Календар подій

110 років від дня народження Дафни дю Мор`є (1907-1989), англійської письменниці, біографа, драматурга

Щастя не приз, який отримуєш в нагороду,

 це властивість мислення, стану душі.

Дафна дю Мор`є

 «Минулої ночі мені снилось, що я повернулася в Мендерлi» - це одна з найбільш знаменитих фраз в сучасній англійській літературі, на думку критика журналу Strand Magazine Чарльза Силета. Саме нею починається  роман, який увійшов до списку «100 найкращих детективних романів XX століття», за версією Незалежної британської асоціації торговців детективної літератури». У 2000 році роман вiдзначено Премією Ентоні Американської асоцiацiї детективних письменникiв в номiнацiї «Кращий роман століття». Книга перекладена  на багато мов світу і постійно перевидається. Це роман «Ребекка», що став класикою сучасної літератури, зробивши помітний вплив на культуру XX століття. Її автор Дафна дюМор`є, яку лондонська газета Times назвала однією з найвідоміших письменниць англомовного світу XX століття. В 1969 році за внесок в англійську літературу Дафна дю Мор`є  була нагороджена командорським хрестом ордена Британської імперії  і  посвячена в ранг дама-командор.

 Дафна дю Мор'є народилася 13 травня 1907 року в  «богемнiй» сім'ї актора і театрального імпресаріо  Джеральда дю Мор`є  і актриси Мюріел Бомонт.  Дідом Дафни був відомий карикатурист і письменник Джордж дю Мор'є.  Його роман «Трілбі», про життя паризької богеми, був надзвичайно популярний в кінці XIX століття.

 Дафна - друга з трьох доньок у родині. Її старша сестра, Анджела дю Мор'є  (1904-2002), також стала письменницею. Молодша сестра, Жанна дю Мор'є (1911-1997), стала художником-живописцем.

 Як і її сестри, майбутня письменниця, початкове навчання отримала вдома. Дафна мала живу і багату яву, у своїх фантазіях вона придумала собі чоловіче alter ego, яке пізніше назвала «хлопчик з табакерки» (англ. the boy in the box). Згідно цього образу, Дафна одягалася в хлопчачий одяг.

 Вона з дитинства багато читала, спілкувалася з діячами мистецтва і рано почала писати. Дядько Дафни  був редактором журналу і cаме він опублікував її перше оповiдання, коли Дафна була ще підлітком.

 Улюбленими письменниками її були Вальтер Скотт, Вільям Теккерей, сестри Бронте і Оскар Уайльд. Серед інших авторів, що мали певний вплив на творчість письменницi, були Кетрін Менсфілд, Гі де Мопассан і Сомерсет Моем.

 На початку 1925 року Дафна дю Мор`є поїхала на навчання до Франції, де відвідувала школу в містечку Компосена, недалеко від Парижа. Життя там було практично спартанським: кімнати не опалювалися, не було гарячої води. Але ці незручності перекривалися близькістю Парижа, що дозволяло Дафнi часто їздити в столицю, відвідувати Лувр, музеї, виставки, театри.

 Після закінчення школи Дафна стала шукати застосування своїм талантам. Вона мріяла про незалежність, в тому числі фінансову.

 Результатом перших літературних досвідів Дафни дю Мор`є стала поява збірника з 15 оповідань під  назвою «Спраглі». Автору тоді було 18 років.

 У 1931 році Дафна публікує свій перший роман «Дух кохання», коли їй  виповнилося всього двадцять чотри роки. В автобіографічному романі «Записки Ребекки», написаному в 1980 році, є глава «Я вірю в це», в якій письменниця розповідає про свої особисті і релігійнi вірування. Там, вона зазначала, що вірить у духовний зв'язок поколінь, і саме про це роман «Дух кохання». Роман являє собою сагу про чотири покоління однієї корнуольської сім'ї, iсторія якої простежується протягом ста років, з тридцятих років XIX століття до тридцятих років XX століття.

 Успіх книги принiс її автору не тiльки фінансову незалежність від сім'ї, а й зіграв величезну роль в особистому житті письменниці. Є свідчення, згідно з якими саме завдяки цьому роману Дафна познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. У численних путівниках і брошурах про Корнуолл розповідається історія про те, що перший роман дю Мор`є дуже сподобався молодому майору Браунiнгу, і він відправився в містечко Фоуi, щоб познайомитися з автором. Їхня зустріч виявилася доленосною.

 У липні 1932 року Дафна дю Мор`є вийшла заміж за молодого військового, а пізніше генерал-лейтенанта сера Фредеріка Браунінга. У пари народилось троє дітей, дочки Тесса і Флафiя і син Крістіан. Чоловік Дафни відзначився під час Другої світової війни, отримавши лицарський титул за блискуче командування пiд час воєнних дiй. А після, довгі роки, перебував на службі в Букінгемському палаці на посаді ревізора і скарбника королівської сім'ї.  Письменниця овдовіла в 1965 році. Незабаром після смерті чоловіка, Дафна переїхала в Килмарт, що став її домом до кінця життя. Цей будинок описаний у романі «Дім на березі» і є однією з визначних пам'яток Корнуолла.

 В 1936 році вийшов роман «Таверна «Ямайка».  Натхненням до написання роману стали дитячі спогади письменниці про прочитання пригодницьких романів, зокрема роману Роберта Льюїса Стівенсона «Острів скарбів». Імпульсом до початку роботи також послужили пригоди, що сталися з Дафною та її подругою пiд час катання на конях.  Заблукавши у погану погоду, до готелю, у якому вони жили, їх вивели конi, а готель називалася Jamaica Inn. В одному з номерів цього готелю i досі діє свого роду меморіальний музей Дафни дю Мор`є. У номері зберігаються різні пам'ятні речі, в тому числі упаковка улюблених льодяників письменниці. У 1939 році з екранізації саме цього роману почалася співпраця письменниці з вiдомим кінорежисером Альфредом Хічкоком.

 Світову популярність письменниці приніс роман «Ребекка», написаний в 1938 році. В основу роману покладено досить  поширений сюжет - історія дівчини, яка зіткнулася з привидом іншої жінки, з минулого свого чоловіка, не раз ставала основою сюжету популярних книг, але книгу чекав успіх. Зокрема, він був неодноразово екранізований, адаптований для театральної постановки, мюзиклу, до романа було написано кілька продовжень.   Він ліг в основу навчальної програми по вивченню англійської літератури і словесності в США.

 Ідея написання роману прийшла до письменниці незабаром після заміжжя. Чоловік  дю Мор`є  був ранiше заручений з  гламурною дівчиною Джен Рікардо. За твердженням британської газети The Telegraph  Дафна підозрювала, що Джен  продовжувала  залицятися до Фредеріка Браунінга, що не залишилося поза її увагою. От i  вже готова фабула для нового роману. Дафна дю Мор`є прийняла від видавництва аванс у розмірі 1000 фунтів стерлінгів на написання роману і взялася за роботу. Через деякий час вона направила видавцеві лист з вибаченнями за затримку. Першу чернетку роману письменниця викинула. Влітку 1937 року Дафна супроводжувала чоловіка в поїздці в Олександрію. Після повернення з Єгипту в грудні того ж року письменниця провела Різдво окремо від дочок (чотирирічної Теси і тримісячної Флавії), склала план «Ребекки», а вже через чотири місяці рукопис був готовий.

 Перший видавець роману, прочитавши рукопис, відразу передбачив роману великий успіх. На його думку, це була «витончена історія кохання», і саме в цьому ключі він побудував рекламну компанію. По ходу підготовки публікації єдиним незгодним голосом був голос самої Дафни дю Мор`є, яка вважала, що роман дуже похмурий, щоб завоювати успіх у публіки. У 1938 році письменниця отримала Національну книжкову премію США.

 Роман  «Ребекка» часто порівнюють з романом Шарлотти Бронте «Джейн Ейр»: та ж історія кохання між молодою жінкою та чоловіком старше її, згорання маєтку дотла, а також таємниця, що оточує історію попередньої дружини.

 Незабаром після публікації роману «Ребекка» у Бразилії  відзначили велику схожість між книгою Дафни дю Мор`є і бразильської письменниці Кароліни Набуко. В основі роману Набуко «Спадкоємиця»  лежить схожий сюжет, включаючи молоду жінку, що виходить заміж за вдівця, а також дивна присутність попередньої дружини – ця сюжетна лінія, також використана набагато раніше у романі «Джейн Ейр». Ніна Ауербах у своїй книзі «Дафна дю Мор`є - Зачарована Спадкоємиця» стверджує, що дю Мор`є могла прочитати бразильську книгу, а потім написала на її основі свій бестселер. Дафна дю Мор`є відкинула будь-які звинувачення в плагіаті і копіювання книги бразильської письменниці, також поступив і її видавець, заявивши, що сюжет «Ребекки» досить поширений.

 В 1977 році, як стверджують дослідники творчостi письменницi, до Дафни дю Мор`є звернувся якийсь американський письменник (письменниця), попросивши дозвіл написати продовження її роману «Французова Бухта». Дю Мор`є негайно телеграфувала відповідь, в якi надiслала відмову. Вона була категорично проти такої діяльності письменників, як створення сіквелів творів інших письменників, особливо тих якi нині живуть. Така категоричність з боку письменниці, тим не менш, не завадила її спадкоємцям дати дозвіл американськi письменниці Саллі Бауманн на написання сiквела роману «Ребекка». Книга вийшла в 2001 році під назвою «Історія Ребекки». До цієї книги, в 1993 році  був опублікований роман «Місіс Де Вінтер. Продовження роману Дафни дю Мор`є «Ребекка» англійської письменниці Сьюзан Хілл.

 Роман «Ребекка» був екранізований 11 разів. Найвідоміша екранізація   створена режисером Альфредом Хічкоком в 1940 році. У 1941  фільм здобув   двi  перемоги в нацiональнiй американськiй премiї «Оскар», у тому числі в номінації як найкращий фільм.

 Ідея ще одного відомого твору «Птахи» прийшла до Дафни дю Мор`є на прогулянці. Вона спостерігала за роботою фермера на ріллі, в той час як над ним кружляли  чайки. Вона додумала сюжетну лінію, в якій птахи стають ворожими і атакують фермера. В її розповіді птахи стали агресивними після суворої і голодної зими - спочатку чайки, потім хижі, а під кінець і невеликі птахи - всі  стали нападати на людей. Це історія про те, як людина, сприймаючи природний порядок речей як належне, раптом стикається з незрозумiлим феноменом - несподіваною агресією з боку птахів. Головний герой оповідання також не може уникнути сумної долі: він замикається в будинку  і прислухається до того, як птахи прориваються в будинок крізь вікна.

 Оповідання спочатку була включена у збірку «Яблуня» 1952 року, а в США було опублікованo під назвою «Поцілуй мене знову, незнайомець» в 1953 році. До збірки з однойменною назвою, «Птахи та інші оповідання», воно увійшло в 1963 році. До цього часу Дафна дю Мор`є вже вважалася успішним автором. У своїй статті для альманаху Британські Письменники  Ніна Ауербах зазначила, що критики не особливо цінували творчість Дафни, вважаючи її книги «занадто легко написаними, щоб називатися літературою», однак розповідь «Птахи» була  високо оцінена як критиками, так і читачами.

 У 1963 році  Альфред Хічкок екранізував оповідання «Птахи». Однойменний фільм став одним з найвідомiших у кар'єрі режисера. Обидва твори, i оповідання і його екранізація, розглядаються критиками нерозривно один від одного. Хічкокiвська екранізація не сподобалась письменницi, яка вважала   невиправданими сюжетні розбіжності між її розповіддю і фільмом.

 Крім цієї самої відомої екранізації,  була ще i театральна постановка, яка, на думку критиків значно програє оригінальному літературного твору. Так, театральний критик Лін Гарднер вважає, що у виставі не вистачає містики, художності і напруги. І з самого початку вистава балансує на межі між комедією і мелодрамою.

 Дафна дю Морье є ще автором трьох п'єс. Першою п'єсою стала успішна адаптація роману «Ребекка». Прем'єра вистави відбулася 5 березня 1940 року на сцені Queen's Theatre в Лондоні. У виставі були зайняті відомі британські актори Селія Джонсон, Маргарет Резерфорд і Оуен Нeарс.

 Другою значною роботою письменниці на ниві драматургії стала п'єса «The Years Between» про несподіване повернення з війни полковника, який виявляє, що його місце в парламенті зайнято його дружиною, а місце в подружньому ліжку - сусідським фермером. Вистава була вперше показана у 1944 році на сцені Manchester Opera House, але 10 січня 1945 року відбулася велика прем'єра в Лондоні на сцені Wyndham's Theatre. Вона мала великий успіх і ставилась 617 разів. Опублікована п'єса була в 1945 році і присвячувалася автором її батькові, Джеральду дю Мор`є. П'єса є в репертуарi театрiв і зараз. Як зазначає театральний критик Філіп Фішер, використавши досить поширений сюжет про чоловіка, який повертається в будинок, де його вже не чекають, Дафнi дю Мор`є вдалося уникнути кліше.

 Ще одна відома п'єса письменницi - «Вересневий прилив». Прем'єра відбулася 15 грудня 1948 року на сцені лондонського театру Aldwych Theatre і мала великий успіх. П'єса ставилася і в інших театрах Великобританії. В основу сюжету ліг конфлікт поколінь і нав'язлива пристрасть молодої людини до овдовілої тещі. У зв'язку з святкуванням сторіччя з дня народження Дафни дю Мор’є в 2007 році інтерес до її творчості спалахнув з новою силою. П'єса «Вересневий прилив», зокрема, була поставлена на сцені театру Yvonne Arnaud Theatre. На думку критиків, зокрема Шейли Коннор, в основу п'єси лягли автобіографічні події та особисті переживання Дафни дю Мор`є.

 Незважаючи на заміжжя і народження трьох дітей, Дафна дю Мор`є вела досить заплутане сексуальне життя, яке після її смерті обросло чутками і плітками. Відомо про два романи  Дафни з жінками: американською світською левицею Еллен Даблдей і британською актрисою Гертрудою Лоуренс. Любовний зв'язок з Еллен надихнув Дафну на написання в 1951 році ще одного свого знаменитого твору, роману «Моя кузина Рейчел».

 Однак найбільшою пристрастю Дафни дю Мор`є, любов'ю всього її життя, був Корнуoлл. Практично всі гроші, як вона одержувала від публікації книг, вона витрачала на реставрацію особняка XVII століття Menabilly в місті Фоуi, який орендувала протягом двадцяти років. Цей будинок став прообразом маєтку Мендерлi, де розгортаються події роману «Ребекка». Невеликий котедж в центрі Фоуi, в якому жила Дафна дю Мор`є, а пізніше її сестра Анжела, тепер належить родині сина дю Мор`є, Крістіана Браунінга.

 В останні роки письменниця жила самітньо, не припиняючи літературної діяльності до кінця життя. Вона написала детективні та історичні романи, біографії — книги про життя відомих людей, книгу про графство Корнуолл.

 Була  членом Королівського літературного товариства з 1952 року, у 1977 році була нагороджена Американською премією за майстерність у детективній літературі.

 Дафна дю Мор`є померла 19 квітня 1989 року у віці 81 року, згідно із заповітом тіло письменниці було піддано кремації, а прах розвіяний на скелях неподалік від її будинку. На смерть письменниці відгукнулася вся прогресивна преса світу.

 Чернетки, щоденники, листи письменницi, матеріали літературної творчості її сестри Анджели, архів паперів батька і діда, зберігається в бібліотеці Ексетерського університету.

 До 100-річчя з дня народження письменниці телерадіокомпанія BBC зняла біографічний фільм «Daphne», заснований на самій знаменитій біографії Дафни дю Мор`є, написаної Маргарет Фост. Документальний фільм викликав шквал протестів в англійському суспільстві і в середовищі друзів і родичів письменниці. За твердженням британської газети The Independent велике невдоволення викликав фільм і у автора біографії, Маргарет Фостер.

 Автором ще однієї біографії дю Мор`є став Мартін Шеллкросс. У 1991 році він написав книгу «Таємний світ Дафни дю Мор’є».

 Англійська письменниця і журналіст Жюстін Пікарді написала роман «Дафна», далекий від біографічних стандартів і який є художнім твором. Роман присвячений Дафнi дю Мор`є та історії створення нею біографії Бренуелла Бронте. У романі переплітаються дві сюжетні лінії: історія написання Дафною книги про Бронте, а також не менш цікава історія молодої аспірантки, яка пише дисертацію про саму Дафне. Цікавою особливістю роману є чіткі аналогії, проведені автором з романом Дафни дю Мор`є «Ребекка».

Всі ми зв'язані один з одним - крізь час і вічність.

Минуле продовжує жити і всі ми одночасно і його учасники

і свідки. Немає ні Минулого, ні Теперішнього, ні Майбутнього.

Все живе суть частинка єдиного цілого.

Дафна дю Мор`є

1 (1)
1 (2)

Хостинг от Макхост

Наші контакти

Go to top