• 2
  • 4
  • 5
  • 1
  • 3
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9

2017 рік оголошено Роком Української революції 1917 – 1921 років

Українські книги-ювіляри 2017 року

  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    230 років
  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    230 років
  • Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    200 років 190 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    185 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    185 років
  • Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    175 років
  • Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    160 років
  • Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    155 років
  • Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    130 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    130 років
  • Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    120 років
  • Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    115 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    105 років
  • Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    90 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    85 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    80 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    65 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    60 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    60 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    60 років
  • Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    60 років
  • Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    55 років
  • Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    55 років
  • Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    50 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    45 років
  • Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    45 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    45 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    35 років
  • Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    35 років
  • Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    35 років

Календар подій

25 років тому (1992) Державним прапором України було затверджено Український національний прапор жовто-синього кольору

Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

 Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Ст.20 Конституцiї України

 Прапор - (давньоруське - стяг, хоругва, прапор) - шматок матерії, прикріплений до древка, яка має на верху  емблематичне зображення. У Древній Русі дієслово «знаті», від якого утворено слово «прапор», серед інших значень мав і таке - «відрізнити», «помітити», а утворене від нього іменник прапор означало «відмітний знак».  

 Сьогоднi прапор  – це офіційний відмінний знак (емблема) зазвичай використовується для  ідентифікації держав,  регіонів,  міст,  організацій,  військових з'єднань, тощо.

 Державний Прапор є одним із державних символів певної країни, символ її суверенітету. Це стяг правильної геометричної (частіше прямокутної) форми із спеціальним забарвленням. Кольори прапора відбивають національні традиції, які ідентифікують певну територію протягом тривалого історичного періоду.

 В міжнародній практиці склався  особливий порядок поводження під час церемонії підняття та спуску Державного прапора. Всі присутні повинні стояти струнко обличчям до прапора (в ряді країн – поклавши праву руку на серце). Військовослужбовці при цьому віддають честь; чоловіки знімають головні убори.

 Гідність прапора захищається як в самій країні, так і за її межами, зневага до прапора розглядається як посягання на честь нації та держави. Саме тому закон передбачає санкції за порушення встановленого порядку поводження з прапором. Так, згідно Кримінального Кодексу України, публічний глум над Державним прапором України, а також над офіційно встановленим прапором іноземної держави є злочином.

 Державний прапор, незалежно від того, де він встановлюється, символізує державу. Державний прапор як символ країни є втіленням національної єдності,  традицій  державотворення, історії та сьогодення.

П О С Т А Н О В А
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Про Державний Прапор України

Верховна Рада України   постановляє:

Затвердити Державним Прапором України національний прапор, що являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох  рівних за шириною горизонтально розташованих  смуг: верхньої - синього кольору, нижньої - жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.

Голова Верховної Ради України                           І.Плющ

м. Київ, 28 січня 1992 року
N 2067-XII

  Історія синьо-жовтого прапора дуже давня. Починаючи з часів хрещення Русі, ці кольори завжди були присутні на прапорах української держави різних століть. В українців прапор завжди шанували: обов’язково захищали в бою, наче живу людину; честь нести прапор доручалася тільки найдостойнішим воякам.  За словами історика М.Карамзіна, слов’яни обожнювали свої прапори і вірили, що у воєнний час вони є найсвятішими від усіх ідолів.

 Перші відомості про синьо-жовтий прапор датуються 1410 роком, коли відбулася Грюнвальдська битва із німецькими лицарями, де на блакитному фоні прапора наших предків був зображений жовтий лев, що спирається на жовту скелю.

 Прапори синього-жовтого кольору, як державні символи, починають закріплюватися на Україні з ХVІІ століття.

 З XVIII ст. полкові і сотенні козацькі прапори Війська Запорозького в основному стали виготовляти з блакитного полотнища, на яке жовтою фарбою наносилися зорі, хрести, зброя. Так на кольоровій репродукції картини Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану» з-поміж різних прапорів видніється і синьо-жовтий.

 Традицію використання козаками жовто-блакитних кольорів підтверджує і те, що ще напередодні війни (1941-1945рр.) в Ермітажі зберігалися козацькі прапори з поєднанням цих кольорів. На одному з прапорів – архистратиг Михаїл, одягнутий в золоту кирею і блакитні штаги. Ще на одному знамені «1774 року  28 лютого твореному коштом останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського» —  продовгуватий прямокутник блакитного кольору, на якому яскраві золоті герби.

 Із ліквідацією Запорозької Січі зникають військові, територіальні та інші пропори. На українських землях, які входили до складу царської Росії, можна було використовувати лише  прапори імперії.

 З  1848–1849 рр. пов’язана поява українського прапора (жовтого з блакитним) в австро-угорській частині України. У жовтні 1848 р. Головна Руська Рада у Львові ухвалила жовто-синє сполучення кольорів прапора. Ці колірні сполучення швидко поширились на українські землі, що перебували на той час у складі Австро-Угорщини, а після революції 1905 – 1907 рр. у Росії – і в Наддніпрянській Україні.

 З початком Першої світової війни 1914 – 1918 рр. на західноукраїнських землях найбільше поширюється поєднання жовто-блакитних кольорів.

 22 березня  1918 р. Центральна Рада в Києві ухвалила «Закон про державний прапор Української Народної Республіки», який був жовто-блакитним.

 У листопаді 1918 р. у Львові Українська Національна Рада затвердила «Тимчасовий основний закон», який дав назву новоствореній державi – Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Артикул 5 цього закону проголошував прапор держави – блакитно-жовтий.

 20 березня 1920 року ухвалено крайовий синьо-жовтий прапор для Закарпатської України, а 15 березня 1939 р. він був прийнятий як державний прапор Карпатської України.

 Найбільш резонансним підняттям синьо-жовтого стягу за радянських часів вважається дата 1 травня 1966р. У ніч перед Першотравнем прапор з'явився на флагштоку перед будівлею Київського інституту народного господарства в Києві замість традиційного червоного прапора. Це повинно було привернути увагу студентів і робітників, які прямували першотравневими колонами на Хрещатик. Однак провисів прапор недовго, його зняли представники відповідних органів і полотнище вже рано вранці опинилися в КДБ. Там і встановили, що прапор зшитий з двух жіночих шарфів, причому жовтий був трохи коричнюватий (в продажу просто не було чисто жовтих речей). Посередині був нашитий тризуб із чорної саржі. Під тризубцем - напис: «Ще не вмерла Україна, Ще її не вбито! ДПУ». 9-місячне розслідування закінчилося арештом винуватців націоналістичного злочину - студента Георгія Москаленки і робочого Віктора Куксу, після чого вони відбули 2-річне покарання у таборах Мордовії. У 2006р. Президент Ющенко нагородив обох орденом «За мужність» І ступеня.

 Питання національної символіки, особливо,  прапора,  неодноразово порушувалося демократичними силами України. Так, 12 грудня 1989 року прапор  піднімався на другому з’їзді народних депутатів СРСР.

 24 липня 1990 року на Хрещатику біля будинку Київради було піднято синьо-жовтий прапор.

 4 вересня 1991  синьо-жовтий національний прапор урочисто піднято над будинком парламенту.

 18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України своєю Постановою «Про прапор України»  фактично надала синьо-жовтому  прапору  статус офіційного прапора країни. З цього дня під цим прапором починають зустрічати іноземних гостей, приймати присягу військовослужбовці, працювати посольства України, він вивішується в ООН.

 28 січня 1992 року Верховна Рада України прийняла постанову Про затвердження державним прапором України Національного прапора (хоча і далі діяла стара Конституція, де як державні описувалися символи колишньої УРСР).

 23 серпня  2004  року Президент України Леонід Кучма підписав Указ № 987/2004 «Про День Державного Прапора України». Цим Указом було встановлено; «на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України» встановлено в Україні нове свято — День Державного Прапора України. Свято щорічно відзначається 23 серпня.

 07 серпня 2009 року Указом Президента України № 602/2009 внесені зміни до Указу Президента України  «Про День Державного Прапора України», а саме, засновано  щорічну офіційну церемонію підняття прапора 23 серпня по всій Україні.

 21 листопада 2016 року на Майдані Незалежності у Києві було розгорнуто 146-метровий жовто-блакитний стяг, підписаний бійцями, які беруть участь в Антитерористичній операції, з нагоди річниці Революції Гідності.

 Український прапор – це символ пшениці в степах під блакитною аркою неба, який уособлює споконвічне прагнення народу до миру, праці, краси та багатства рідної землі.

 Сьогодні наш прапор майорить на вершинах Гімалаїв, Ельбрусу і Кіліманджаро, а блакитно-жовта барва, як українська національна символіка, утвердилась на всіх материках планети. Синьо-жовтий прапор гордо майорить на всіх державних установах України. Він здіймається над усіма посольствами нашої держави в багатьох країнах світу, під ним ходять у морях-океанах українські кораблi. Сьогодні під цим прапором  воїни-захисники  України боронять незалежність своєї Батьківщини. Стрімко злітає це полотнище і на різних спортивних змаганнях, коли на п’єдестал пошани піднімаються українські спортсмени. Стяг країни був у руках переможниць Євробачення Руслани та Джамали.

 Державний прапор України  - символ нашого самовизначення в світі став уособленням боротьби за право бути громадянином незалежної демократичної держави Україна.

 

Державний прапор України  - національна честь країни, її гордість, символ її єдності.

 

Крилатий вітер розвиває стяг –
Блакить із золотом на нім переплелися,
Наш прапор майорить неначе  птах:
Народ не вмер. Й нікому не скориться!

 

Ми пишемо історію землі,
Своєї незалежної країни,
Ми  – громадяни, хай і ще й малі.
Держава наша – вільна Україна.

 

З часів далеких відгомін іде
Про прадідів відвагу, мужність, славу.
Наш прапор житнім золотом цвіте;
Він – символ незалежної держави.

 

Знамення сяє сонцем золотим,
Небесною виблискує блакиттю…
З ним здобували все, що є святим;
І нас із ним нікому не скорити!

                                                                                  Світлана Коробова

Хостинг от Макхост

Наші контакти

Go to top