в художнiх перекладах та наукових дослідженнях. Тому він дозволив собі опублікувати тоді в періодиці лише три вірші: «На переломі», «Жовтень. 1917» та «Сковорода» (декламатор «Сяйво», упорядник М. Зеров, 1929).

 20-ті роки, позначені інтенсивними мистецькими пошуками Освальда Бурггардта. Він поділяв естетичні настанови М. Зерова та належав до групи київських неокласиків, однак був більш відомий своїми перекладами та науковими розвідками.

  1931 року у складі делегації українських радянських письменників виїхав до Німеччини, але назад (через початок репресій в УРСР) не повернувся. А невдовзі у львівському журналі «Вісник» з'явилися його сонети, підписані псевдонімом Юрій Клен.

 У 1934 році за допомогою професорів Маєра і Чижевського влаштувався викладачем російської і української мови у Мюнстерському університеті. Там же написав і захистив німецькомовну докторську дисертацію «Головні мотиви творчості Леоніда Андрєєва» (1936).

 Закордоном Юрій Клен близько зійшовся з деякими поетами відомої ще з 20-х років «празької школи» (Л. Мосендз, Олена Теліга, О. Ольжич, Є. Маланюк, Ю. Дараган), друкує свої вірші поряд з їхніми, у редагованому Д. Донцовим, журналі «Вісник» тому, що відчуває спорідненість їх ідейно-естетичних принципів з київськими «неокласиками».

Живучи в Німеччині  Бурггардт з великим болем спостерігав за розпалом сталінської вакханалії, жертвами якої стали й «неокласики». Даниною їх світлій пам'яті стала поема «Прокляті роки» (1937) та епопея «Попіл імперій» (1943-1947). Цим поемам належить особлива роль у творчому доробку поета, в них він створив історико-мистецьку картину буття й долі України в ХХ ст.

Юрій Клен у поемi «Прокляті роки» одним із перших у нашій літературі розкрив трагедію Голодомору і масових репресій 30-х рокiв.

 Вмирали, як у зливу комарі.

Тоді по селах їлось людське м’ясо,

І хліб пекли з розтертої кори.

Дивилися голодні діти ласо

На спухле тіло вмерлої сестри.

Так ми, хоч і покинули печери,

В двадцятім віці стали людожери.

 

 Чимало письменників мають свій головний твір. Для Данте такою була «Божественна комедія», для Гете — «Фауст», для І. Котляревського — «Енеїда». Для Юрія Клена, котрий переосмислював їхній художній досвід, — «Попіл імперій», драматичний літопис, з якого постає доля України в контексті доби. Автор не встиг завершити, стилістично та композиційно впорядкувати поетичний доробок, над яким працював п'ять років.

 Відомий історик Наталія Полонська-Василенко, яка бачила Ю.Клена в останні дні його життя, згадувала: «В моїй пам’яті назавжди залишаться його темні сумні очі, його м’який, повний страждань голос, коли він читав нам свою поему «Попіл імперій», перед картинами якої бліднуть описи Дантового Пекла».

 З 1943 р. Освальд Бурггардт працює викладачем в Українському вільному університеті в Празі, по закінченні війни — професором слов'янської філології Інсбрукського університету. 1943 року побачила світ збірка поезій Юрія Клена «Каравели», яка органічно поєднала античну героїку, західноєвропейську романтику й український світ.

 1946 року Юрій Клен приємно здивував шанувальників своєї поезії зверненням до малих прозових форм: в емігрантських часописах були опубліковані чотири новели, низка автобіографічних нарисів та есе «Спогади про неокласиків». Ще не побачила світу пiдготовлена Ю Кленом невелика антологія української неокласики перекладана на німецьку, як ці переклади професор В. Державин, знавець німецької поетичної мови, називає конгеніальними. 

  Юрію Клену належать переклади сонетів Миколи Зерова німецькою мовою, що увійшли до збірки В. Державина «Gelb und Blau: Moderne ukrainische Dichtung in Auswahl» (1948).

 Окремими книжками перекладів Клена вийшли «Залізні сонети» Фрідріха Рюккерта, новели Ґеорґа Гайма. Крім «Гамлета» і «Бурі» Шекспіра, переклав Юрій Клен також вокальні твори Л. Бетговена, Ф. Шуберта, Р. Шумана,  лібрето до опери Ріхарда Штрауса «Саломея» (за однойменною драмою Оскара Уайлда), уривки з поеми «Пісня про Нібелунгів» та численні поезії англійських (Байрон, Шеллі), німецьких (Рільке і Ґеорґе) і французьких поетів (Рембо, Верлена, Мореаса, Самена, Валері, Ґотьє, Леконт де Ліля).

 За редакцією Освальда Бурґгардта вийшло тридцятитомове видання творів Джека Лондона (незакінчене, вийшло 26 з 30 томів), восьмитомове Бернарда Шоу, а також твори Діккенса (якого перекладав і сам Бурґгардт), Гамсуна, Ґете.

 З травня 1947 року і до смерті Освальд Бурґгардт працював головним редактором літературного журналу «Літаври» (виходив у Зальцбурзі, Австрія). За життя поета світ побачило п'ять номерiв журналу.

 Помер Юрій Клен 30 жовтня 1947 року в німецькому Авґсбурзі.

 Поезія, літературознавчі розвiдки, переклади Юрія Клена засвідчили невід’ємну спорідненість українського Слова з Мовою світової культури. У складних умовах Юрій Клен, як і інші неокласики, повсякчас утверджував у літературі істинні мистецькі ідеали, викристалізовані духовною історією людства.

 Місце Юрія Клена в українському письменстві ХХ ст. особливо вагоме: його творчість є своєрідним «золотим мостом» між митцями «розстріляного відродження» в радянській Україні і поетами західноукраїнських земель та «празькою школою», утверджуючи спадкоємність і безперервність літературного процесу.

 В статті «Слово живе і мертве» Ю.Клен закликає читачiв бути гідними охоронцями української мови, плекати її невмирущі скарби. Це й дало право Євгенiю Маланюкові високо оцінити «призначення і Долю поета в нашій національній і світовій поезії».

 Іменем Юрія Клена названі вулиці у Вінниці та Києві.

 

Освальд Бурґгардт (Юрій Клен)

 

Сковорода

 

Піти, піти без цілі і мети...
Вбирати в себе вітер і простори,
І ліс, і лан, і небо неозоре.
Душі лише співать: "Цвіти, цвіти!"

Аж власний світ у ній почне рости,
В якому будуть теж сонця і зорі,
І тихі води, чисті і прозорі.
Прекрасний шлях ясної самоти.

Іти у сніг і вітер, в дощ і хугу
І мудрості вином розвести тугу,
Бо, може, це нам вічний заповіт,

Оті мандрівки дальні і безкраї,
І, може, іншого шляху немає,
Щоб з хаосу душі створити світ.

1928

Хостинг от Макхост

Наші контакти

Go to top