• 2
  • 4
  • 5
  • 1
  • 3
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9

2017 рік оголошено Роком Української революції 1917 – 1921 років

Українські книги-ювіляри 2017 року

  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Вдячний Еродій» (1787)

    230 років
  • Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    Сковорода Г. С. (1722 – 1794) «Убогий жайворонок» (1787)

    230 років
  • Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    Гулак-Артемовський П. П. (1790 – 1865) «Справжня Добрість» (1817), «Батько та син» (1827)

    200 років 190 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Маруся» (1832)

    185 років
  • Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    Квітка-Основ’яненко Г. (1778 – 1843) «Конотопська відьма» (1837)

    185 років
  • Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    Шевченко Т. Г. (1814 – 1861) «Гайдамаки» (1842)

    175 років
  • Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    Куліш П. О. (1819 – 1897) «Чорна рада» (1857)

    160 років
  • Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    Вовчок Марко (1833 – 1907) «Народні оповідання» 2-й том (1862)

    155 років
  • Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    Пчілка Олена (1849 – 1930) «Товаришки» (1887)

    130 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Русалка» (1887)

    130 років
  • Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    Грабовський П. А. (1864 – 1902) «Доля» (1897)

    120 років
  • Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    Франко І. Я. (1856 – 1916) «У кузні» (1902)

    115 років
  • Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    Українка Леся (1871 – 1913) «Камінний господар» (1912)

    105 років
  • Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    Хвильовий М. (1893 – 1933) «Вальдшнепи» (1927)

    90 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Смерть Гамлета» (1932)

    85 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Шхуна Колумб» (1937)

    80 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Таврія» (1952)

    65 років
  • Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    Бажан М. П. (1904 – 1983) «Батьки й сини» (1957)

    60 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Перекоп» (1957)

    60 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Дума про невмирущого» (1957)

    60 років
  • Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    Стельмах М. П. (1912–1983) «Як журавель збирав щавель» (1957)

    60 років
  • Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    Драч І. Ф. (1936) «Соняшник» (1962)

    55 років
  • Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    Симоненко В. А. (1935 – 1963) «Тиша і грім» (1962}

    55 років
  • Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    Гуцало Є. П. (1937 – 1995) «З горіха зерня» (1967)

    50 років
  • Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    Гончар О. Т. (1918 – 1995) «Бригантина» (1972)

    45 років
  • Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    Стельмах М. П. (1912 – 1983) «Літо – літечко» (1972)

    45 років
  • Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    Трублаїні М. П. (1907 – 1941) «Крила рожевої чайки» (1972)

    45 років
  • Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    Загребельний П. А. (1924 – 2009) «Я, Богдан» (1982)

    35 років
  • Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    Малик В. К. (1921 – 1998) «Князь Кий» (1982)

    35 років
  • Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    Тичина П. Г. (1891 – 1967) «Лісові дзвіночки» (1982)

    35 років

Календар подій

135 років від дня народження Якова Олександровича Протазанова (1881 – 1935), російського кінорежисера

Яків Олександрович Протазанов - радянський кінорежисер, заслужений діяч мистецтв РРФСР (1935) і Узбецької РСР (1943). Один із зачинателів російського кінематографа.

 Яків Олександрович Протазанов народився в Москві, в купецькій сім'ї. У 1900 році він закінчив комерційне училище і збирався вступати до інституту, але сім'я розорилася, і йому довелося заробляти на життя самостійно. Потім, одержавши невелику спадщину від тітоньки, Протазанов подорожував по Європі, де займався самоосвітою.

 У 1907 році він поступив на роботу до московської кінофірми, де і спробував себе як сценарист (дебют — «Бахчисарайський фонтан», 1909). У 1911 році Протазанов вперше виступив як режисер з фільмом «Пісня каторжанина», і вже через три роки він завоював репутацію найбільш культурного режисера-професіонала.

 Вже в цей період творчість Протазанова відрізнялася високою професійною майстерністю, інтересом до класичної російської літературі, увагою до мистецтва актора.. Незважаючи на виробничу гонку, орієнтуючись у роботі на метод Станіславського, Протазанов ретельно розробляв психологію і поведінку своїх героїв. Вимушений в ці роки нерідко займатися комерційними постановками, він в кращих своїх роботах продемонстрував нові можливості російського кіно.

 У дореволюційному кіно, з 1911 по 1918 роки, Яків Олександрович зняв близько 80 фільмів, важливе місце в його творчості займали екранізації літературних творів. Серед них такі шедеври, як «Війна і мир» Л.Толстого, «Анфіса» Л. Андрєєвим, «Біси» Ф. Достоєвського, «Пікова дама» О.Пушкіна, «Отець Сергій» Л.Толстого. Ім'я його здобуло широку популярність.

 У 1918 році разом із групою акторів і режисерів Протазанов емігрував до Європи, де на студіях кращих кінофірм зняв ряд прекрасних картин. У 1923 році Протазанова вмовили повернутися до Москви, де він відразу ж приступив до зйомок «Аеліти» за романом Олексія Толстого. Прем'єра фільму наробила багато галасу. Як це часто бувало з картинами Протазанова, критика сердилась, а публіка штурмувала каси.

 У 20-і роки режисером були зняті блискучі комедії — «Закрійник із Торжка» (1925), «Процес про три мільйони» (1926), «Свято святого Йоргена» (1930) та інші, які користувалися великим успіхом у глядачів. У історико-революційному фільмі «Сорок перший» (1927) Протазанов добився глибокої достовірності в передачі епохи і створенні образів головних героїв. Він залучив В. І. Качалова і В. Е. Мейерхольда для виконання головних ролей у фільмі «Білий орел» (1928).

 Наступні фільми Протазанова були вже звуковими. Найбільш яскраві — «Маріонетки» (1934) і «Безприданниця» (1936) О. Островського, остання стала однією з кращих радянських екранізацій класичної драматургії. Фільм з тріумфом демонструвався на екранах країни, а на всесвітній виставці в Парижі в 1937 році отримав золоту медаль. Останніми роботами режисера стали історична картина «Салават Юлаєв» (1941) і комедія «Насреддін в Бухарі» (1943).

 У фільмографії Протазанова більше 100 картин. Він був майстром дива перетворення реальності в мистецтво, а найсильнішою стороною творчості режисера була робота з акторами. Він відкрив ряд видатних акторських імен: Н.Баталов, І.Ільінскій, В.Марецкая, А.Кторов, Н.Алісова, І.Мозжухін, М.Клімов, М.Жару і багато інших.

 Яків Олександрович Протазанов помер 8 серпня 1945 року в Москві, до останньої хвилини працюючи над режисерським сценарієм «Вовки і вівці». Він був похований на Новодівичому кладовищі.  

Protazanov (1)
Protazanov (2)

Хостинг от Макхост

Наші контакти

Go to top