• 2
  • 4
  • 5
  • 1
  • 3
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9

2017 рік оголошено Роком Української революції 1917 – 1921 років

Українські книги-ювіляри 2017 року

  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    230 років
  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    230 років
  • Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    200 років 190 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    185 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    185 років
  • Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    175 років
  • Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    160 років
  • Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    155 років
  • Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    130 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    130 років
  • Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    120 років
  • Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    115 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    105 років
  • Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    90 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    85 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    80 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    65 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    60 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    60 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    60 років
  • Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    60 років
  • Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    55 років
  • Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    55 років
  • Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    50 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    45 років
  • Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    45 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    45 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    35 років
  • Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    35 років
  • Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    35 років

Календар подій

День Соборності України. IV Універсалом проголошено самостійність України (1918), проголошено злуку Східної і Західної України (1919)

«ОДНИНІ ВО ЕДИНО ЗЛИВАЮТЬСЯ СТОЛІТТЯМ ОДІРВАНІ

ОДНА ВІД ОДНОІ ЧАСТИНИ ЕДИНОІ УКРАІНИ —

ЗАХІДНО-УКРАІНСЬКА НАРОДНЯ РЕСПУБЛІКА / ГАЛИЧИНА,

БУКОВИНА, І УГОРСЬКА УКРАІНА / І НАДДНІПРЯНСЬКА ВЕЛИКА УКРАІНА.

ЗДІЙСНИЛИСЬ ВІКОВІЧНІ МРІІ, ЯКИМИ ЖИЛИ І ЗА ЯКІ УМІРАЛИ КРАЩІ СИНИ УКРАІНИ.

ОДНИНІ Є ЄДИНА НЕЗАЛЕЖНА УКРАІНСЬКА НАРОДНЯ РЕСПУБЛІКА».

 IЗ ТЕКСТ УНIВЕРСАЛУ

 

 22 січня відзначається День Соборності України - день проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося  22 січня 1919 року.

 Сьогодні   Україна святкує одну з найяскравіших подій своєї історії.  Цього дня, 98 рокiв тому, уряди двох частин України на Софіївському майдані о 12 годині урочисто проголосили Акт Злуки українських земель, намагаючись реалізувати споконвічну мрію українців про єдність. І хоч цей Акт мав символічний характер, але цей Акт був і Україна стала цілісною, соборною, об’єднаною державою. Цій даті судилося навічно вкарбуватися в історію  величним національним святом  - Днем Соборності України.

 Офіційно в Україні День Соборності відзначають з 1999 року.

 Свято встановлено в Україні «…враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави…» згідно з Указом Президента України «Про День Соборності України» від 21.01.1999 року № 42/99.

 Деякий час, з 30 грудня 2011 року, указом на той час Президента України Віктора Януковича День соборності на офіційному рівні було скасовано і натомість встановлено «День Соборності та Свободи України»..

 13 листопада 2014 року  Президент України Петро Порошенка відновив свято своїм Указом  вiд13.11.2014 року  № 871/2014 «Про День Соборності України».

 У тяжкій і тривалій боротьбі за утвердження власної державності, за свою незалежність  наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події. Одна з таких сторінок нашого минулого - боротьба за соборність своїх земель.

 На початку ХХ століття, в період розпаду Російської та Австро-Угорської імперій, українці, що мешкали на територіях обох імперій, отримали історичний шанс здійснити багатовікові прагнення об’єднання українських земель та здобути власну державність. 7 листопада 1917 р. у Києві була проголошена Українська Народна Республіка, до складу якої увійшло 9 українських губерній. 22 січня 1918 р. у приміщенні Київського Будинку вчителя було підписано Четвертий універсал, яким Українську Народну Республіку (УНР) проголошено суверенною і незалежною державою.

 З початком Першої світової війни у Галичині було створено Головну Українську Раду (пізніше - Загальна Українська Рада), яка відстоювала інтереси українців. Євген Петрушевич, Євген Левицький, Кость Левицький, Семен Вітик - одні з перших виступили з ідеєю соборності України. У численних їх промовах відкрито пропагувались ідеї злуки всіх українських земель. 9 жовтня 1918 р. на засіданні австрійського парламенту майбутній глава уряду ЗУНР  Кость Левицький висловив загальне прагнення галицького народу до Києва. 20 жовтня 1918 р. на багатотисячній маніфестації у Львові відомий західноукраїнський політичний і громадський діяч Семен Вітик закликав до негайної злуки з Великою Україною.

 У середині листопада 1918 р. Австро-Угорська імперія розпалась під впливом революційних подій у країні. І вже 1 листопада війська Української Національної Ради захопили Львів, проголосивши створення Української держави. А 13 листопада за новоутвореною державою закріпилася назва Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Тож одним із найважливіших завдань уряду ЗУНР було об'єднання усіх українських земель в одну державу.

 Та поки гетьман Павло Скоропадський правив у Києві, ця мета була недосяжною. Ситуація змінилася, коли на зміну гетьманату до влади прийшла Директорія, було відновлено Українську Народну Республіку та її закони, представники Державного Секретаріату ЗУНР - Дмитро Левицький, Лонгин Цегельський, члени Директорії Володимир Винниченко, Симон Петлюра, Панас Андрієвський, Федір Швець 1 грудня 1918 року підписали у Фастові передвступний договір про наміри об'єднати населення і території обох утворень в одній державі. Даний договір став, по суті, першим і основним актом соборності.

 Перше рішення у цьому напрямі зробила Українська Національна Рада, яка 3 січня 1919 року одностайно прийняла ухвалу про злуку Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Республікою. Директорія і Рада Народних Міністрів призначили урочисте святкування об'єднання УНР і ЗУНР на 22 січня. Мабуть, це було не випадково, бо вказаний день збігався з річницею історичного IV Універсалу Центральної Ради, згідно з яким УНР проголошувалась самостійною, незалежною державою. Отже, він мав стати днем подвійного всенародного свята - Незалежності й Соборності.

 22 січня 1919 року на Софійській площі мiста Києва вiдбулася урочиста церемонія проголошення Акта Злуки. Представники Української Народної Республіки Михайло Грушевський, Симон Петлюра, Володимир Винниченко та Західно-Української Народної республіки – генерали Тарнавський, Курманович та Микитка у присутності багатотисячного люду підписали Акт.

 В 1919-му, Україна не змогла відстояти свою незалежність. Єдиною Україна пробула недовго: важке економічне і військове становище, взаємна недовіра політиків призвели до катастрофи. Однак, незважаючи на невдале завершення об'єднання двох республік, значення Акту Злуки українських земель надзвичайно важливе, оскільки він став етапом становлення і розвитку української державності.

 Дух свободи, єднання та незалежностi завжди жив в українцях.

 Ще за радянських часів у цей день проводилися патріотичні заходи й акції. Так 22 січня 1973 року в Чорткові на Тернопільщині гурт молоді під керівництвом Володимира Мармуса вивісив жовто-блакитні прапори. За це хлопці були ув'язнені й кинуті у радянський концтабір.

 22 січня 1978 р. на знак протесту проти російської окупації біля могили Тараса Шевченка в Каневі спалив себе Олекса Гірник із Калуша, за що йому посмертно було присвоєно звання Героя України.

 Справжню єдність народу у боротьбі за свою незалежність продемонструвала світові Україна 21 січня 1990 року.  В цей день 450 тисяч українців узялися за руки, утворивши «живий ланцюг»  від Києва до Львова, на згадку про проголошення Акту Соборності.

 Значення проголошення Соборності отримало належну оцінку з боку держави у 1999 році. Указом Президента Леонiда Кучми був офіційно встановлений в Україні День Соборності, який відзначається щорічно 22 січня.

 

Сяйво Злуки

 

Зi Львова i до Києва рiка –

Гарячих рук, сердець, бажань i волi.

У кожного  в руцi чиясь рука –

По родоводу, боротьби i долi.

Бог нам дарує другу борозну,

Людський трiуф – на кожнiм кілометрi.

Iде злиття двох Україн в одну,

В братаннi нашiм – не потрібен третiй.

Вплiтаються руками обома

В живий ланцюг. Навкруг бентежно-п`янко!

В ту ж мить я чую, як мене пройма

Вогонь долонь бiлямки-подолянки…

Якi ж гарнющi в цiм єднаннi ми!

Який красивий в цiм єднаннi кожен!

В цю істинно благословенну мить

Ми -дужi, молодi, непереможнi!

Хай наш літопис свiт ще погорта –

Безсмертнi ми не лиш в пiснях i муках…

Ще довго у планети на вустах

Свiтитиметься наше сяйво Злуки!

                                                                           Вiктор Женченко, 1990

1 (2)
1 (3)
1 (4)
1 (5)

ЗАПРОШУЄМО до читального залу

ЗАГАЛЬНОМIСЬКОГО  БIБЛIОТЕЧНО-IНФОРМАЦIЙНОГО ЦЕНТРУ

(Московський кв-л,12) ознайомитись з 22.01. по 31.01. 2017  з 10.00

книжково-ілюстрованою виставкою

«Від синього Дону до сивих Карпат – одна нероздільна родина»

Хостинг от Макхост

Наші контакти

Go to top