• 2
  • 4
  • 5
  • 1
  • 3
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9

2017 рік оголошено Роком Української революції 1917 – 1921 років

Українські книги-ювіляри 2017 року

  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    230 років
  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    230 років
  • Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    200 років 190 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    185 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    185 років
  • Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    175 років
  • Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    160 років
  • Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    155 років
  • Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    130 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    130 років
  • Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    120 років
  • Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    115 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    105 років
  • Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    90 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    85 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    80 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    65 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    60 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    60 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    60 років
  • Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    60 років
  • Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    55 років
  • Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    55 років
  • Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    50 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    45 років
  • Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    45 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    45 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    35 років
  • Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    35 років
  • Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    35 років

Календар подій

115 років від дня народження Джона Ернста Стейнбека (1902-1968), американського прозаїка, лауреата Нобелівської премії з літератури (1962)

Письменство — річ проста. Із двох фраз слід вибрати ту,

яка коротша; з двох слів — те, що простіше; з двох описів – те,

 що ясніше; з двох видавців — того, хто шле телеграму, а не лист.

Джон Стейнбек  

 Вiн один із найвідоміших американських письменників XX столiття. Його ставлять в один ряд з Ернестом Хемінгуеєм і Вiльямом Фолкнером. За життя вiн встиг написати 25 книг: 16 романів, 6 нехудожніх книг, кілька збірок оповідань і близько 45 книжок, що складаються з есе, новел, п'єс, щоденників, публіцистики і кіносценаріїв. Це - Джон Стейнбек, лауреат Пулітцерівської премії та Нобелівської премії з літератури.

 Джон Стейнбек народився 27 лютого 1902 року, в невеликому провінційному містечку Салінас, штату Каліфорнія  США. Ще з юного віку майбутній письменник   захоплювався літературою, незважаючи на свою досить посередню успішність у школі. А до моменту її закінчення, в 1919 році, вже остаточно прийняв рішення присвятити своє життя  письменницької діяльності. У цьому він отримав повну підтримку матері, яка  поділяла захоплення сина читанням і творчiстю.

 З  перервами, в період з 1919 по 1925 роки, Джон Стейнбек отримав освіту в Стенфордському університеті. Деякий час вiн жив випадковими заробітками, переслідуючи свою мрію стати письменником. Джон встиг випробувати безліч професій працював моряком, і шофером, і теслею, і навіть прибиральником і сторожем.

 Перший дебют Стейнбека, як письменника, відбувся у 1929 році, після переїзду в Сан-Франциско, де був надрукований його перший серйозний твір - роман «Золота чаша». А трохи  пізніше  роман «Квартал Тортiлья-Флет»(1935) – гумористична розповiдь про звичайних фермерів, що живуть на пагорбах округу Монтерей. Ця книга принесла  Стейнбеку перший читацький успіх та схвалення літературних критикiв. Всі наступні роки Джон Стейнбек плідно і практично безперервно був зайнятий написанням нових книг.

 А літературну репутацію вже  знаного письменника Стейнбеку створили три наступні книги: «Битва з неясним результатом» (1936),  «Про мишей і людей» (1937) і «Грона гніву» (1939).  

 В 1937 році побачила світ його повість «Про людей і мишей», після виходу якої критики і літературне спiвтовариство заговорили про нього як великого письменника. Це зворушлива історія двох друзів Ленні та Джорджа, котрі мандрують  Диким Заходом, перебиваючись випадковими заробітками і мріючи про власне господарство. В Америці сьогодні це чи не найбільш читана книга i її досить докладно вивчають у школах.

 Iсторiя ця покладена i в основу однойменної вистави Театральної компанії «Бенюк i Хостiкоєв», за яку їм  в 2008 роцi була присуджена Нацiональна премiя  імені Тараса Шевченка. Премію присуджено головним виконавцям - Наталії Сумській та Богдану Бенюку, а також режисеру-постановнику Віталію Малахову.

 Видатний роман Стейнбека – «Грона гніву» - це розповідь про епоху, яка змінила долю Америки в 30-х роках.  Новаторською у ньому була не тільки тема, а й художня форма. Драматизм і типовість долі родини Джоудів підкреслюються вкрапленням у тканину оповіді поза-сюжетних елементів, низки відверто публіцистичних розділів, що увібрали в себе голос автора, його особисті оцінки та коментарі.

 Книга викликала величезний резонанс у громадських колах, вийшовши далеко за межі літературного світу США. Реакція друку, критиків і читачів на роман була далеко не однозначною. Світова критика не залишилася байдужою і захлиналася позитивними відгуками про роман, який стояв першим номером у списку бестселерів протягом двох років. Так звана велика преса відразу ж віднесла «Грона гніву» не тільки в розряд літературних явищ, але й у сферу суспільно-політичного життя країни, розуміючи його величезне соціальне звучання. Обговорення роману велося не тільки у статтях літературних критиків, але і в постійних колонках внутрішньополітичних оглядачів, в оглядах коментаторів, редакторських передових. Думки літературних критиків про роман розходилися. Одні відзначали художню наочність описів, життєву силу діалогів, точне розкриття психології і почуттів основних дійових осіб. Інші критукували за «фальшивий символізм», відсутнiсть форми, «i дію... що не розвивається і не має певного напряму».

 Джон Стейнбек отримував листи вiд читачiв з усього світу, в яких обговорювався роман. У 1940 році роман отримав Пулітцерівську премію в номінації «За художню книгу» і став головним фактором, що вплинув на присудження письменнику Нобелівської премії в 1962 році, з наступним коментарем: «За реалістичні і сповнені художності твори, як вирізняються просякнутим добротою гумором і соціальним розумінням... Його симпатії завжди на боці  пригноблених, скривджених і знедолених людей. Він любить протиставляти  прості радості життя брутальному і цинічному прагненню до наживи».

 Голлівуд також звернув увагу на настільки гучний твір, і режисер Джон Форд зробив його екранізацію в 1940 році. Фільм, що вийшов за романом «Грона гніву»,  мав шалену популярність, i був гідно оцінений кінокритиками та здобув премiю «Оскар» в двох номінаціях. Треба вiдмiтити, що американський кінематограф полюбляє творчість письменника. Та це було не останнє подібне досягнення екранiзацї  творiв Стейнбека. Наступнi фільми, поставлені за книгами автора, і надалі мали шалений успіх. Несподівана слава зовсім не заважала подальшiй пліднiй роботiй американського письменника.

 Під час Другої світової війни, працюючи в державних інформаційних органах, Стейнбек написав повість про опір в окупованій країні – «Місяць зайшла (1942). Незабаром після повернення з Європи Стейнбек опублікував «Консервний ряд» (1945), «Перлину» (1947) за мотивами мексиканської притчі і «Блудний автобус» (1947) – сатиру на сучасну ділову людину. Цей роман, так само, як «Консервний ряд», містить їдку критику  матеріалістичної моралі, що лежить в основі сучасної цивілізації.

 Слiд  вiдмiтити,  що завдяки роману Джона Стейнбека «Консервний ряд»  і  знятому по книзі фільму,  цілий район  в  мiстi  Монтереї штат Калiфорнiя (описаному в книзi) зараз музеєфiковано. На площі  мiста встановлений  пам'ятник Стейнбеку.

 В 1948 році весь світ читав книжку «Російський щоденник», що складалася з подорожніх нарисів і розповідала про поїздку Джона Стейнбека  та фотокореспондента Роберта Капи в Радянський Союз. Окремi роздiли книги присвяченi Українi. 6 серпня 1947 року Стейнбек i Капа побували Києв i . Вони багато оглядали місто, точніше,  його руїни. «Напевно, колись місто було дуже красиве. Зараз Київ майже весь в руїнах. Тут німці показали, на що вони здатні. Всі установи, всі бібліотеки, всі театри, навіть цирк ? все зруйновано, і не гарматним вогнем, не в битві, а вогнем і вибухівкою. Університет спалений і зруйнований, школи в руїнах. Це був не бій, а шалене знищення всіх культурних закладів міста і майже всіх красивих будівель, які були побудовані за останню тисячу років», — з жалем писав Стейнбек.  

 Їхнiм гідом по Українi був Олексій Полторацький — український письменник, який чудово володів англійською, людина з великим почуттям гумору, щира і доброзичлива. «Ці  українці  — прекрасні приязні люди, з чудовим почуттям  гумору. Я ретельно записую довгі розмови з селянами й робітниками, щоби не забути. Нам просто пощастило, що ми змогли сюди приїхати» -  напише вiн у книзi.

 Книга не припала по душі ні в Америці, ні в Росії. Американці вважали її дуже позитивною, а радянськiй владi не подобалася - за дуже негативний опис життя країни та її громадян. Але для тих, хто хотів би дізнатися про тогочасний Радянський Союзі і життя в ньому, книга виявиться приємним чтивом і з літературної, і з етнографічної точки зору.

 За його плечима Джона Стейнбека і безпосередня участь у подіях у В'єтнамі, куди він вирушив на півтора місяця в ролі військового кореспондента. Його військові кореспонденції склали книгу «Коли була війна» (1958).

 Після «Блудного автобуса» творчість Стейнбека отримала нову спрямованість, утверджуючи віру в споконвічну доброту людини і можливість його торжества над пороком і суспільним злом. Тема книги «Світло горить» (1950) – братерство всіх людей;  частково автобіографічний роман «На схід від Едему» (1952) ґрунтується на біблійній легенді про перше братовбивство на землі. За історією двох каліфорнійських родин Гамільтонів і Трасків доволі прозоро постає тема одвічної нероздільності добра та зла, краси та потворності, світла та пітьми.

 У романі «Милостивий четвер» (1954) Стейнбек знову звертається до світу «Кварталу Тортiлья-Флет» і «Консервного ряду». «Коротке правління Піпіна Четвертого» (1957) – сатира на французьку політику того часу. «Зима тривоги нашої» (1961), роман про звичаї заможного американського передмістя, у якому відчувається гостра стурбованість автора морально-етичним кліматом у країні. У книзі «Подорож з Чарлі» (1962) Стейнбек розповів про поїздку зі своїм пуделем Чарлі у фургоні через всю Америку. У документальній, ілюстрованої фотографіями книзі «Америка і американці» (1966) Стейнбек продовжує роздумувати про свою країну. «Діяння короля Артура і його благородних лицарів» – перекладення роману Томаса Мелорі «Смерть Артура» (1485) – були опубліковані посмертно в 1976.

  20 грудня 1968 року, після кількох інфарктів, Джон Стейнбек помер в 66-річному віці. Його ім'я включено в Зал слави Каліфорнії, в 2007 році, стараннями губернатора штату Арнольда Шварценеггера.

 Книги Джона Стейнбека, натхненні ідеями демократії та гуманізму, увійшли до скарбниці свiтового реалістичного мистецтва XX століття. Його книги глибокі. Так і пише він про те, що викликає i  сьогоднi резонанс…i, що варто читати.

 Лише небагато знають, скільки треба знати,

щоб дізнатися, як мало вони знають.

Джон Стейнбек

Steynbek (2)
Steynbek (1)
Steynbek (4)
Steynbek (3)

Хостинг от Макхост

Наші контакти

Go to top