• 2
  • 4
  • 5
  • 1
  • 3
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9

2017 рік оголошено Роком Української революції 1917 – 1921 років

Українські книги-ювіляри 2017 року

  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    230 років
  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    230 років
  • Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    200 років 190 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    185 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    185 років
  • Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    175 років
  • Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    160 років
  • Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    155 років
  • Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    130 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    130 років
  • Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    120 років
  • Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    115 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    105 років
  • Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    90 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    85 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    80 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    65 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    60 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    60 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    60 років
  • Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    60 років
  • Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    55 років
  • Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    55 років
  • Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    50 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    45 років
  • Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    45 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    45 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    35 років
  • Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    35 років
  • Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    35 років

Календар подій

120 років від дня народження Євгена Львовича Шварца (1896 –1958), російського письменника, драматурга

«Казка розповідається не для того,

щоб приховати, а для того, щоб

відкрити, сказати під всю силу,

на весь голос те, що думаєш».

Євген Шварц

 Євген Шварц вiдмовився вiд кар’єри юриста, актора i став геніальним прозаїком, драматургом та сценаристом. Його п'єси на казкові сюжети принесли йому світову славу, хоча в авторській скарбничці їх виявилося зовсім небагато, всього 25. Вони звучали як камертон епохи, залишившись актуальними i сьогоднi. Так вистава по його п'єсі «Голий король», яку створив  Шварц у 1943 році, в театрi «Современник»  була  поставлена вже після смерті автора, ознаменувала собою період «відлиги». А п'єса «Дракон», написана як антифашистський памфлет в 1944 році зазвучала по-новому в період перебудови. Виявилося, що обрані Євгеном Шварцем теми для творчості, по суті - теми вічні. «…і виявилося, що Євгеній Шварц не зовсім дитячий казкар. Помістивши своїх героїв в казкові рамки, і тим самим, заховавши їх від пильних поглядів цензорів, він розповів дорослим людям про абсолютно реальних, а не чарівних проблемах: «голих» королях, властолюбних «тінях» і драконів, які живуть у кожному з нас», - написала лiтературознавець Л. М.Колесова.

 Євген Львович Шварц народився 21 жовтня 1896 року у Казані в сiм`ї лiкарiв. Дитинство та юність Євгена Шварца пройшли в Майкопі, про який він усе життя згадував з любов'ю.

 В 1914 році він вступає в університет  в Москві на юридичний факультет. Але через декiлька років розуміє, що це не його покликання і вирішив присвятити себе літературі і театру. За своєю природою Євген Шварц – людина театральна. Майстер імпровізації, пародії, веселий та товариський дотепник, душа будь-якої компанії, вiн ніби був народженим для театру.

 Коли в 1917 році Шварц пішов на військову службу, тут же сталася революція, і Шварц  потрапив в добровольчу армію. У битві за Катеринодар він отримав сильну контузію, і його демобілізували. Після демобілізації Євген Шварц не на мить не забуває про свою мрію. Він стає студентом університету в Ростові-на-Дону та працює в «Театральнiй майстерні» (театрi). Окрім театру Шварц працює фейлетоністом в провінційній газеті «Всесоюзна кочегарка».

 В 1921 році він приїжджає у Петроград, в складі ростовської театральної трупи, на гастролі. Театральнi критики відзначають його чудові акторські задатки,  пластичні і голосові дані, йому пророчать щасливе сценічне майбутнє. Не дивлячись на це вiн полишає сцену. Прощаючись зі сценою, Шварц і не підозрював, що в майбутньому завоює театральні підмостки  як один із самих яскравих і сміливих драматургів століття, що створені ним казки прозвучать на багатьох театральних мовах світу. В тi хвилини, йшов зі сцени актор Євген Шварц i  починалося сходження на неї Євгенія Шварца - драматурга.

 Деякий час вiн працює секретарем у дитячого письменника Корнія Чуковского, якому  допомагає у численних літературних питаннях. З 1924 році Євген Шварц  працює в дитячiй редакції видавництва під керівництвом Самуїла Яковича Маршака  i тоді ж близько знайомиться з представниками літературних кіл Ленiнграду. Бере участь у створенні дитячих гумористичних журналів «Їжак» та «Чиж». Саме в журналі «Чиж» письменник опублікував написанi їм казки для дітей: «Новi пригоди Кота в чоботях», «Червона шапочка». Вiн створював казки використовуючи казковi сюжети Г.Х.Андерсена.  Перша книга віршів для дітей майбутнього знаменитого письменника вийшла в 1925 р. – «Розповідь старої скрипки». Дебют у письменницьких колах був зустрінутий тепло.

 Першою роботою, яка принесла Євгену Шварцу успіх, стала п’єса «Ундервуд», написана в 1928 роцi, поставлена у ленінградському театрi юного глядача. Далi були написанi п’єси «Скарб», «Принцеса i  свинопас», «Голий король», «Снiгова королева». В 1934 р., піддавшись умовлянням театрального режисера Миколи Акімова,  він створив першу сатиричну п’єсу «Пригоди  Гогенштауфена». твір з казковими елементами, в якому боротьба добрих і злих сил відбувалася в реалістично описанiй радянськiй установі.

 У 1940 році  Шварцем була написана драма «Тінь», яка являла собою політичну сатиру, але вона недовго пробула на сцені – її просто прибрали з репертуару. Під час цієї вистави cмiх в залi стояв неймовірний, але потім в головах глядачів були гіркі роздуми.

 Незадовго до війни Шварц написав п’єсу «Брат i сестра» про спасiння дітей з льодового полону  i  в 1941 п’єсу «Наша гостинність» - про пильність радянських людей напередодні вiйни.

 Євген Шварц пережив найбільш тяжкi мiсяцi ленінградської блокади. В цей час вiн створює декілька лiричних п’єс - «Одна нiч» про захисникiв Ленiнграду  та  «Далекий край» про евакуйованих дiтей.

 У роки Другої світової вiйни в евакуації він проживав в Кірові і Сталінабаді. Там він, в 1943 році, створив свій шедевр «Дракон», який швидко потрапив в класифікацію шкідливої казки. Вистава зразу ж була знята з репертуару  після  прем’єри в Ленiнградському  театрi комедії i залишалася пiд забороною до 1962 року.

 Задум цієї п'єси виник у драматурга  давно. Вдумуючись в події тих рокiв, загальне значення яких не викликало ні в кого сумніви, письменник звернувся до їх психологічних механізмiв і до наслідків, що вони залишають в людській свідомості. Ставлячи собі запитання, яке  протягом багатьох років хвилювало мільйони людей - як могло статися, що гітлеризм знайшов в Німеччині таку масову пiдтримку, - Шварц почав вдивлятися в саму природу обивательського пристосуванства і  догоджання.  Саме природа цього пристосуванства багато чого йому пояснила в тому, що сталося в Німеччині протягом ряду років, що минули після приходу Гітлера до влади.

 В «Драконові» зображувалася країна, яка знемагає під владою злобного і мстивого чудовиська, i справжнє ім'я якого не викликало жодних сумнівів  у глядачiв.  П`єса гармонiйно поєднала в собi поезію та політичну спрямованiсть, злободенність і літературну витонченість. Недарма письменник Леонід Леонов свого часу відгукнувся про цю п'єсу як про казку, яка «дуже витончена, написана з великою памфлетною гостротою i великою дотепністю».

 В пiслявоєннi роки драматургiя Шварца збагатилася новими мотивами, в нiй посилюється лiрика, увага до психологічних i побутових деталей життя сучасної людини. Цi тенденції знайшли своє втiлення у п’єсах «Звичайне диво» (1956) та  «Повість про молоде подружжя» / «Перший рік» (1958). П’єса «Звичайне диво» - сама особистісна з усiх казок автора.  I не дивно, адже вона розповідає про саме вiчне почуття - Кохання. Крiм того, в цiй казцi пiд масками Чарiвника та його дружини вперше вiдкрито проглянули автобiографiчнi риси, що  підтверджувалось, як вiдмiчали сучасники, характером Чарiвника  i присвятою п’єси Катеринi Iванiвнi Шварц.       

 Для театру ляльок Шварц написав п’єси:  «Казка про втрачений час» поставлену в 1940 роцi, «Казка про хороброго солдата» поставлену в 1946 роцi  та «Сто друзів» поставлену в 1948 роцi.

 Пiсля   війни положення драматурга було нелегким. Про це свідчила його Автобографiя, яка була написана в 1949 роцi та видана в 1982 роцi в Парижi.

 При життi Сталiна п’єси Шварца не ставились. За повергнення їх на сцену виступила в 1954 роцi письменниця Ольги Берггольц, назвавши Шварца на з’їзд письменникiв самобутнiм, своєрідним  i гуманним талантом. Лише в 1956 роцi було видано перший збірник його творів, за ним почали знову ставити вистави драматурга. З настанням справжньої свободи  п’єси Євгена Шварца  почали ставити за кордоном – в Німеччині, Ізраїлі, США, Польщі, Чехословаччинi  та інших країнах.

 В 1955–1956-х роках Шварц вiв щоденник, який став основою його «Телефонної книги» - унікальної форми мемуарiв, придуманої ним самим. «Телефонна книга»  повнiстю була опублікована в 1957 роцi – це мiнiатюрнi портрети сучасникiв, з якими зустрічався Шварц, а також кмiтливi характеристики всіляких радянських установ – творчих союзiв, видавництв, театрiв та багато iншого. Ці мемуари надзвичайно цікаві, адже в них відображена епоха 20-50-х, це його «витоптане поле» життя.

 П`єси драматурга стали основою багатьох кiнофiльмiв, якi були знятi при життi автора, так i пiсля його смертi. Вони  стали культовими не для одного поколiння.

 Помер Євген Львович Шварц 15 сiчня 1958 року в Ленiнградi.

 Поет Ілля Еренбург охарактеризував Є.Шварца як «чудового письменника, ніжного до людини й лихого до всього, що заважає їй житии». А письменник Венiамiн  Каверін називав  його «особистістю винятковою за іронією, розумом  в доброті і шляхетності».

 Театральний режисер Микола Акiмов писав: «… у п'єс Євгенія Шварца, в якому б театрі вони ні ставилися, така ж доля, як у квітів, морського прибою і інших дарів природи: їх люблять усі, незалежно від віку ...

 Найімовірніше, секрет успіху казок Шварца полягає у тому, що, розповідаючи про чарівникiв, принцес, розмовляючих котів, про юнака, який перетворюється на ведмедя, він висловлює наші думку про справедливiсть, наше уявлення про щастя, наші погляди на добро і зло. У цьому  його казки – справжні, сучасні, актуальні п'єси».

 «Любіть, любіть один одного, та й усіх нас заодно, не остигайте, не відступайте — і ви будете так щасливі, що це просто диво!» -

Євген Шварц «Звичайне диво»

Shvarc (1)
Shvarc (2)

Хостинг от Макхост

Наші контакти

Go to top