• 2
  • 4
  • 5
  • 1
  • 3
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9

2017 рік оголошено Роком Української революції 1917 – 1921 років

Українські книги-ювіляри 2017 року

  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    230 років
  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    230 років
  • Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    200 років 190 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    185 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    185 років
  • Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    175 років
  • Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    160 років
  • Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    155 років
  • Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    130 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    130 років
  • Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    120 років
  • Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    115 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    105 років
  • Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    90 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    85 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    80 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    65 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    60 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    60 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    60 років
  • Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    60 років
  • Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    55 років
  • Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    55 років
  • Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    50 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    45 років
  • Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    45 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    45 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    35 років
  • Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    35 років
  • Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    35 років

Календар подій

205 років від дня народження Ференца Ліста (1811-1886), угорського композитора

 Ференца Ліста по праву називають музичним генієм Угорщини.  Композитор, автор хорової, вокальної та симфонічної музики, піаніст, педагог, диригент, публіцист, засновник угорської композиторської школи.

 У 8 років вiн написав перший власний твір, у 9 – мав успіх на концертах перед знаттю на батьквiщинi. У 12 років вперше виступив із концертом у Франції, наступного року – у Віндзорському палаці перед королем Георгом ІV.  Багатогранна творча діяльність Ференца Ліста охоплює близько 60 років. Упродовж свого життя він створив понад 1300 творів. Девізом  всього  життя Лiста були слова: «Добре або ніяк!». Його творча дiяльнiсть  справила величезний вплив на розвиток світової музичної культури.

 Ференц Ліст народився  22 жовтня 1811 року в одному з маєтків  князя Естергазі Добор?яне (біля міста Шопран  Угорщина), в родині пастуха Адама Ліста і покоївки Ганни Лагер. Батько займався музичним вихованням Ференца, і хлопчик з малих років співав у церковному хорі.  . З дитинства полюбив угорські народні пісні та пісні угорських циган. Пізніше композитор не раз звертався у своїй творчості до цих мелодій.

 Ліст у 9 років грав перед знатними вельможами, яких він вразив їх своєю грою. Вони називали його новим Моцартом. Саме цi концерти i змінили долю композитора.  П`ять знатних вельмож дали Лісту гроші, на які він разом з батьком у 1820-му році поїхав вчитися до Відня. Там він займається приватним чином. На фортепіано - у Черні, а по композиції у Сальєрі. Музичним кумиром Ференца був Бетховен. На запитання старших, ким вiн хоче бути, Лiст показував на портрет Бетховена  i вiдповiдав: «Таким, як вiн!».  Саме у Віднi відбувається зустріч з кумиром сім`ї, якою пишався музикант все своє життя. Бетховен  на той час уже нiчого не чув, але вiн спостерігав за руками Лiста, як вони лiтали по клавіатурi, спостерігав з якою пристрастю юний музикант вiддається музицi.  І Бетховен передрікає йому велике фортепіанне майбутнє!

 Взимку 1823 року  сім`я Лiста перебирається в столицю Франції. Батько сподівався, що Ференц вступить до консерваторії. Однак його не прийняли, так як він був іноземцем. Вже через кілька тижнів після приїзду, Ференц Ліст грає для членів королівської сім'ї. Успіх цього виступу було рівносильним визнання всього Парижа.

 Одного разу він грав у герцога Орлеанського – майбутнього короля Франції Луї-Філіпа. Зачарований герцог сприяв влаштуванню концерту Лiста в італійському оперному театрі. Музиканти оркестру настільки захопилися, слухаючи його сольну партію, що забули вступити вчасно. Один із рецензентів тодi написав: «...Лiст так потряс оркестр, що той занімів». Його відразу ж помітили і полюбили. Йому дали прізвисько «маленький Геркулес». В лейпцизськiй газеті тоді з'явились слова: «Серед нас живе бог!».

 Єдина опера  композитора «Дон Санчо, або Замок кохання» – написана в 14-літньому віці і тоді ж поставлена. У 1825 році оперу  можна було побачити на сцені театру Великий паризької опери Grand-Opera. Партитура опери, довгий час вважалася загубленою, була знайдена у 1903р.

 У 17 рокiв Ференц Ліст до безтями закохався у свою ще молодшу ученицю і навіть заручився (він і графиня Кароліна Сен-Крик обмінялися обручками, на яких було вигравірувано слова exspectans exspectavi – «не втомлюсь чекати»). Але татусь Кароліни швидко це припинив: віддав дочку за графа д`Артіго. З горя Ліст хотів податися в ченці, але одумався.

 У 24 вiн втратив голову від кохання до Марі д`Агу. Старша на шість років Марі кинула чоловіка і вони переїхали до Женеви. З 1835 до 1839 р. Марі народила Лісту трьох дітей – Бландіну, Козіму та Даніеля. Зрештою, «блудна дочка» залишила Ференцеві дітей і повернулася до батьків.

 В 40-х рр. XIX  століття  Ференц Ліст стає найвідомішим піаністом Європи. Його гру відрізняла віртуозна техніка.  Ліст був першим піаністом, який виступав із сольними концертами, котрими він заслужив визнання як професіоналів, так і широкої публіки. Музика для Ліста – це «мова серця, мова пристрасті». Пориваючи зі старою традицією, на своїх виступах Ліст ставив рояль так, щоб відвідувачі концертів могли краще бачити вражаючий профіль музиканта і його руки. Іноді Ліст ставив на сцену кілька інструментів і подорожував між ними, граючи на кожному з рівним блиском. Емоційний натиск і сила удару по клавішах були такі, що під час турне він залишав за собою по всій Європі порвані струни й зламані молоточки. Все це було невід’ємною частиною вистави. Ліст майстерно відтворював на роялі звучність повного оркестру, у читанні нот з аркуша йому не було рівних, славився він і блискучими імпровізаціями. Вплив Ліста дотепер відчутний в піанізмі різних шкіл.

 Велику  частину зборів від концертів музикант відправляв в Угорщину для допомоги нужденним. Ліст зустрічався з багатьма знаменитостями - Гюго, Бальзак, Гейне, Альфред де-Мюссе, Жорж Санд, виховали в ньому художника-мислителя.  Особливий вплив на його мали Берліоз, Шопен (після його смерті Ліст написав книгу про Шопена) і Паганіні, який вразив Ліста як виконавець. Ліст написав фантазію на тему «Кампанелли», а пізніше транскрипції каприсів Паганіні та етюдів.  

 Між 1842 й 1848 рр. Ліст кілька разів об'їхав всю Європу, у тому числі Російську імперію, Іспанію, Португалію, був в Османській імперії. У Відні дав концерт для постраждалих від повені в Угорщині, а також концерт на спорудження пам'ятника Бетховену в Бонні.  

 У 1847 р. Ф. Ліст гастролюючи по Україні, давав концерти у  Києві, Житомирі, Немирові, Бердичеві, Кременці,  Львові,  Одесі, Миколаєві, Єлезаветграді (тепер - Кропивницький). Концерти були благодійні. 28 січня одна пані дала за концерт 100 крб. золотом, тоді як найдорожчий квиток не коштував і рубля.  Тому музикант запитав її ім’я і почув: «Кароліна!». Його iмпресаріо навів потрібні довідки і Ліст із букетом квітів відправився до загадкової особи.

 Це була ясновельможна княгиня Кароліна Вітгенштейн – розумна, освічена, душевна жінка, яка володіла 10-ма мовами i зналася на музиці. Вона й запросила композитора на гостини до її маєтку у Воронинцях на Поділлі. Гостюючи  у Воронинцях, композитор створив на теми українських народних пісень  «Ой, не ходи, Грицю», «Віють вітри, віють буйні» п'єси для фортепіано «Українська баллада» і «Думка», які увійшли до циклу «Колоски Воронинць» (1847-1848). Написав симфонічну поему «Мазепа». Протягом свого життя Ф. Ліст фактично написав шість творів, присвячених гетьману Івану Мазепі.

 Через два роки Кароліна забрала донечку Марію, кинула маєток, чоловіка, емігрувала до Німеччини. Разом із Лістом вони написали книгу про Шопена. З того часу маестро облишив діяльність мандрівного піаніста і віддався композиторській діяльності. Кароліна стала невінчаною дружиною музиканту, прожила з ним довгі сорок років, турбувалася про його дітей, матір  і якій  вiн присвятив симфонічні поеми.

 Римляни називали Кароліну «Сивіллою з вулиці Бабуїно», а відомий італійський історик і белетрист Ч. Канту вважав «найосвіченішою жінкою і найглибшою мислителькою XIX століття». Французький композитор-романтик Гектор Берліоз присвятив свою оперу «Троянці» римському поету Вергілію і …Кароліні Вітгенштейн.

 У заповіті Ференц Ліст написав: «Усім, що я зробив за дванадцять останніх років, я зобов’язаний жінці, яку я прагнув назвати своєю дружиною, чому, заважало зло та мерзенні інтриги окремих людей. Ім’я цієї коханої жінки – княгиня Кароліна Вітгенштейн. Вона – джерело всіх моїх радощів і цілителька моїх страждань». Кароліна Вітгенштейн не змогла надовго пережити Ференца Ліста, вона померла у Римі проти ночі на 9 березня 1887 р. Так закінчилася  історія великого кохання, яке народилося в Україні…

 В 1848 році Ліст з сім`єю  оселяються у Веймарі. Цей вибір був обумовлений тим, що Лісту були дані права керувати музичним життям міста. Завдяки Лісту маленький Веймар став центром музичної культури Європи і майже світу. Ліст ставив у театрі опери Вагнера, Берліоза, Шумана, Верді, Глюка, Рубінштейна, Моцарта, Вебера. За 11 років поставив 43 опери. Виконав всі симфонії Бетховена, Шуберта, Берліоза. Ліст пропагував цих композиторів і в пресі. Писав книги та дослідження музики угорських циган. Почав педагогічну діяльність. Навколо Ліста об'єдналися музиканти, що розділяли його погляди на мистецтво. Так з?явилась веймарська школа. Представники цього напрямку виступали за відновлення музичних форм на основі програмності, протиставляючи себе більше консервативній лейпцігській школі.

 Лист вірив у силу мистецтва, яке може впливати на величезні маси людей, боротися зі злом. Всі свої думки про долю художника, про призначення мистецтва він висловлює у книзі «Листи мандрівного бакалавра». З цим пов'язана його просвітницька діяльність. До нього в Веймар приїжджали піаністи з усієї Європи. У своєму будинку він давав їм відкриті уроки, причому ніколи не брав за це грошей.  Він започаткував таку популярну в наш час форму «майстер-класів».

 У 1875 році Ліст працює в основному в Угорщинi. Цього ж  року вiн засновує Академію музики в Будапешті і стає її першим президентом. Серед учнів Ференца Ліста талановитий полтавець Андрій Родзянко. Ф. Ліст навчив за довге життя так багато учнів, що порахувати їх майже неможливо, хоч деякі біографи називають число, більше 400. Його педагогiчна діяльність ділиться на дві частини: у перший період молодий Ференц уроками заробляв на прожиток собі й своїй матері, у другий період, досягнувши матеріального добробуту, він вчив безплатно всіх, хто до нього звертався. Композитор сприяв становленню чеській, норвезькій, іспанської й російської музичних шкіл, підтримував Бедржіха Сметану, Едварда Гріга, Ісаака Альбеніса й інших.

 В останнiй перiод свого життя Лiст знову почав давати концерти. Останній концерт дав у Люксембурзі в 1886р. Після цього поїхав в Байройт, щоб послухати опери Вагнера i pахворів запаленням легенів. 31 липня 1886 Ференц Ліст помер у Байройті (Німеччина).  

 Як Лисенко – Україну, Глінка – Росію, як Шопен – Польщу, так і Ліст відкрив світу свою батьківщину – Угорщину та присвятив багато сил і часу побудові музичної культури своєї країни. Фортепіанний стиль Ф. Ліста відкрив нову еру в історії фортепіанного мистецтва. Як влучно зазначив відомий музичний критик В. Стасов: «Починаючи з Ліста, для фортепіано стало можливим усе».

 Музика Ференца Ліста звучала  у виконанні кращих музикантів свiту багатьох поколінь, звучить вона i сьогодні, в тому числі, i у виконанні українських митців.

 Творча спадщина Ф. Ліста налічує понад 1300 творів і охоплює майже всі музичні жанри. Ференц Ліст увійшов в історію музики як творець нового романтичного жанру- симфонічної поеми.

 Фортепіанна творчість Ліста належить до найвизначніших досягнень світового піанізму. Один з найвеличніших піаністів XІX століття, Ліст писав фортепіанну музику протягом всієї творчої діяльності.

Хостинг от Макхост

Наші контакти

Go to top