Календар подій

80 років від дня народження Роджера Джозефа Желязни (1937-1995), американського письменника–фантаста

Відсутність пам'ятника може,

 по своєму, також бути пам'ятником.

Роджер Желязни

 Для любителiв наукової фантастики вiн ще за життя cтав справжнім классиком, залишивши  яскравий слід в науковій і художній літературі  60-70-х років минулого століття. Роджер Желязни -  видатний американський автор понад 150 оповідань і 50 книг, кожна з яких по-своєму була яскравою і примітною. Починаючи з перших оповідань, Желязни заявив про себе як  автор поетичної та філософської фантастики, глибоко обiзнаного в питаннях психології, міфології та лінгвістики. Вiн швидко опинився в перших рядах американських письменників-фантастів, ставши рекордсменом з отриманих найвищих премій у жанрі наукової фантастики. Р. Желязни лауреат престижних літературних премій: Hugo Award 1966, 1968, 1976, 1982, 1986 и 1987 років та  Nebula Award 1965 и 1975 років.  Крім того, серед нагород цього видатного автора є також французька нагорода Apollo Award, премія літературного журналу Locus Magazine та деякі інші відзнаки.

 Письменник - лідер руху нової хвилі в науковій фантастиці, разом з  Майклом Муркоком, Семюелєм Ділейні, Джеймсом Баллардом, Харланом Еллісоном та Філіпом Діком. Ці письменники змінили підхід до фантастики. Центральне місце в ній стали займати не космічні кораблі, бластери і інопланетні монстри, а люди,  їх рішення, вчинки, почуття, стосунки. Вони перенесли увагу від роботів і космічних кораблів до людини і її внутрішнього світу, від формул — до живого слова, і не в збиток науковості. Недарма сучасний американський письменник-фантаст Джордж Мартін написав про Роджера Желязни: «Він був поетом від початку і до кінця. Його слова співали. Він був оповідачем, якому не було рівних. Він створював світи такі багатобарвні, екзотичні і ті, які запам'ятовуються, що вдавалося створювати дуже небагатьом в нашому жанрі».

 Роджер Джозеф Желязни народився 13 травня 1937 року в невеликому містечку Юклід, штат Огайо у родині поляка Йозефа Желязни та ірландки Жозефіни Світ Желязни (zelazny по-польски означає «залізний»).

 Уже в десять років Роджер писав казки, пригодницькі історії, в яких почав творити свiй  власний вигаданий світ. У 1955 він закінчив середню школу й вступив на відділення психології Клівлендського Західного університету. Отриманi  знання згодом допомогли  письменникові при створенні образів  героїв майбутнiх книг.

 Вже через два роки Роджер Желязни  змінює спеціальність і переходить на відділення англійської словесності. В 1959 здає бакалаврські іспити й продовжує навчання в Колумбійському університеті (штат Нью-Йорк). В 1962 Роджер Желязни повернувся в Клівленд і захистив дисертацію про англійську драму часів королеви Єлизавети.

 За роки навчання майбутній  письменник стає справжнім знавцем в області англійської та американської літератури. Також у студентські роки він активно вивчає японську мову і хінді, пише вiршi, займається шахами і дзюдо. В цей період він досить сильно захопився містикою і практиками медитації. Все це можна розгледіти в деяких оповіданнях автора, написаних у той період.

 Наприкінці 1960 року Роджер Желязни вступив у ряди Національної гвардії, шість місяців служив у Техасі. З 1963 по 1966 рік був резервістом армії США. Деякий час входив до складу бойового розрахунку ракет Ніка, а останні роки служби провів у підрозділі психологічної війни.

 Саме в період служби Желязни  почав писати і публікувати свої оповідання. У 1962 році журнал «Amazing Stories» опублікував перше оповідання Желязни — «Гра пристрастей», а вже двома роками пізніше – поетичну новелу «Троянда для Еклезіаста». Новела  «Троянда для Еклезіаста» мала великий успіх. За  неї письменник отримав престижну премію «Hugo Award» і одразу дві статуетки «Nebula Award». Дія цього одного із найкращих творів  розгортається на Марсі, де згасаюча місцева цивілізація відроджується до життя завдяки поетові, котрий прибув із Землі для закінчення роботи над перекладом із «марсіанської мови» та закохався у марсіанку. Автор органічно поєднав у повісті фантастичний сюжет із «вічними» темами мистецтва, мови та  контакту з іншою культурою, кохання та смерті.

 Ранні оповідання та повісті письменника увійшли в збірки «Чотири погляди у завтрашній день» (1967), «Двері його обличчя, лампи його рота» (1971).

 Після Національної гвардії Желязни працював у системі соціального страхування. У 1965 році його перевели на службу в Балтімор, штат Меріленд. Паралельно, з 1967 по 1968 рік, він був секретарем-скарбником Асоціації письменників-фантастів. До цього моменту письменником вже було написано кілька нових книг та безліч коротких оповідань, багато з яких видавалися під псевдонімом Харрісон Денмарк.

 За перші сім років своєї письменницької діяльності фантаст отримав дві престижні премії  «Hugo Award» і дві — «Nebula Award».

 У 1969 р. Желязни залишив свою основну роботу і почав працювати в якості професійного письменника.

 Свої головні найвідоміші твори Роджер Желязни створив у другій половині 60-х pp .XX ст. Роман «Цей безсмертний» ( 1965, премія «Hugo Award»  - 1966) має два сюжетні плани: перший  - розповідь про «культурну місію» інопланетян, які намагаються перетворити Землю, що пережила ядерну війну і остаточно деградує, в центр галактичного туризму - відтіняє другий (глибинний) - філософську притчу про подвиги Геракла і його воскресіння.

 Герой повісті «Творець форми» (1965; премія «Nebula Award» - 1966), переписаної в роман «Повелитель снів» (1965), - психіатр, який аналізує сновидіння і з допомогою нової психотерапевтичної техніки проникає в «психічний простір» пацієнтів, сам ставши піддослідним.

 Вершина творчості письменника цього періоду - складний, пронизаний міфологічними та культурологічними посилами роман «Бог світла» (1967; премія «Hugo Award» - 1968). Головний герой роману усвідомлює, наскільки «важко бути богом», і повстає проти «своїх», повторюючи подвиги далекого міфологічного попередника - Прометея.

 Особливо популярністю серед читачів користується серія «Хроніки Амбера». У «Хроніках Амбера» Желязни представив весь всесвіт (і нашу Землю в тому числі) як множину відображень (або тіней) споконвічного міста Амбера; також у ньому є Хаос, з якого все зародилося, два лабіринта, які дозволяють тим, хто їх пройшов, управляти тінями, а також ціла когорта принців і принцес — в основному Амбера. Крім того, у «Хроніках» письменник помістив алюзії на сюжети міфів і твори Шекспіра. Головним героєм перших п'яти книг (вони виходили у 1970-1978 роках) був принц Корвін, а друге (1985-1991) — його син Мерлін. Зараз розпочалася підготовка до зйомок десяти томів «Амбера» для телебачення. «Хроніки Амбера» — це одна з моїх самих улюблених книжкових серій, те, заради чого я прийшов працювати в кіно і на телебачення, — заявив продюсер кінокомпанії Девід Элперт. — Працювати над цим проектом — мрія всього мого життя, і я не можу дочекатися, коли зможу поділитися цією чудовою історією з новим поколінням фанатів».

 Героя повісті «Додому повернувся кат» (1975; премія «Hugo Award»  — 1976, премія «Nebula Award» — 1975), переписано у цикл «Ім’я моє — легіон» (1976). Твори цього циклу об'єднані спільним героєм. Це людина, яка стерла свою особистість в Банку інформації і створює потрібну при необхідності заробити гроші. Для цього він звертається до людини, яка забезпечувала його розслідуваннями. Тому пригоди головного героя циклу, все більше з фантастики перетворюються в гостросюжетний роман. Але і гостросюжетний роман авторові теж вдався.

 «Чиста» фентезі у творчості Желязни представлена романами «Джек-із-Тіні»   (1971) та «Мінлива земля» (1981),а також дилогією «Світ чарівника» (1989). Поміж інших книг Желязни літературні крити виділяють  «постатомний» роман «Долина проклять» (1969) та роман про паралельні світи — «Дорожні знаки» (1979). Роман  «Дорожні знаки»  вирізняється захоплюючою розповіддю, детективними поворотами сюжету і незвичайними, несподіваними персонажами. Як принци Амбера ковзають по Відображенням, так і головний герой Ред Доракін мчить на своєму блакитному «Додж»-пікапі по Дорозі, розтягнутої між Світами.

 На думку багатьох критиків, найкращі книги Роджера Желязни — «Ніч в сумному жовтні», «Бог Світла» та серія «Хроніки Амбера».

 Останній роман автора «Ніч в сумному жовтні» (1993). Книга присвячена Мері Шеллі, Едгару Аллану По, Брему Стокеру, Артуру Конану Дойлю, Говарду Лавкрафту, Рею Бредбері, Роберту Блоху, Альберту Пейсону Терхьюну і творцям багатьох старих фільмів. Вона має 32 розділи, кожен з яких представляє одну «ніч» у жовтні (плюс один розділ «Введення»). Розповідь в романі йде від особи сторожового пса по кличці Нюх. Він разом зі своїм господарем Джеком бере участь у Великій Грі, яка проходить раз на кілька десятиліть і кожен раз в новому місці. Цього разу вона пройшла в Лондоні і його околицях. Роман  був номінований на премію «Nebula Award» за найкращий роман в 1994 році.

 Через деякий час письменник переїзджає разом з дружиною і дітьми в місто Санта-Фе (штат Нью-Мексико), де продовжив займатися літературною творчістю. Достеменно відомо, що саме тут письменником була написана більша частина його книг.

 Він був успішним професіоналом, для якого в порядку речей було   попрацювати у співавторстві, щедро роздаровувати колегам свої ідеї. Роджером Желязни написано ряд творів у співавторстві з Філіпом Діком, Фредом Саберхагеном, Томасом Т. Томасом, Альфредом Бестером, Джеральдом Хаусманом і Робертом Шеклі.

 Паралельно з роботою письменника-фантаста Роджера Желязни також працює в якості «читця» на радіо, що було досить престижно в сімдесяті-вісімдесяті роки XX століття. Крім того, він також активно займався східними єдиноборствами і навіть зумів отримати чорний пояс з айкідо.

 Пізні роботи його опубліковані у збірках: «Останній захисник Камелота» (1980), «Варіації на тему однорога» (1983), «Крига та полум'я»(1989).

 Помер Роджер Желязни 14 червня 1995 року в лікарні Сент-Вісент міста Санта-Фе, на п'ятдесят восьмому році життя. У відповідності з волею письменника його тіло було піддано кремації, а прах розвіяний над горами в передмісті Санта-Фе.

 Маже  всі колеги-письменники  і  читачі, говорять про Роджера Желязни в першу чергу, як про рідкісного майстра слова.

 «Іноді Р. Желязни зворушливо наївний <...>. Проте автор може бути глибоко ліричним і навіть сентиментальним: надзвичайно мальовничі краєвиди природи, замальовки космічних ландшафтів доставлять задоволення любителям слова. Його пишні метафори, сміливі порівняння надають своєрідність зазвичай сухому стилю наукової фантастики. Р. Желязни може бути і строго документальним, як запис у дорожньому блокноті, і вміння малювати дивовижні сюрреалістичні картини, гідні Сальвадора Далі, якщо порівнювати літературу з живописом...» - Юлія Шор, російський перекладач, лінгвіст.

 «Желязни, розповідаючи про богів і магів, використовує магічні слова, як ніби сам чарівник. Він проникає в підсвідомість і викликає архетипи, щоб волосся ставало на потилиці. Однак ці архетипи перетворюються в науково-фантастичному світі так, що виглядають правдоподібно — і так вражаюче, як у світі, в якому ви зараз живете» - Філіп Фармер, американський письменник-фантаст.

 «Теми, яких торкався Желязни у своїх творах, реалістичність його романів і оповідань, зробили його автором XXI століття» - Роберт Шеклі,  американський письменник-фантаст.

 «Багатогранність, безкінечність на вигадку, логічність і схильність до гумору, а також справжня міфотворчість перетворили Роджера Желязни не просто в письменника-фантаста, а у Письменника з великої літери» - Харлан Еллісон  американський письменник - фантаст.

 

Я люблю бібліотеки. Мені в них дуже затишно,

я завжди відчуваю себе в повній безпеці за стіною

слів, красивих і мудрих. Я завжди відчуваю себе краще,

коли усвідомлюю, що в світі ще залишилося щось,

стримуюче в ньому найгірше.

Роджер Желязни

 

11012   копия
11012
11013   копия
11013

Go to top