• 2
  • 4
  • 5
  • 1
  • 3
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9

2017 рік оголошено Роком Української революції 1917 – 1921 років

Українські книги-ювіляри 2017 року

  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    230 років
  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    230 років
  • Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    200 років 190 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    185 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    185 років
  • Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    175 років
  • Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    160 років
  • Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    155 років
  • Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    130 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    130 років
  • Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    120 років
  • Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    115 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    105 років
  • Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    90 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    85 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    80 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    65 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    60 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    60 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    60 років
  • Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    60 років
  • Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    55 років
  • Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    55 років
  • Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    50 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    45 років
  • Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    45 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    45 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    35 років
  • Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    35 років
  • Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    35 років

Календар подій

125 років від дня народження Йосипа Сліпого (1892-1984), єпископа Української греко-католицької церкви, кардинала Римо-католицької церкви; Верховного Архієпископа Львівського — предстоятеля Української греко-католицької церкви

Серед розгуби й розбрату,
неправедності й втоми,
коли покрила овид каламуть,
любовними сиропчиками
світ не опритомниш, –
потрібні дзвонарі, що тишу рвуть.

Наталка Поклад

 За словами блаженного Папи Івана Павла ІІ  «він простелив свободу сучасній Україні». Предстоятель Української греко-католицької церкви Патріарх Йосип Сліпий був одним із найбільш впливових та відомих українців у свiтi, у другій половині ХХ століття. Вiн  був духовним борцем за українську державність, згуртовуючи українців, розкиданих по всьому світі.  Його вагомий внесок у справу здобуття Україною незалежності - незаперечний.

 На єпископському гербі Йосипа Сліпого є напис на латинi Per aspera ad astra «Крізь терни до зірок». Насправдi його життя було куди більш тернистим, аніж зірковим.

 Йосиф Сліпий (у світі  Йосиф Коберницький-Дичковський) народився 17 лютого 1892 року в селі Заздрість на Тернопiльщинi, в багатодітній родині.  Дід мaв сільськe прізвиськo «Сліпий»: зa лeгендoю, цей псeвдoнім пoхoдив від oднoгo з прeдків, якoгo у 1709 рoку мoскoвити oсліпили зa тe, щo він вoювaв під Пoлтaвoю прoти цaря Пeтрa І нa стoрoні гeтьмaнa Івaнa Мaзeпи тa швeдськoгo кoрoля Кaрлa XII. Початкову освіту здобув у народній школі рідного села. У 1911 закінчив з відзнакою Тернопільську гімназію. Того ж року вступиє до Львівської духовної семінарії. Тут, у Львові, вiн зустрівся з митрополитом Андреєм Шептицьким. Як зазначає біограф Йосифа Сліпого — єпископ Іван Хома, — митрополит Андрей, бачачи природні обдарування Йосипа посилає його на навчання до Інсбрука, в Австрію, та в богословську колегію «Канізіянум».

 В 1916 році захищає  докторську роботу. 30 вересня 1917 року висвячений на священика. У 1925 році обирається ректором Львівської духовної семінарії.

 Як блискучий науковець, отець Йосиф не лише розвиває семінарію, але й робить важливий крок у майбутнє – засновує Львівську Богословську Академію i в 1928 році стає її ректором. На цiй посаді  у Й.Сліпого з усією повнотою розкриваються таланти вченого, будівничого Церкви та діяча культури. Відчуваючи потребу в борцях за українську державність, він виховує молодь, передає їй набуті знання, життєвий і духовний досвід.

 З 1930 року він стає дійсним членом  Наукового товариства ім. Шевченка, бере активну участь  у міжнародних конференція та конгресах. Особливо піклується Йосиф Сліпий про поширення рідної української мови.

 Як один з головних кураторів Львівського Національного Музею  Сліпий сприяє комплектуванню, реставрації, зберіганню й науковому опису великої збірки ікон, що є нині унікальним національним скарбом України. За твердженням  науковцiв  іншої подібної збірки ікон немає ніде у світі.

 30 чeрвня 1941 Й. Сліпий підтримaв Aкт віднoвлeння Укрaїнськoї дeржaви. Під час війни в окупованому німцями краї архиєпископ Йосип Сліпий разом з митрополитом Андреєм Шептицьким врятувати життя багатьом євреям від фашистського геноциду.

 Пo смeрті митрoпoлитa Aндрeя Шeптицькoгo, 1 листoпадa 1944 рoку,  вiн пeрeбрaв прoвід нaд Гaлицькoю митрoпoлією. Рaзoм з іншими укрaїнськими кaтoлицькими влaдикaми 11 квітня 1945 рoку був ув’язнений рaдянськoю влaдoю; зaсуджeний нa 8 рoків вaжких рoбіт. Рік пo тoму, під тискoм пoдібних репресій, булo здійснeнo «самoліквідaцію» Укрaїнськoї грекo-кaтoлицькoї цeркви. Загалом Йосип Сліпий відбув 18 рoків зaслaння у тaбoрaх Сибіру, Мoрдoвії, зoкремa в Пoтьмі (тaбoри: Дубрaвлaг). Під чaс ув’язнення нeoднoрaзoвo пeрeбувaв нe мeжі між життям тa смeртю. Приклад митрополита-каторжника  вливав у  душі українських патрiотiв cтiйку силу, що допомагала їм нести важкий хрест заслань аж до проголошення незалежностi України (1991). Унaслідoк числeнних клoпoтaннь пaпи Івaнa XXIII та інших впливoвих oсіб,  митрoпoлитa Йoсифa Сліпoгo було звільненo з ув’язнeння 27 січня 1963 року.

 Під час прийому Йосипа Сліпого на аудієнції Папа Іван-Павло II, висловлюючи свою повагу, підвівся та сам підійшов його привітати, що й ішло врозріз із протоколом.

 За 21 рік перебування в еміграції Патріарх Й.Сліпий  завжди рішуче  захищав Україну та її Церкву. Основний його подвиг полягає в тому, що він зламав помилковий стереотип щодо України та її історії. Для цього він пише книги, статті, виступає по радіо, розкриває факти порушення прав людини в Україні і каторжне життя політв'язнів, взагалі, засуджує підневільну долю українців. Тим самим  наближаючи її незалежність.

 При активній участі діаспори йому вдалося поновити роботу Українського Вільного Університету у Мюнхені, де підготовлено чимало вчених для України, видано значну кількість книжкової продукції, особливо з історії України. У Римі Йосиф Сліпий відкриває Український Католицький Університет і розбудовує Український Центр, який був немов амбасадою України у закордонному світі. Там його відвідували видатні особистості і посли різних держав, високі церковні діячі. У Вашингтоні, Філадельфії, Чикаго й Лондоні заснував філії цього університету і подбав, щоб кожна з них мала свій будинок для навчання і культурно-наукової праці, а також розбудовував гуртожитки й інтернати для студіюючої української молоді.

 У Римі за його сприяння було побудовано Собор святої Софії (посвячений у 1969).

 За наукові досягнення кардинал Йосип Сліпий був почесним членом Наукового товариства імені Шевченка з 1964 року, членом Тіберійської Академії в Римі — з 1965 року, членом Папської академії св.Томи (1981).  Вiн почесний доктор Українського вільного університету  — з 1969 року та трьох американських і одного канадського університетів.

 Сліпий – відомий вчений-богослов, автор творів з догматичної теології про походження Святого Духа, про Пресвяту Трійцю, Святі Таїнства. Багато його праць присвячено висвітленню питань історії Церкви, Берестейської унії 1596. У 1961-1984 роках в Римі опубліковано 13 томів праць Йосипа Сліпого.

 Помер Йосип Сліпий 7 вересня 1984 року у Римі  i був похований у соборі св. Софії. Згідно із заповітом його тіло 28.08.1992 перевезено в Україну і перепоховано у соборі св. Юра у Львові.

Батьківшина — це наш рідний край, наша мова, наша історія, наша віра, всі наші предки, що впродовж століть будували свою державу... Тільки в Батьківщині через законну рідну державу народ вповні заспокоює свої духовні й суспільні потреби та осягає найвищий степень ладу, безпеки і добробуту.

Йосип Сліпий

Хостинг от Макхост

Наші контакти

Go to top