Warning: Cannot modify header information - headers already sent by (output started at /home/httpd/vhosts/slavutichlib.com.ua/httpdocs/components/com_jevents/controllers/modcal.php:187) in /home/httpd/vhosts/slavutichlib.com.ua/httpdocs/plugins/system/jch_optimize/platform/cache.php on line 200
Міжнародний день сім’ї — Славутицька бібліотека

Календар подій

Міжнародний день сім’ї

Шануймо батька, шануймо матір–

І нам воздасться теж добром.

Хай буде шана в кожній хаті

І дух сімейства за столом.

 Міжнародний день сім’ї встановлений Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році і відзначається щорічно 15 травня. Встановлення цього дня покликане звернути увагу громадськості різних країн на численні проблеми сім’ї. На думку Генерального секретаря ООН Кофі Аннана, коли зневажаються основні права однієї сім’ї - єдність всієї людської сім’ї, членами якої вони є, перебуває під загрозою.

 Слово «сім'я» складається з поєднання двох слів: «сім» і «я», підкреслюючи вже в самій назві, що нормальним станом життя є об'єднання людини з іншими людьми, коли «один за всіх і всі за одного». За іншою версією «сім'я» походить від кореня «цім», що має відношення до насіння - тобто до народження і виховання дітей, продовження роду - адже саме це є основною метою укладення шлюбів.

 Ніхто не буде сперечатися з тим, що сім'я - основа будь-якого цивілізованого суспільства, адже дитині тут з народження прищеплюються необхідні для життя якості: здатність любити і поважати інших людей, піклуватися про них і зважати на їх потребами. Саме сім'я є основним зберігачем загальнолюдських цінностей і культурних традицій свого народу, вона виступає сполучною ланкою між поколіннями. Тут починається формування людини як громадянина своєї країни.

 Витоки української сім'ї простежуються на нашій території ще з доби раннього палеоліту (приблизно 200 тис. років тому), а на думку історика  М. Грушевського, чіткі форми сімейного союзу в Україні виразно виступають в індоєвропейську епоху.

 Як засвідчує дослідник М. Стельмахович, українцям з давніх-давен був властивий культ домашнього вогнища, культ Роду, Вони мали у своєму пантеоні навіть божества, які опікувалися родиною — Рід і Рожаницю. Людина не мислила власного щастя без сім'ї, без домашнього вогнища — "Без сім'ї — нема щастя на землі".

 Культ роду був відлунням того, що ми сьогодні називаємо генетичним кодом, покликом крові. Окремі роди виділялися як "знатні"; до них висувалися особливі вимоги, зокрема моральні й патріотичні. "Знатні роди" в історії народів були носіями їх кращих особливостей. Честь роду зобов'язувала людину поводитися високоморально, бути взірцем для інших. Дуже цінувалася пам'ять про предків і їхні вчинки; від покоління до покоління передавалися матеріальні предмети, залишені ними, — рушники, особисті речі, зображення тощо; ретельно доглядалися могили предків.

 Виявом поваги до родини, її єдності були храмові свята, коли члени роду, навіть далекі родичі, які жили в інших селах, збиралися бодай раз на рік — на "храм" — за спільним столом, обмінювалися відомостями про своє життя і так відновлювали духовну єдність роду.

 Потяг до збереження цілості сім'ї й роду позначився також і на інших святах та обрядах, особливо в обряді Різдва Христового.

 Споконвіків наш народ дбав про фізіологічне здоров'я роду, зокрема, ще з давніх-давен суворо заборонялися шлюбні стосунки внутрішньородового характеру.

 Українська родина відрізнялася особливостями свого побуту. Іноземці, які відвідували Україну, неодноразово відзначали охайність української сім'ї. Так, лікар Ґотліб Ґмелін у своїй "Подорожі по Росії"" (1770— 1780) писав, що українці "люблять і пильнують чистоти, для того і в найпростіших хатах у них значно краще, ніж у найбагатших дворян у росіян". Подібне спостереження у 1812 р. робить Бдвард Даніель Кларк. Порівнюючи українців з мешканцями Московії, він зазначає, що перші "чистіші, запопадливіші, гостинніші, побожніші та менш забобонні".

 Іншою особливістю української родини був і, зрештою, залишається природний потяг до  прикрашання свого житла, знарядь праці, матеріальних предметів, пов'язаних з обрядами і звичаями (рушники, писанки тощо). Естетизм українки виявлявся особливо в оригінальному покрої та орнаментації її одягу.

 Завдяки певному здоровому "консерватизмові" у побуті українська родина з повагою ставилася до народних звичаїв і обрядів, дотримувалася законів гостинності. І хоча весь її побут не був ідеальним, бо то правда, що наші предки часом мали схильність і до безтурботного пияцтва, іноді до чвар чи інших вад, загалом організація побуту сприяла духовному зміцненню сім'ї, орієнтувала людину не лише на земне, але й на Високе і Вічне.

 І, хоча сім'я розвивається та видозмінюється разом із суспільством, чуйно реагуючи на вимоги свого часу, вона в той же час залишається стабільною і незмінною «осередком» в будь-якій державі. По положенню сім'ї в суспільстві можна судити про рівень розвитку країни в цілому.

Анатолій Матвійчук

«Єдина родина» 

Коли на світ з’являється дитина,

Свій перший крик віддавши висоті,

Завжди радіє щиро вся родина,

І щастя їй бажає у житті.

Ведуть у світ дороги і стежини,

І день новий над світом устає.

Ну що ми в цьому світі без родини?

Вона одна нам сили додає!

 

Ми всі одна сім’я,

Єдина ми родина –

У кожнім нашім “я”

Частинка України!

Ми всі одна сім’я,

Єдина ми родина –

Мільйони різних “я”,

А разом – Україна!

 

В родині зайвих не бувало зроду,

Тут поруч всі: і сиві, і малі,

І без Родини не бува народу,

Як не буває неба без землі.

За сина батько і сестра за брата,

В одній родині села і міста,

Бо в нас усіх одна країна-мати -

То наша Україна золота! 

Go to top