• 2
  • 4
  • 5
  • 1
  • 3
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9

2017 рік оголошено Роком Української революції 1917 – 1921 років

Українські книги-ювіляри 2017 року

  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    230 років
  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    230 років
  • Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    200 років 190 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    185 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    185 років
  • Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    175 років
  • Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    160 років
  • Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    155 років
  • Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    130 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    130 років
  • Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    120 років
  • Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    115 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    105 років
  • Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    90 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    85 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    80 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    65 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    60 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    60 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    60 років
  • Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    60 років
  • Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    55 років
  • Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    55 років
  • Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    50 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    45 років
  • Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    45 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    45 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    35 років
  • Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    35 років
  • Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    35 років

Календар подій

80 років від дня народження Івана Федоровича Драча (1936), українського поета, кіносценариста, драматурга, державного і громадського діяча, першого голови Народного Руху України (1989), Героя України (2006)

Це спрага людяності, і краси, і змоги,

Я нею сповнений. Мене пече щоднини

Жагуча спрага щастя для людини.

Тривоги людства — це мої тривоги.

Iван Драч

 Іван Драч – знакова постать в  історії України. Його перу належать десятки поетичних збірок,  за написаними ним сценаріями  знято  низку культових фільмів.   В i нодин з яскравих представників тієї плеяди постатей в українській літературі, яка ввійшла в історію української культури під іменем «шістдесятники». «Драч – справді один з найсучасніших за звучанням українських поетів. Він голосно й помітно входив в літературу. З перших же його публікацій про нього широко заговорила критика» - написав літературознавець Михайло Слабошпицький.  

 Іван Федорович Драч народився 17 жовтня 1936 року в селі Теліженці на півдні Київщини в сім'ї робітника радгоспу, саме тут він пізнавав світ біля криниць народної пісні та мудрості. У 1951 р. у районній га­зеті був надрукований його перший вірш.  Після закінчення ТетіївськоІ середньої школи І. Драч викла­дав російську мову та літературу в семирічці сусіднього села Дзвінячого, був інструктором райкому комсомолу, служив у армії і у віці, коли інші закінчують університет, вступив на перший курс філологічного факультету Київського університету, але навчання не закінчив, був виключений підтиском каральних органів. Саме студентом заявив Іван Драч про себе як поет. 1961 р. поема «Ніж у сонці» вийшла друком в «Літературній газеті», де вона зайняла цілу сторінку і була представлена таким же молодим і бунтівним критиком Іваном Дзюбою. «Феєрична трагедія», як визначив її жанр автор, мала величезний розголос, навколо неї вирували діаметрально протилежні пристрасті.
Далi вла­штувався на роботу в «Літературну Україну». Закінчив дворічні Вищі сценарні курси в Москві, працював сценаристом на кіно­студії художніх фільмів ім. О. Довженка, потім у редакції журналу «Вітчизна».

 Перша збірка «Соняшник»  з'явилась 1962 р. разом з першими збірками Василя Симоненка і Миколи Вінґрановського. Нечасто перші книжки молодих літераторів стають таким помітним явищем, як «Соняшник». Ця збірочка, що містила сорок балад, етюдів та інших віршованих або й не зовсім віршованих творів з образними асоціаціями, малозрозумілими для багатьох тодішніх читачів, і через не одне десятирiччя згадувалась як далеко не традиційна, задерикувата, гостросучасна.

 Того ж року Iвана Драча було прийнято до Спiлки письменникiв України.

 Протягом 35-літнього творчого неспокою поет видав збірки: «Протуберанці сонця» (1965р.), «Балади буднів», «Поезії» (1967p.), «До джерел» (1972 р.), «Корінь і крона» (1974 p.), «Київське небо» (1976 p.), «Сонячний фенікс» (1978), «Американський зошит» (1980), «Шабля і хустина» (1981p.), «Теліженці» (1985 р.), «Храм сонця» (1988), «Вогонь з попелу» (1996 р.).  

 У 1974 виходить збірка «Корінь і крона», яка була складена з двох розділів — «Подих доби» та «Подорожник». «…символічною була в Драча назва збірки «Корінь і крона», що так перегукується з відомими словами Франка про те, що поетові, як дереву, необхідно мінно врости корінням у рідний ґрунт і ввібрати в себе його живлющі соки, без яких він не може існувати. Духовні джерела, з яких починається конкретна людська особистість ліричного героя, могутні джерела духовності нашого народу, живлющі джерела історії і культури – це один з наскрізних мотивів усієї Драчевої поезії» - написав літературознавець Михайло Слабошпицький. За неї І. Драчеві було присуджено звання лауреата Державної премії ім. Т. Шевченка (1976).

 2002-го року у Харківському видавництві «Фоліо» вийшла поки що остання збірка Івана Федоровича Драча  «Анатомія блискавки». Микола Жулинський у передмові до книги називає його «поетичним їжаком з головою сатира і волоссям кольору витіпаних конопель,... гордий і колючий цей їжак, не дається в руки, згортається в клубок своїх важких мовчань, повсякчасних саморозп’ять на хресті сумнівів. Буяв же «дух крилатий у грішній плоті», харизматичним метеором випалював морок покори в настроях мільйонів, натхненно рухав отого скрипучого воза національного лінивства і хатоскрайства, сподівався на розкришення українського духу на весь простір державного самоздійснення».

 У творчостi  I.Драч також  звернувся до такого жанру, як драматична поема, що складало окрему сторінку його літературної біографії. Значного резонансу набули драматичні поеми І. Драча «Дума про Вчителя», «Соловейко-Сольвейг» і «Зоря і смерть Пабло Неруди», що з’явились спочатку в різних книжках, а потім видані збіркою («Драматичні поеми», 1982). Визначним явищем національної літератури стали  поеми «Ніж у сонці» (1961), «Смерть Шевченка» (1962), «Чорнобильська мадонна» (1988).

 На протязi свого творчого життя митець  працює в багатьох напрямах. Він автор сценарію «Криниця для спраглих», за яким режисер Юрій Іллєнко у середині 60-х років зняв культовий фільм, але він пролежав під забороною 25 років. Заглибленням у рідну історію, справжніми дослідницькими відкриттями стали кіноповісті Драча «Іду до тебе» (про Лесю Українку), «Київська фантазія» (про Миколу Лисенко), повість «Григорій Сковорода», книга літературознавчих статей «Духовний меч». За мотивами творів М. Гоголя І. Драч написав два кіносценарії — «Пропала грамота» (1971) і «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1984). У співавторстві з Миколою Мащенком  були екранізовані ним два сценарії — «Мама рідна, улюблена» (1986) та «Зона» (1988). Нарешті, Драч є автор сценарію найпотужнішого кіношедевру ХХ століття — Осикового «Кам'яного хреста».

Поличка ювіляра «Поет, що йде попереду життя» (до 80 річчя І. Драча (1936), українського поета, громадського діяча) Іван Федорович Драч веде активну громадсько-політичну діяльність. У середині 80-х pp. поет був обраний до правління Київської організації Спілки письменників України, далі — його головою. Він був організатором і першим головою Народного Руху України. З 1990 по 2006 роки обирається народним депутатом України. Очолю­вав Світовий конгрес українців та Конгрес української інтеліген­ції, був міністром в уряді В.А. Ющенка, брав активну участь у подіях Помаранчевої революції. Сьогодні І. Драч продовжує активну громадсько-політичну діяльність, є головою багатьох республіканських і міжнародних організацій, організатором і чле­ном кількох рухів.

 Творчість І. Драча набула широкої популярності і в нашій країні, і в зарубіжжі. Його поезії відомі в перекладах на російську (кілька окремих видань), білоруську, азербайджанську, латиську, молдавську, польську, чеську, німецьку та інші мови, і кількість перекладних видань зростає.

 Iван Драч – справді один з найсучасніших за звучанням українських поетів. Вiнприніс в українську поезію нові образи, навіть нові слова. Він описує звичайні речі, але так, як їх ніхто до нього не бачив. Він не боїться використовувати науково-технічну термінологію, вважаючи, що сучасність повинна бути хазяйкою, а не рідкою гостею у віршах. У поезії Івана Драча мальовничість та наочність образів нагадують живопис. Тому вірші його такі пластичні, багатобарвні.

 Поет, громадський дiяч   Iван Федорович Драч продовжує жити й творити, не залишаючись осторонь від всiх подiй епохи. Його поетичне слово  належить не тільки сьогоднішній добі, а й тому вічноплинному часу, який визначає місце  здобутків митця у духовній скарбниці української культури.

 «За енергією шукань, розгоном випередження і садизмом самозміни Іван Драч – явище небувале в усій українській поезії. Він весь – коли брати кожен окремий момент його еволюції – скімлива душевна  незакінченість, постійно поновлювана невіднайденість і незгармонізованість» - академік Іван Дзюба. 

                   Iван Драч

Василеві Симоненкові

Як  тобі  ведеться  там,  Василю?  
Під  землею,  під  ріллею  —  там.  
По  якому  цвинтарному  стилю  
Нам  ростити  крила  в  телеграм?  
Та  й  на  думи  стільки  того  попиту,  
На  задуми  стільки  того  потопту,  
Аж  погіркли  молоді  меди,  
Смерте,  чорну  руку  одведи!  
Що  тобі  там  чути  під  землею,  
Вухами  припавши,  —  на  цей  світ?.  
Що  тобі  од  нашого  єлею  
Юних  ювілейних  гірколіт?  
Та  й  на  брови  впали  зорі  чорні,  
Та  й  зчорнили  думи  ілюзорні,  
Та  й  зчорнили  золоті  меди,  
Смерте,  чорну  руку  одведи!  
Син  мужицький.  Золоте  коріння.  
Одчайдушна  блискавка  брови,  
Спалах  —  і  холуйське  павутиння  
Запалив  пожаром  голови.  
На  пожежі  —  стільки  тих  пожежників,  
Стільки  обережних  обережників,  
Стільки  безголосої  води,  
Смерте,  чорну  руку  одведи!  
Пахне  сонцем  наше  грішне  небо,  
В  сонці  —  твоє  полум'я  руде.  
Всі  ми  прийдем  на  той  світ,  до  тебе,  
Тільки  Україна  хай  не  йде!  
Хай  на  думи  завжди  стільки  попиту,  
Завжди  стільки  тупоту  та  й  потопту,  
Та  не  згіркнуть  молоді  меди,  
Вічно  пахнуть  золоті  меди,  
Смерте,  чорну  руку  одведи!.  

Drach (1)
Drach (2)
Drach (3)
Drach (4)
Drach (5)
Drach (6)
Drach (7)

Хостинг от Макхост

Наші контакти

Go to top