• 2
  • 4
  • 5
  • 1
  • 3
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9

2017 рік оголошено Роком Української революції 1917 – 1921 років

Українські книги-ювіляри 2017 року

  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    230 років
  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    230 років
  • Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    200 років 190 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    185 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    185 років
  • Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    175 років
  • Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    160 років
  • Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    155 років
  • Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    130 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    130 років
  • Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    120 років
  • Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    115 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    105 років
  • Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    90 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    85 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    80 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    65 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    60 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    60 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    60 років
  • Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    60 років
  • Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    55 років
  • Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    55 років
  • Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    50 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    45 років
  • Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    45 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    45 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    35 років
  • Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    35 років
  • Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    35 років

Календар подій

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

«…Галинка Чехович, 7-річна дівчинка з Треблінського протоколу, розумна, за мить до смерті зображена єврейська дитина.…

     Перед розставанням вона положила голівку на плече свого батька, не заради того, щоб на його грудях шукати втіхи, секунди схованки для очей, що бачать вже ясно загибель. Ні, вона хоче заспокоїти батька, вона його хоче втішити та підкріпити. «Татусю, не лякайся! Татусю, не турбуйся!» та «На, тобі, татусю, годинничка. Ти залишишся жити, тобі згодиться». Тато таки «залишився», і він «живе».

      І я також чую та бачу цю дівчинку, а її сльози, які вона не виплакала, щоб не спричинити горе своєму татові, вже плакатимуть в мені до кінця моїх днів»  - iз спогадiв та свiдчень в’язнiв Треблінського гетто, зiбраних  Рохл Ойєрбах.

 «Мені здається, що один мільйон людей, страчених протягом одного року на одному маленькому місці, – це у мільйон разів більше, ніж мільйон людських розумів здатний збагнути».

                                                 Рохл Ойєрбах – львiв`янка, в’язень гетто,

                                                 дослiдниця Голокосту в Польшi

 27 січня свiтова спільнота вшановує Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Ця сумна пам’ятна дата  запроваджена рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року (Резолюція A/RES/60/7).

 «Голокост, що призвів до винищування однієї третини євреїв і незліченних жертв з числа представників інших меншин, буде завжди служити всім народам застереженням про небезпеки, що таять у собі ненависть,фанатизм, расизм і упередженість", - йдеться в Резолюції Генеральної Асамблеї ООН.

 Iнiцiаторами ухвалення документу виступили Ізраїль, Канада, Австралія, Росія і США, а їх співавторами - ще понад 90 держав свiту. Підтримали цю Резолюцiю ще 156 держав.

 Дата Дня пам`ятi жертв Голокосту була встановлена 27 січня, бо саме цього дня 1945 року було визволено в'язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц - Біркенау в Освенцімі (Польща). Це один з найвідоміших і страшних таборів смерті.  З 1941 по 1945 роки на його території було знищено за різними оцінками, від 1,5 до 2,2 млн. людей,  з яких 1,1 млн. - євреї. Цей табір проіснував довше всіх і увійшов в історію як символ Голокосту. Через два роки після закінчення війни тут був організований музей, який увійшов до складу Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Оскільки це був перший табір, який був звільнений в ході розгрому фашистських військ, він став квінтесенцією жорстокості, нелюдяності, істинного пекла на Землі.

 Оголосивши 27 січня Міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту, Генеральна Асамблея ООН закликала держави-члени розробити просвітницькі програми, щоби наступні покоління зберегли пам'ять про цю трагедію з метою запобігання в майбутньому актам геноциду і охороняти, як пам'ятки історії, місця, де відбувалися масові вбивства євреїв.

 У багатьох країнах Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту має державний статус та проходить в свою дату. В Угорщині таким днем був обраний день масового переселення угорських євреїв в гетто - 16 квітня 1944 року. Період повстання у Варшавському гетто, яке проходило в січні 1943 року і було придушене обраний в якості пам'ятної дати в Ізраїлі. Згідно єврейським календарем це день 27 нісана. За григоріанським календарем ця дата збігається з періодом 7 квітня по 7 травня. У Латвії пам'ятним днем було обрано 4 липня, коли в 1941 році були спалені всі синагоги. 9 жовтня 1941 почалася масова депортація румунських євреїв. Це стало датою Голокосту в Румунії. День пам'яті жертв Голокосту в Німеччині проходить, як і в усьому світі, 27 січня.

 Відповідно до постанови Верховної Ради України від 5 липня 2011 р. № 3560-VI «Про 70-річчя трагедії Бабиного Яру» на державному рівні Україна вперше провела  жалобнi заходи Міжнародного дня пам'яті жертв Голокосту у 2012 році.

 Слово «голокост» походить із грецької мови та має дві частини: holos, що означає «випалений», або «цілковито спалений», та kaustos, що означає «офіра». Спочатку слово «голокост» мало релігійний підтекст, але також уживалося протягом сторіч стосовно катастроф та великого лиха, переважно пов’язаних із пожежами. Уже в середині XX століття слово «голокост» вживали в пресі щодо хвилі терору проти єврейського населення Європи, початого Адольфом Гітлером. Із середини 50-х років XX століття слово «голокост» загальновживане стосовно політики винищення нацистами під час Другої світової війни євреїв та інших народів Європи. У такому сенсі сучасне слово Голокост (Holocaust), на відміну від іншого його значення, пишемо з великої літери.

 Відразу після війни почали з'являтися цифри, що відображали жахливі злочини Третього рейху на території Європи та республiк Радянського Союзу по знищенню «неповноцінних» людей. У число неповноцінних, крім євреїв, входили слов'яни, поляки, цигани, божевільні, гомосексуалісти, невиліковно хворі.

 На початку XXI-го століття офіційно було оголошено, що таких установ нацисти створили близько двадцяти тисяч. До таких висновків під час досліджень прийшли співробітники і вчені Меморіального музею Голокосту, який знаходиться у Вашингтоні. Через десять років цей же музей оголосив, що знайшов нові місця дислокації подібних таборів смерті, яких, за їхніми підрахунками, в Європі було близько 42,5 тис.

 Після закінчення Другої Свiтової війни світова громадськість охарактеризувала дії нацистів як злочин проти миру і людяності та прийняла рішення судити тих, хто залишився. На знаменитому Нюрнберзькому процесі, який тривав більше десяти днів, була озвучена офіційна на той момент цифра вбитих євреїв – 6 млн. з них -1,5 млн. дітей. Однак ця цифра, безумовно, не відображає дійсності, оскільки поіменного списку загиблих немає.

 Згідно з цими даними, у Польщі загинуло 3 млн. євреїв, СРСР – 1,2, Білорусії - 800 тис., Литві та Німеччині - по 140 тис., Латвії - 70 тис., Угорщини - 560 тис., Румунії - 280 тис. , Голландії - 100 тис., у Франції та Чехії - по 80 тис., у Словаччині, Греції, Югославії було знищено від 60 до 70 тис.

 Друга Світова війна була також трагедією для i українських євреїв. За період з 1941 до 1945 року на українських землях загинуло близько 3 000 000 мирних жителів, з яких близько 850 000 — 900 000 складали євреї, що проживали в Україні. Тiльки в Бабиному Яру нацисти знищили близько 100 тисяч євреїв.       

 Серед тих, хто пережив Голокост, велика кількість таких, кого з великим ризиком для життя переховували місцеві жителі. Ці люди, неєвреї, названі Праведниками світу, врятували від загибелі десятки тисяч євреїв. Станом на 1 січня 2010 року, за даними інституту «Яд Вашем», установлено 23 226  спасителів, яким присвоєно почесне звання «Праведник світу». На частку Польщі припадає найбільше Праведників світу — 6 195 осіб, у Голландії їх 5 009, у Франції — 3 158. З колишніх республік СРСР найбільше Праведників припадає на Україну — 2 362. За кількістю Праведників Україна посідає четверте місце в світі після Польщі, Нідерландів та Франції.

 У пам'ять 6 млн. євреїв - жертв нацизму споруджені меморіали та музеї в багатьох країнах світу. Серед них: Музей Яд Вашем в Єрусалимі (1953), Центр документації та меморіал у Парижі (1956), Будинок-музей Анни Франк в Амстердамі (1958), Меморіальний Музей Голокосту в Вашингтоні (1994), Музей пам'яті 1,5 млн. єврейських дітей в Хіросімі, Музей Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні у Днiпрi  та інші.

 

Далі – наша Пам’ять і Біль...

 «Коли мене запитають – що я робив на цій землі-я відповім:

я не забув тих, хто загинув у Катастрофі».

 Симон Візенталь – львiв`янин, в’язень гетто,

дослідник  Голокосту; всесвітньо-відомий «полювальник» за  

нацистськими військовими злочинцями

1 (1)
1 (2)
1 (3)
1 (5)
1 (6)
1 (7)

ЗАПРОШУЄМО

до читального залу Загальномiського бiблiотечно-iнформацйного центру (Московський кв-л,12)

ознайомитись з 27.01.2017   з 10.00 з книжкою виставкою-вшанування «Без права забуття»

(до Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту)

 

Віртуальна виставка  "ВСЯ НАША БІЛЬ ЗАЛИШИЛАСЬ ТУТ…" (75-м роковинам трагедії в Бабиному Яру присвячується)

Хостинг от Макхост

Наші контакти

Go to top