• 2
  • 4
  • 5
  • 1
  • 3
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9

2017 рік оголошено Роком Української революції 1917 – 1921 років

Українські книги-ювіляри 2017 року

  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    230 років
  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    230 років
  • Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    200 років 190 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    185 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    185 років
  • Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    175 років
  • Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    160 років
  • Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    155 років
  • Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    130 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    130 років
  • Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    120 років
  • Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    115 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    105 років
  • Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    90 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    85 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    80 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    65 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    60 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    60 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    60 років
  • Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    60 років
  • Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    55 років
  • Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    55 років
  • Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    50 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    45 років
  • Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    45 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    45 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    35 років
  • Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    35 років
  • Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    35 років

Календар подій

135 років від дня народження Корнія Івановича Чуковського (1882-1969), російського письменника, критика, перекладача і літературознавця українського походження

А це завдання чимале: виховати в дитині

гумор – дорогоцінну якість, яка, коли дитина

 підросте, збільшить його опір будь-якому

несприятливому середовищу і поставить

його високо над дрібницями і чварами.

Корній Чуковський

 Вiн знаний письменник, літературознавець, перекладач, редактор, укладач численних збірників і альманахів, написав у своїй автобiографiчнiй книзi: «…варто було мені сісти за письмовий стіл, взяти перо і присунути до себе чистий папір, і моє далеке дитинство відразу поверталося до мене, з старого я перетворювався на хлопчика». Мабуть тому,  Корній  Чуковський нам  більше відомий як автор «Мухи-Цокотухи», «Доктора Айболита» та ще безлічі захоплюючих дитячих віршованих казок, на яких встигло вирости не одне покоління дiтлахiв. З давніх пір діти з великою ніжністю, яку не так легко заслужити у маленьких фантазерiв, кликали свого улюбленого письменника ласкавим ім'ям «Чукоша». Багато мудрих істин засвоювали вони  з веселих поетичних рядків діда Корнія, ще й так називали письменника малюки. Ще за життя, книги Корнія Чуковського, були надруковані загальним накладом у 50 мільйонів примірників.

 Корній Іванович Чуковський народився 31 березня 1882 в Санкт-Петербурзі.  Свою біографію вiн описав у  повісті «Срібний герб». У ній значиться, що ім'я Корнія Івановича Чуковського при народженні - Микола Васильович Корнейчуков. Його батьком був Еммануїл Соломонович Левенсон, в сім'ї якого жила прислугою мати Корнія Чуковського - полтавська селянка Катерина Йосипівна Корнейчук.

 Дитинство Чуковський провів в Одесі та Миколаєві. «Мы маршировали под музыку, рисовали картинки. Самым старшим среди нас был курчавый, с негритянскими губами мальчишка, которого звали Володя Жаботинский. Вот когда я познакомился с будущим национальным героем Израиля — в 1888 или 1889 годах!!!» - писав він про тi роки. В одеській гімназії він познайомився та потоваришував з Борисом Житковим, у майбутньому, також, знаменитим дитячим письменником та мандрівником. Згодом з гімназії майбутнього лiтератора виключили через  «низьке» походження. Але хлопець не здався, він займався самостійно, вивчив англійську та французьку мови, склав іспити і отримав атестат зрілості.

 Чуковський рано почав писати вірші. А у 1901 році з’явилася його перша стаття в газеті «Одеські новини». В цій газеті він надрукував ще багато статей на різні теми — про художні виставки, філософію, мистецтво, писав рецензії на нові книги, фейлетони. У 1903 році Корній Іванович вирушив до Петербурга з твердим наміром стати письменником. Він їздив по редакціях журналів і пропонував свої твори, але скрізь отримав відмову. Це не зупинило Чуковського. Він познайомився з багатьма літераторами, звик до життя в Петербурзі і знайшов-таки собі роботу - став кореспондентом газети «Одеські новини», куди відправляв свої матеріали з Петербурга.

 На початку літературної діяльності письменник використовував псевдонім «Корній Чуковський», до якого пізніше приєднався фіктивне по батькові — «Іванович». Після революції поєднання «Корній Іванович Чуковський» стало його справжнім ім'ям, по батькові та прізвищем.

 «Одеськими новинами» він був відряджений до Англії в якості кореспондента. Із Лондона К. Чуковський відсилає в газету статті та фейлетони, а сам удосконалює англійську, читає у бібліотеці Британського музею Г. Філдінга, Дж. Свіфта, Ч. Діккенса, В. Теккерея та інших. За пропозицією адміністрації Британського музею бере участь в укладанні каталогу російських книг бібліотеки.

 У 1904 році Чуковський повернувся до Росії і став літературним критиком, друкуючи свої статті в петербурзьких журналах і газетах. Також займається перекладами В. Джекобса, В. Браунінга, Д. Росетті та улюбленого ним В. Вітмена, видання віршів якого (1907) стало першою друкованою книгою К. Чуковського, але, тут він виступив як перекладач.  А вже через рік виходить і власна монографія письменника – критичні нариси «От Чехова до наших дней» (1908). Тираж миттєво розійшовся, книга пережила три перевидання протягом одного року.

 В цей час вiн знайомиться з В. Короленком, І. Анненським, близько сходиться з І. Рєпіним. Багато знайомих серед знаменитостей з'являється в нього і в літературно-артистичному світі: О. Толстой, Л. Андреєв, А. Аверченко, Н. Теффі, Б. Кустодієв, Ф. Шаляпін, В. Комісаржевська. Про багатьох із них письменник напише згодом у своїх мемуарних нарисах «Репин. Горький…» (1940), «Из воспоминаний» (1959), «Современники» (1962). У 1910-ті роки К. І. Чуковський стає вже одним із найвідоміших літературних критиків.

 У 1911  з'являється його стаття «Воскресающий Шевченко», де  Чуковський вперше підняв питання про майстерність Козаря  як поета. Ця стаття з'явилася в результаті редагування творів поета для чотирьохтомника, що виходив у видавництві «Культура». У той час критика визнавала Шевченка лише талановитим самоучкою, проте назвати його геніальним поетом – означало кинути виклик загальноприйнятій думці.

 У цій статті  Чуковський виходить за межі  творчості поета і на численних прикладах порівнює Шевченкові образи з образами народної поезії.

 Захоплення дитячим письменством, яке i прославило Корнія Чуковського, почалося порівняно пізно, коли він був уже відомим критиком.

 1914 р. з’являється перший запис у знаменитій «Чукоккалі» – альбомі-зошиті, який через багато років перетвориться на величезний том. Назву альбому дав І. Рєпін, склавши її з чотирьох перших літер прізвища Чуковського та кінцівки назви селища Куоккала, де в той час вони жили. Сам Рєпін залишив у «Чукоккалі» перший малюнок зі своїм підписом. Згодом альбом почав заповнюватися записами, малюнками, віршами тих письменників, художників, учених, композиторів, діячів, із якими зустрічався Корній Іванович. Серед них – М. Горький, В. Маяковський, Ф. Шаляпін, О. Блок, О. Толстой, О. Купрін, І. Бунін, Б. Пастернак, А. Ахматова, М. Зощенко, С. Маршак та багато інших.

 Одного разу Чуковському треба було скласти альманах «Жар-птиця». Це була звичайна редакторська робота, але саме вона стала причиною народження дитячого письменника. Написавши до альманаху свої перші дитячі казки «Курча», «Доктор» і «Собаче царство», Чуковський виступив в абсолютно новому світлі. Його роботи не залишилися непоміченими. Так Чуковський-критик стає дитячим письменником.

 У 1916 році Чуковський склав збірник «Ялинка» і написав свою першу казку «Крокодил». Далі він  починає писати дитячі вірші, а потім прозу. У середині 1920-х поетом створюються справжні шедеври на всі часи. У 1923 році вийшли його знамениті казки «Мойдодир» і «Тараканище», «Муха-Цокотуха» (1924), «Бармалей» (1925), «Телефон» (1926), «Доктор Айболит» (1929).

 Сюжет прозаїчного Айболіта — вільний переказ для малюків першої з чотирнадцяти книг Хью Лофтінга про лікаря Дулітла. Від Айболіта віршованого він принципово відрізняється. Тепер — це не просто лікар, який за будь яку ціну, крізь сніг і бурю повинен дістатися до своїх хвостатих «пацієнтів», тепер це герой численних пригод. Він бореться з Бармалеєм, б'ється з піратами, рятує маленького хлопчика і його батька…

 Чуковського  любив писати для дітей! Вірші та загадки народжувалися під час його прогулянок чи роботі в саду. Під час занятть творчістю Корній Іванович був щасливий!   Однак у 20-ті та 30-ті роки його дитячi шедеври піддалися жорсткій критиці за «безідейність». В  сталінські часи, цькування проти нього очолила вдова Леніна Надія Костянтинівна Крупська. Вона назвала казку «Крокодил» «буржуазної каламуттю» (успіх у дітей та художня цінність в розрахунок не бралися). Для дітей Чуковського перестав писати не за своїм бажанням. Хто знає, куди б зайшла ситуація, якби Сталін в одній зі своїх промов не процитувати уривок з «Тараканища».

 Відомий літературознавець Ю. Тинянов писав, що казки К. І. Чуковського вийшли з замкненої дитячої кімнати на вулицю: в них велике місто живе сучасним життям зі своїм швидким темпом, дорожно-транспортними пригодами, зоопарками, трамваями. Опинившись на такій вулиці персонажі його казок не розгублюються як герої різдвяних історій, які від безпорадності перед ворожим світом замерзають на вулиці від холоду. Діти-персонажі Чуковського самі стають захисниками слабких, ображених, вони – герої в повному розумінні. І якщо раніше в дитячих віршах майже нічого не відбувалося, то у К. І. Чуковського мало не в кожному рядку щось діється: пульсує, скаче, дзвенить, крутиться та підстрибує.

 Корній Іванович зацікавився дитячою мовою на початку ХХ ст., а свої перші спостереження надрукував у статті «Детский язык» (1907). Подальші  записи свої спостереженнь за дітьми, за їх словесною творчістю вiн зiбрав у книзі «Від двох до п'яти» (1933). Ця книга перевидавалася 21 раз, причому письменник кожен раз доповнював її новими прикладами.

 Багатогранність інтересів К. І. Чуковського проявляться в його літературній діяльності. Ще з юності його улюбленим поетом був М. Некрасов тому, починаючи з 1912 року,  вiн ґрунтовно займається дослідженням його творчої спадщини. Завдяки зусиллями письменника вийшла  перша збірка віршів Некрасова з науковими коментарями  «Некрасов как художник»  (1922), збірка статей  «Некрасов»  (1926), а підсумком багаторічної дослідницької праці Чуковського стала книга  «Мастерство Некрасова»  (1952),  за яку у 1962 році вiн отримав Ленінську премію. В останні роки життя Корній Іванович виступав зі статтями-ессе про Зощенка, Житкова, Ахматову, Пастернака та багатьох інших російських літераторiв.

 У 1957  році К. І. Чуковському була присвоєна вчена ступінь доктора філологічних наук.

 Також письменник займається перекладами та переказами англійських, шотландських, валійських і норвезьких казок для різноманітних збірників і дитячих журналів. Чуковський відкрив для російського читача У. Вітмена, Р. Кіплінга, О. Уайльда. Перекладав він і М. Твена, Р. Честертона, О. Генрі, А.К. Дойла, У. Шекспіра, написав для дітей перекази творів Д. Дефо, Р.Э. Распэ, Дж. Грінвуда.

У 1961 р. Оксфордський університет нагородив Корнія Івановича почесним званням доктора літератури «Honoris Causa», тобто без захисту праць. Отримати нагороду 80?річний письменник поїхав особисто.

 У 1962  Чуковський починає абсолютно фантастичний для своєї атеїстичної країни проект з популяризації Біблії, видавши книгу «Вавiлонська вежа». Вже надрукована в 1968  книга свого читача так і не побачила ... Весь тираж був знищений. Знову його видали лише в 1990 роцi.

 В останні роки К. І. Чуковський - всенародний улюбленець, лауреат низки державних премій і орденів, разом з тим вiн підтримує тiснi контакти з письменниками-дисидентами - Олександром Солженіциним та Йосипом Бродським, підтримує Олександра Твардовського і редакцію журналу «Новый мир», Бориса  Пастернака. Підпис Чуковського стоїть під численними  листами захисту творчої iнтелiгенцiї 60-х років. Видним правозахисником була також його дочка Лідія Чуковська.

 До останніх днів Корній Іванович продовжував працювати, редагуючи у лікарні останній, шостий, том зібрання своїх творів. Життя його обірвалося 28 жовтня 1969 р. на 88-му році життя, вiд вірусного гепатиту, який йому  занесла медсестра недостатньо стерилізованою голкою. Похований на невеликому кладовищі селища Передєлкіно. Ще до своєї смерті письменник склав список людей, яких не бажав «бачити» на своєму похороні.

 На дачі в Передєлкіно, де письменник прожив більшу частину життя, нині діє його музей.

 Корній Іванович Чуковський був щасливий дідусь п’ятьох онуків і прадідусь сімох правнуків, він пережив не тільки дружину, а й трьох із чотирьох своїх дітей. Першою, ще в 1931 р., померла молодша — Мурочка — героїня та натхненниця дитячих віршів і книг батька. Через десять років, у перший рік війни, на фронті загинув молодший син Борис. Старший син Микола — талановитий поет і перекладач — раптово помер у 1965 р. Старша дочка Лідія — письменниця і дисидентка — пережила батька на 27 років, зберігаючи, досліджуючи, популяризуючи його спадщину. Серед онуків і правнуків Чуковського багато вчених (біологів, хіміків, медиків), але немає професійних літераторів.

 Багато дитячих книг письменника екранiзовано. Сьогодні в Україні видаються гарні ілюстровані книги письменника українською мовою.

 Книги Корнія Івановича Чуковського - це завжди мудро, пiзнавально, захоплююче, гостро, тонко та весело. I завжди мало. Його герої вчать дiтлахiв бути добрими і справедливими, мужніми і благородними. Казки  допомагають усім дітям орієнтуватися в навколишньому світі, змушують відчувати себе безстрашними  учасниками  уявних битв за справедливість, за добро і свободу. Та головне творчiсть К. Чуковського виховує здатність співпереживати. Ось як цiкаво та просто говорить письменник про кориснi речi. ЧИТАЄМО РАЗОМ…

Давайте ж бо митись, купатись,
Пірнать, хлюпотать, полоскатись
У ночвах, у мисці, у ванні,
В струмку, у ставку, в океані.
І в річці, і в бані,
Старі й молоді – слава довічна воді!     

 Було приємно дізнаватися від дітей, що у лисого голова босоніж, що від м'ятних коржів у роті протяг, що жінка-двірник — дворняжка. Фантазія є найцінніша якість розуму людського, і її потрібно ретельно виховувати з самого раннього дитинства, – як виховують музичне чуття, – а не топтати чобітьми.

Корній Чуковський

 

Chuk (1)
Chuk (2)
Chuk (3)
Chukovskiy

Хостинг от Макхост

Наші контакти

Go to top