Календар подій

105 років від дня народження Андрія Самійловича Малишка (1912—1970), українського поета, лауреат державної премії УРСР ім. Т.Г.Шевченка (1964)

 Біографія  Андрія Малишка  знаменна  його  творчістю  – пісні поета стали справжнім оберегом українського народу.

Малишко – митець величезного таланту і такої ж величі  душі.  У  цій  людині  напрочуд  гармонійно  поєдналася  невичерпна творча енергія і особлива тремтлива ніжність.

 Син  українського  хлібороба,  А. Малишко  сконцентрував  у  серці  своєму  колосальний  національний  досвід,  якого  вистачило  більш  ніж  на  сто  пісень.  Народні  пісні,  багата  придніпровська  природа  напоїли  поетову  вразливу  душу  тією  красою і  силою,  котра  в  його  поезії  й  сьогодні  полонить  і  чарує  чуйне  на  красу  серце  українця. Митець  зумів  віднайти  ту  єдину  мелодію  людської  душі, яка  увібрала і  багатий  духовний  світ  української  людини, і  складну  національну  історію,  і  вселюдське,  і  особисте.  У  поетичному  слові  А. Малишка  гармонійно  поєднуються  музика  буремних  лихоліть  і  ніжності  материнської  колискової, ритмів космосу і рапсодів українських кобзарів, любові  до  Батьківщини  і  ненависті  до  її  ворогів,  до  якої  дивовижно  вплітається  безліч  нюансів,  передзвонів  і  переливів  чуттів,  котрі  не  підлягають  єдиному  виміру,  а  відтак в єдиному звучанні стали основою великої потужної  симфонії поетичного обдаровання справді народного поета.

 Сучасники  справедливо  називали  митця  “щедрим  соняхом  нашої  землі”, “золотим  соняхом  української  поезії”,  бо  тієї  душевної  щедрості,  осяйної  і  сонячної, вистачало на всю Україну. Попри  те,  що  А. Малишко  був  тричі  лауреатом  Державної  премії,  лауреатом  Державної  премії  імені  Т. Г. Шевченка,  кавалером  найшанованіших  бойових  і  трудових  орденів  і  медалей,  він  залишався  щемною, чистою, натхненною людиною, що поза всім іншим несла в  своєму серці велику синівську любов до матері й України. І  в  поезії,  і  в  житті  Малишка  була  одна  непорушна  підвалина,  міцний  і  непідвладний  жодним  життєвим  землетрусам  грунт  –  рідна  земля. 

 Символічне  народження  поета  –  в  серці  України,  за  45  кілометрів  від  столиці  у  містечку Обухів. Він з того краю, який пам’ятає часи нашої  праісторії  –  Трипільську  добу,  скіфських  кочівників, місцевості, котра довгий час була історичним перехрестям, де  сходились великі шляхи південних та північних народів, виборювалося  майбутнє  народу,  що  й  дотепер    шукає  ту  свою “єдину  стежину”  на  вузлових  дорогах  світової історії.

 Андрій  Малишко  увійшов  в  українську  культуру  як  людина  розмаїта  у  своїй  багатій  індивідуальності,  щедрий  на бурхливу радість і на щиру любов, на справедливий гнів і  смуток. Він  ніколи  не  впадав  у  побутовізм.  Розчинений  у  поезії, віддано служив слову.

 Поезія  А.  Малишка  висвітлює  по?своєму  його  добу. Йдучи  складними  дорогами  життя,  поет  проніс  не  дидактичний  “посох”  співця  партійних  догм,  а  Шевченківський  заповіт  любові  до  України,  її  народу  і  культури: “У  той  тяжкий  час,  можливо,  більше  ніж  будь? коли,  ми  зрозуміли, що  народ  вічний, що  силі  його  немає  краю,  як  не  може  бути  кінця  його  мові,  його  пісням,  його  творчості”. Така настанова й визначила шлях його художніх  шукань:  поет  міцно  спирався  на  етико?моральні  засади  свого народу, його пісні, фольклору, черпаючи з них, мов із  могутнього джерела, натхнення й образність. На цій основі  Малишко  витворив  неповторний  художній  світ  пісні,  що  зажила серед народу і залишається безсмертною.

 

1 (1)
1 (2)
1 (3)

Go to top