Василь Іванович Фольварочний — український поет, прозаїк і драматург. Заслужений діяч мистецтв України.
Закінчив Львівський університет (1963), з 1976 — відповідальний секретар чернівецької організації Спілки письменників України.
На творчому вечері з нагоди 70-річчя, письменник презентував дві свої книги — історичну «Хрещеники Сталіна» та біографічну «Зорі отчого краю».
Творчість: Збірки поезій: «Тривога» (1966), «Ростуть сини» (1967), «Досвіток» (1968), «Уроки вірності» (1975); документальні повісті: «Сонце в зернині» (1972), «Цілющі джерела», «Під знаком братерства» (1975); п'єси: «Складна гама» (1968), «Друге цвітіння» (1969), «Жива вода» (1974), «Не проспати роси» (1976), «Зорі отчого краю» (1978), «Весняна музика» (1979), збірники п'єс: драма "Спокуса", комедії "Пересолений мед".
Романи "Сказ", "Обірвані струни", Чорний бумер", "Симон Петлюра" - т.1,2,3,4, "Хрещеники Сталіна", "Розчахнута душа".
Нагороджений Літературною премією імені Дмитра Загула (2009) Лауреат літературно-мистецької премії імені Сидора Воробкевича (2000), Фундації родини Воскобійників (США) (2010).