Календар подій

145 років від дня народження Генріха Манна (1871–1950), німецького письменника, громадського діяча

 Генріх Манн - німецький письменник, есеїст, драматург, більше прославлений як романіст.

 Генріх Манн народився в старовинній бюргерській сім'ї. Його батько в 1877 році був обраний сенатором Любека з фінансів і господарства. Після Генріха в сім'ї народилося ще четверо дітей — Томас, Юлія, Карла і Віктор. Мабуть, не багато родин за всю історію людства можуть похвалитися тим, що за життя двох поколінь вони дали світові аж п'ять письменників і серед них двох таких всесвітньовідомих, як брати Генріх і Томас Манни. В родині Маннів художній хист був притаманний майже всім її членам, навіть тим, хто за юнацьких років обрав шлях, далекий від мистецтва, як, наприклад, Віктор Манн, молодший з братів, учений-агроном, що написав цікаву історію своєї обдарованої родини.

 Життєвий і творчий шлях Генріха Манна не був легким і простим, були на ньому свої труднощі, зупинки, шукання і помилки. У 1889 році Генріх закінчив гімназію і переїхав до Дрездена, тут деякий час працював у книжковій торгівлі. Потім переїхав до Берліна, працював у видавництві і вчився у Берлінському університеті Фрідріха Вільгельма.

 Ранні твори Манна несуть на собі сліди суперечних впливів класичних традицій німецької та французької літератур. Генріх Манн почав свою літературну діяльність у дев'яностих роках як новеліст. Його новели вельми розмаїті за своєю тематикою. Що їх об'єднує, так це глибокий інтерес письменника до складної і тонкої сфери людської психіки, його велика спостережливість і нахил до драматичної напруги, динамічного розвитку дії. Та сам автор уважав їх лише за підготовчий етап, учнівські спроби і справжній початок своєї літературної творчості датував 1900 роком, коли вийшов у світ роман «Країна кисельних берегів». За перші десять років нового століття Манн написав ще шість романів. Це крім уже згаданого, трилогія «Богині, або Три романи герцогині Ассі» - «Діана», Мінерва», «Венера» (1903), «Вчитель Гнус, або Кінець одного тирана» (1905), «Імперія» (1909), «Маленьке місто» (1909).

 Романи Генріха Манна стають в Германії бестселлерами, але за кордоном його ім`я залишається практично невідомим, в значній мірі по причині загальної ізоляції німецкої культури із-за політичної ситуації перед Першою світовою війною. Він був в числі небагатьох німецьких письменників, які виступили проти розв’язаної Германією війни.

 Ще на початку століття Манн задумує новий твір, головною постаттю якого, мав стати буржуа доби Вільгельма II. Невеликий фінансовий магнат, не «столична штучка», а типовий на той час середній капіталістичний діяч провінційного масштабу, який ще має стати «фігурою». В січні 1907 року він пише оповідання «Гретхен», котре можна розглядати як підготовчу роботу до роману «Вірнопідданий», своєрідний начерк характеру і середовища, що стануть у центрі уваги письменника в наступні роки. Манн довго не друкував цього оповідання, мабуть маючи намір зробити його одним з епізодів майбутнього роману.

 Уривки з роману «Вірнопідданий»,, присвячені дитячим літам героя та його перебуванню в Берлінському університеті, з'явилися в сатиричному журналі «Сімпліціссімус» в 1911-1912 рр. Та повністю твір зміг бути надрукований німецькою мовою лише по листопадовій революції 1918 року та поваленню монархії. Тільки ці історичні події зняли заборону публікації «Вірнопідданого». Цікаво відзначити, що вперше роман було видано 1915 року в Росії, причому перекладено його було просто з рукопису.

 «Вірнопідданий» - перша частина трилогії «Імперія», наступні томи якої, «Бідні» та «Голова», були створені в 1917-1925 рр. Але це водночас і цілком завершений, самостійний роман, до того ж, безумовно, найкращий у трилогії, а можливо, і найкраща книга Генріха Манна взагалі.

 «Вірнопідданий» завершує собою перший період творчості Генріха Манна. Новий етап починається в роки імперіалістичної війни і проходить під знаком політичної активності письменника. Він стає автором не лише таких широко відомих творів, як «Бідні», «Голова», історичної дилогії про короля Генріха IV («Молоді роки короля Генріха IV» та «Літа зрілості короля Генріха IV»), але й великої кількості гостро публіцистичних статей та книг, спрямованих проти війни і фашизму, на захист демократії, миру, людини.

 У період Ваймарської республіки з 1926 року був академіком відділення літератури прусської Академії мистецтв, а в 1931 році став головою відділення. Після приходу Гітлера до влади в 1933 році був позбавлений німецького громадянства. Емігрував спочатку до Праги, а потім до Франції. З 1936 голова Комітету німецького Народного фронту, створеного в Парижі. Жив у Парижі, Ніцці, згодом, після подорожей територією Португалії та Іспанії перебрався до США.

 Створена дилогія про Генріха IV — («Молоді роки короля Генріха IV» (1935) і «Літа зрілості короля Генріха IV» (1938) — вершина пізньої художньої творчості Манна. Письменникові вдалося створити переконливий і яскравий образ ідеального монарха. Історична розповідь вибудована письменником як біографія героя з дитячих років до трагічного кінця його життя. Перед читачем величезне багатобарвне полотно французької дійсності кінця XVI - початку XVII століть, драматичної епохи кривавих розбратів між католиками і гугенотами, боротьби прогресивних сил за подолання феодальної анархії і створення централізованої держави. Центром дилогії стала фігура французького короля Генріха IV (1553-1610), енергійного державного діяча, сміливого і проникливого політика, що зумів об'єднати під своєю владою партії і приглушити розбрати в країні. Історична достовірність подій, правда психології людей XVI - XVII століть, їх пристрастей і забобонів, з'єднуються в дилогії з втіленням багатовікових гуманістичних шукань, і усе це зв'язано з філософсько-історичними і етичними роздумами гостросучасного характеру. Роздуми ці тим переконливіше, чим відчутніше жива суть французької історичної дійсності.

 Манн зумів поглянути на трагедію своєї епохи, на долю Германії, що опинилася в полоні фашизму, з історичної точки зору: йому відкрилася не тільки боротьба його сучасників, але і протиборство сил прогресу та реакції у багатовіковій історії Європи. Саме тому образ думок короля XVI століття, на думку Г. Манна, у вищій мірі актуальні і для XX століття. Історичний роман для нього – не мемуари і не відтворення зниклого «аромату епохи». Історія та сучасність для Генріха Манна-це ніби єдиний організм: в ньому пульсує одна кров, існують проблеми, конфлікти, що проходять через всі століття, хоча зовні проявляються в різних історичних масках. Завдання історичного діяча – сформувати такі життєві, суспільні обставини, в яких найповніше виявлялася б людська обдарованість. Саме тому діяльність короля Генріха IV переможна, саме тому він торжествує над ворогами. Сама природа немов підтримує його в битвах. У романі ми бачимо короля і воїна, і мислителя. В романі багато прямих пералелей з сучасністю.

 З 1940 року Генріх Манн жив у Лос-Анджелесі (Каліфорнія, США).

 У роки війни, Генріх Манн створює роман «Лідіце» (1943). У романі зображена доля чехословацької села Лідіце-один з трагічних епізодів Другої світової війни. Письменник розкриває мужність, розум, винахідливість народу, показує, як горить земля під ногами фашистів, як будь-який вільний прояв волі людини, волі народу несе окупантам презирство, ненависть, страх і відплату. Німці в Чехословаччині відчувають себе, немов на вулкані. Проте трагедія Лідіце зображена тільки локально; в цій книзі, на відміну від романів про Генріха IV, не відчувається справжніх масштабів боротьби з гітлеризмом.

 У США Г. Манну було важко і жити, і працювати. Може бути, тому останній етап його творчості не відзначений творами, рівними «Вірнопідданому» або дилогії про Генріха IV. Г. Манн написав, втім, дуже значну автобіографічну книгу «Огляд століття» (1945) і два романи – «Подих» (1949) і «Прийом у світлі» (опублікований у 1956).

 У післявоєнні роки письменник підтримував тісні зв'язки з НДР. Після створення Німецької Демократичної Республіки Генріх Манн обраний першим президентом Німецької академії мистецтв в Берліні і отримав пропозицію повернутися на батьківщину. Він з радістю прийняв цю пропозицію, і тільки різке погіршення здоров’я і раптова смерть перешкодили йому здійснити задумане.

 Помер письменник 11 березня 1950 року в каліфорнійському місті Санта-Моніка.

 В 1946 році, до сімдесятиріччя Генріха Манна, видатний письменник-антифашист Ліон . Фейхтвангер напише: «Серед видатних німецьких письменників, які в своїх книжках не лише зображували нашу добу, але й змінювали її, - він найбільший».

 З 1953 року Берлінська академія мистецтв вручає щорічну премію Генріха Манна.

Твори

Романи

  • 1894 — «В одній сім'ї»
  • 1900 — «Країна кисельних берегів»
  •  1903 — «Богині, або Три романа герцогині Ассі» «Діана» «Мінерва» «Венера» 
  • 1905 — «Вчитель Гнус, або Кінець одного тирана»
  •  1909 — «Маленьке місто» «Імперія» 
  • 1914 — Вірнопідданний (видано 1918 року) 
  • 1917 — Бідні 
  • 1925 — Голова
  •  1930 — Велика справа 
  • 1931 — Ессеї духу і вчинку
  •  1932 — Серйозне життя
  •  1935 — Молоді літа короля Генріха IV
  •  1938 — Літа зрілості короля Генріха IV 
  • 1943 — Лідіца 
  • 1949 — Дихання.

Інше

  • 1907 — Між расами
  •  1944 — Автобіографія 

Українські переклади

  1. Вірнопідданий: роман / Г. Манн; пер. з нім.: М Зісман; передм.: К. Шахова. — Київ: Дніпро, 1969. — 490 с. — (Вершини світового письменства; Т. 1).
  2. Молоді літа короля Генріха IV: роман / Г. Манн; пер. з нім.: Ю. Лісняк; передм.: К. Шахова. — Київ: Дніпро, 1975. — 591 с. — (Вершини світового письменства; Т. 19).
  3. Літа зрілості короля Генріха IV: роман / Г. Манн; пер. з нім.: Ю. Лісняк; передм.: К. Шахова. — Київ: Дніпро, 1985. — 748 с. — (Вершини світового письменства; Т. 54).

Mann (1)
Mann (2)
1 (1)
1 (2)

Go to top