Warning: Cannot modify header information - headers already sent by (output started at /home/httpd/vhosts/slavutichlib.com.ua/httpdocs/components/com_jevents/controllers/modcal.php:187) in /home/httpd/vhosts/slavutichlib.com.ua/httpdocs/plugins/system/jch_optimize/platform/cache.php on line 200
Сьогоднi своє 50-рiччя святкують Віталій та Дмитро Капранови (1967)– вiдомi українськi письменники, видавцi, громадськi діячi та музиканти — Славутицька бібліотека

Календар подій

Сьогоднi своє 50-рiччя святкують Віталій та Дмитро Капранови (1967)– вiдомi українськi письменники, видавцi, громадськi діячi та музиканти

У книжці найголовніше – читач.

Точніше гармонійність пари читач-книжка.

Віталій  та Дмитро Капранови

 Їхнi різноманітні проекти завжди викликають жвавий інтерес, вони провокативнi та креативні,  відкриті до спілкування та цікаві сучасному читачу своїми лiтературними надбаннями. Брати Капранови - автори таких відомих книг як: «Кобзар 2000», «Я лайкаю Україну», «Щоденник моєї секретарки», «Розмiр має значення», «Мальована історія незалежностi України», «Веселi святa», «Забудь-річка» та інших. Паралельно з літературною, видавничою, торговельною та громадською діяльністю  пишуть публіцистику та багато друкуються у різних українських ЗМІ.

 Їхнiм письменницьким гаслом стали слова: «Ми-Брати Капранови. Ви – наш улюблений читач!»

 За словами братiв писати вдвох - це особлива категорія творчості. «Ми підхоплюємо, продовжуємо один одного. Для нас думання вголос - це звичний процес, але люди, які це бачать і чують, часто нас не розуміють. Розмовляючи між собою, у такий спосіб ми мислимо та творимо».

 Брати Капранови  - Віталій та Дмитро Капранови  народилися 24 липня 1967 у мiстi Дубосари (Молдова). Дитинство братiв минуло в Очакові на Миколаївщинi, там же у 1984 вони й закінчили середню школу. І хоча в школі майбутнi письменники української мови не вчили, але знали її завжди. В домі Капранових була велика українська бібліотека. До того ж, бабуся, яка вчилася в Інституті шляхетних дівчат в Одесі,  знала не тільки українську, а й німецьку, французьку, англійську,  тому часто влаштовувала домашнім дні мов. Саме вона розповідала Віталію та Дмитру про Тараса Шевченка, Лесю Українку, Iвана Котляревського.

 Постійно в сім’ї Капранових влаштовували вистави домашнього театру, де режисером була бабуся, а Віталій і Дмитро зі старшим братом були акторами. Ставили I.Котляревського, М.Гоголя.

 Першим літературно-видавничим проектом братiв став альманах «Тихий омут», який вийшов у 2-х примірниках, коли їм виповнилося 14 рокiв. Альманах був надрукований на машинці, власноруч спалітурений, кольорові ілюстрації намалював старший брат. До альманаху увійшла творчість бабусі, мами, старшого брата і, звісно Віталія та Дмитра.

 Крім загальноосвітньої, брати закінчили ще спортивну та музичну школи. Були кандидатами у майстри спорту з греко-римської боротьби. Мають вищу технічну освіту, яку отримували в Уральському Політехнічному інституті та Московському енергетичному інституті (Росія).

 Жили в Москві займалися бізнесом де і почали писати українською. На початку 90-х почали видавали московську українську газету «Тинди-ринди» та журнал української фантастики «Брати», разом зi старшим братом Сергієм, який працював з ними  як художник.

 Тоді ж почали писати свою першу книжку «Кобзар 2000», над якою працювали 10 років. Закінчили її вже у Києві, коли повернутися в Україну. Це роман-збірник різножанрових оповідань, присвячених українській культурі, а саме містиці, яка, за словами письменників, вирує в нас у повітрі. Книга вміщає містичні історії XX–XXI сторічь, які траплялися з нашими сучасниками. Роман має двi версiї:  «hard» – для чоловіків (2001) і «soft» – для жінок (2004).

 Приїхавши до Києва брати започатковують перший книжковий проект Капранових — організовують послугу «Українська книга – поштою», пiдготувавши каталог  українських видань «Книгоноша».

 Разом з тим вони докладають чимало зусиль для того, щоб в Українi з’явилися авторитетні лiтературнi конкурси. В 1999 Капранови разом із телеканалом «1+1» започатковують перший конкурс української гостросюжетної літератури «Золотий Бабай». Переможцем його став роман «Ключ» Василя Шкляра.

 Опинившись у Києві в час книжкового «голодомору» (кiнець 90-х), Капранови намагалися видати свою книгу «Кобзар 2000». Та всi зусилля були марними, тому i вирішили самі стати видавцями. Починали вони із розуміння, що в українському книговиданні страшенно бракує популярних жанрів.

 Iз 2000 року стартувало видавництво «Зелений пес», з першим романом «Я, зомбі» Леоніда Кононовича. Видавали 50-60 українських книжок щороку, ставши одним з лідерів на ринку художньої літератури. 2004-го року уряд України прийняв бюджет, який зупинив видавництво книжок. 4-го лютого того ж року під Кабінетом Міністрів України Брати Капранови, разом з колегами-письменниками,  на знак протесту спалили рукопис нового роману. Акція мала широкий розголос, і уряд змушений був змінити свій варварський бюджет.

 У тому ж роцi у видавництвi «Зелений пес», брати Капранови починають видавати літературну газету «Друг Читача» та, спільно з «Главредом», ведуть проект «Книжкові сезони».

 З 2005-го року брати започатковують проект «Гоголівська Академія», надавши можливiсть письменникам-початківцямоприлюднювати свої лiтературнiтворіння. Багато молодих,  сьогодні успішних письменників, пройшли саме через цей проект.

 Попри активну видавничу та громадську дiяльнiсть  Брати Капранови продовжують писати. Восени 2004 виходить друком другий роман братів «Приворотне зілля». А в 2006 читачі познайомились з третім  романом письменникiв «Розмір має значення», для якого було обрано жанр хулігансько-філософського роману.

 По-скільки Дмитро та Віталій пишуть також для різних засобiв масової інформації,  2007 вони видають книгу своїх статей «Закон Братів Капранових».  Далi читачам було презентовано «Нові розділи до Кобзаря 2000» (2008), «Кобзар 2000 + Нові розділи + Найновіші розділи» (2010), «Щоденник моєї секретарки» (2011) та книги для дітей «Зоряний вуйко» i  «Веселi свята».

 Майже три роки працювали письменники над книгою «Мальована iсторія незалежності України», яка прийшла до читача у 2013. Це по-сутi міні-підручник про те, як українці будували свою державу - від Трипілля до Незалежності. Книга написана й намальована як комікс i допомагає дітям та дорослим зрозуміти, що ж відбувалося раніше в Україні. Долучився до цього проекту та змалював його художник і музикант Юрко Журавель.    

 Новий історичний роман «Забудь-річка» опублікований  Братами Капрановими в 2016, одразу увійшов до списку літературної премії Книга Року ВВС-2016. Як розповідають письменники, книга була спровокована їхньою особистою історією : «Ми, як і кожна людина, маємо двох дідів. Але у нас є особливість. Один дід – червоноармієць, кулеметник, важкопоранений при звільненні Севастополя, має орден Червоної Зірки – словом, за радянськими канонами, герой. А другий – 58 стаття, «ворог народу», 8 років у таборах. Але це наші діди, і ми не можемо сказати, що хтось з них поганий, а інший – хороший, бо вони обидва наші. Дітям не розповідали про їхніх предків, адже ті несвідомо могли видати заборонену інформацію. Відбувалося так зване «явище добровільної амнезії». Саме через таку ситуацію братам Капрановим у школі доводилося мовчати про своє коріння, а в університеті – відверто брехати про відсутність зв’язку із заарештованими особами.

 Події роману розгортаються у 1939 році у селі Бережани, де зустрічаються троє молодих людей: син офіцера армії Української народної республіки, місцевий селянин та комсомолець з Червоної армії. Через примхи долі комсомолець потрапляє до німецької армії і згодом воює в дивізії «Галичина», а офіцера засилають до Казахстану і він перебуває в складі червоноармійців. Але обидва йдуть дорогою життя під ім’ям і з документами селянина, якого кличуть Степан Шагута, що у 41-му році тікає до лісу й потрапляє до партизан, які в 43-му формуються в Українську Повстанську Армiю. Багато років по тому випадково зустрічаються двоє їхніх нащадків і між ними спалахує кохання. Герої ведуть родинне історичне розслідування трьох доль, які переплелися і стали фактично однією потрійною долею – долею українця у Другій Світовій війні.

 Незвична назва роману походить від старого язичницького символу – Забудь-річки, що розділяє світ живих та Свет мертвих. Саме така Забудь-річка протікає між поколіннями у кожній українській родині.

 Презентуючи свiй роман читачам автори переконують жiночу половину, що це «любовний роман на тлі історичних подій», а чоловічу – що це «історичний роман на тлі мелодрами».

 Ще одне захоплення братiв поезія та музика. В 2013 році у видавництвi «Зелений пес» вийшла книга вибраних поезій Сергiя Татчина «Дзен.UA». Саме на вірші з цiєї збiрки Віталій та Дмитро Капранови підготували музичну програму у стилі кобза-реп. Як кажуть ювіляри: «Ми вирішили, що доносити поезію до людей треба безпосередньо, і найкраще це зробити допоможе музика». Тому й подорожують вони Україною не тiльки зi своїми книгами, а й з музично-поетичною програмою.

 Сьогоднi Братiв Капранових можна побачити на  i телеканалi  ZIK у програмi «Брат за брата». Їхня передача – це один з різновидів боротьби громадськості із безгосподарнiстю влади. Є i кінопроекти – це зйомки у фільмі Михайла Іллієнка «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» та фільмi «Чорний козак» режисерів Неомі Уманя (США)  та  Істана Розумного (Канада).

 Як говорять сьогоднiшнi ювіляри, вони сповненi нових творчих планiв та задумiв. Це обов’язково видати багато гарних українських та власних книг i  дивувати своїх поцiновувачiв  новими мистецькими проектами.

 Тож хочеться побажати Віталію та Дмитру Капрановим, щоб реалізувалося все задумане! А ми читачi, будемо з нетерпінням чекати на новi книги письменникiв та видавцiв Братiв Капранових.

 

.…українець - не тільки той, чиї діди були українцями,

а той, чиї діти будуть українцями.

Віталій та Дмитро Капранови

1015   копия
1015

Go to top