Календар подій

День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

Весна така — аж небувало! — добра:

 Ярiє рунь. Димує Оболонь, —

А в пам`ятi  димлять на плечах  роби

 Найперших з перших, що пiшли в огонь.

Нам горе люте миром перебути,

Нам поховати зло в бетон i бронь.

І — не забути! — доки свiт i люди,

Синiв землi, що вiдвели огонь.

                                                                                                                  Борис Олiйник   

 День ушанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС — день пам’яті в Україні.

 30 листопада 1986 р. було закінчено будівництво саркофагу над зруйнованим четвертим енергоблоком атомної електростанції, а 14 грудня в газеті «Правда» надруковано повідомлення про те, що держкомісією прийнято до експлуатації комплекс захисних споруд.  Тому саме День ушанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС  відзначається щорічно 14 грудня  у день закінчення будівництва саркофагу над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС.

 У 1994 р. громадські організації «чорнобильців» України звернулись до керівництва держави із пропозицією затвердити день учасників ліквідації катастрофи. Тоді офіційне рішення не було прийнято. І лише у 2006 р. Президент України підписав Указ № 945/2006 про затвердження цієї пам’ятної дати.

 Все далі і далі у часі віддаляється від нас 26 квітня 1986 року. Але Чорнобиль залишається назавжди трагічною сторiнкою нашої історії. Звичайний біль проходить, а є особливий біль, чорнобильський, це на все життя  i на  десятки поколiнь українцiв.

 Сьогоднi немає, мабуть, в Україні місця, яке б не буди тих, хто ліквідував наслідки аварії, комусь — рятували життя і здоров’я потерпілих, інші допомагали матеріально й морально.

 Аварія на Чорнобильській АЕС, смертоносне полум'я зловісної пожежі висвітило кожного, хто там працював і жив, виділило перших із перших. Вони - 28 пожежних Чорнобиля, ризикуючи собою, кинулися до реактора, аби своїм життям відвернути трагедію.  Вони першими прийняли найжорстокіший удар на четвертому блоці станції. Сьогодні їх називають «шеренгою № 1». Ніхто із цієї шеренги не здригнуся, не відступив перед лицем неймовірної катастрофи.

 У важких умовах вдалося загасити пожежу, попередити її розповсюдження на інші енергоблоки... Далi cуворий  екзамен тримали не тільки пожежники, а й транспортники, будівельники, медики, спеціальні частини хімзахисту, вертольотчики, підрозділи охорони, міліції.  800 000 людей взяли на себе ризик і зазнали радіаційного випромінювання, ліквідовуючи наслідки катастрофи. На жаль, 25 000 з них загинули, ще 70 000 — стали інвалідами. Крім того, першими жертвами стали пожежники, які не знали про характер катастрофи. Вони виконували свою роботу без яких-небудь заходів обережності від радіації. Через кілька днів всі вони померли. Усі діяли героїчно, самовіддано. Це був смертельний бій усіх ліквідаторів, якi закрили собою не тільки станцію, Україну, а й Європу.

 Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей. Ще довго ми будемо відчувати на собі наслідки трагедії, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям.

Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами

цієї страшної аварії. Перед живими, хто був поруч

 з бідою у ту трагічну хвилину і хто нині з відстані

літ несе у серці біль за страшну трагедію людства.

Перед пам’яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.

 

Президент України Петро Порошенко оголосив 2016-й рік роком вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пам'яті жертв Чорнобильської катастрофи.

 Ліквідаторам аварії на ЧАЕС

Неначе  безсмертні  боги
пірнали  в  шалений  вогонь,
крізь  призму  мовчання,
крізь  призму  тривоги,
крізь  призму  болю
розчавлених  скронь
та  побитих  долонь.

Атом  вгризався  у  спини,
в  грудини,  
в  зашарпані  крила
і  залишав  сам  на  сам
із  тишою.
Атом  розривав  свідомість
і  невагомість
ставала  все  ближчою.
Засурмив  третій  Ангел,
крізь  озонову  виразку
впала  отруйна  роса.
А  вони,
неначе  безсмертні  боги
крізь  сни
тримали  на  собі  небеса.

                                                                                       Тетяна Іваніцька

Хостинг от Макхост

Наші контакти

Go to top