Леонід Никифорович Горлач (Коваленко) - український поет. Народився в містечку Ріпки на Чернігівщині. Дитинство минуло в селі Червоний Колодязь Ніжинського району.
Із спогадів поета: «Закінчив я семирічку в рідному селі й подався вчитися в сусіднє село Монастирище. Це за сім кілометрів. Доводилося три роки ходити туди й назад по знання. Писати вірші почав десь із п’ятого класу, не вилазив із сільської бібліотеки, вчитувався в поезії Т.Шевченка та інших авторів. А десь у сьомому класі перші мої вірші з'явилися в Лосинівській районній газеті. Старшокласником друкувався в Ічнянській районці, в іншій пресі. Особливо таємничий світ творчості відкрився мені в студентські літа, бо там була чудова літературна студія».
Леонід Горлач закінчив Ніжинський педагогічний інститут після закінчення, якого працював вчителем в місті Ніжині. Та літературна праця захоплювала все більше.
Перша поетична збірка вийшла після демобілізації з армійської служби в 1965 році і називалася «Сонце в зіницях». А автором був тоді ще – Леонід Коваленко. На той час Леонід Никифорович працював я в Ніжинській газеті «Під прапором Леніна» і все частіше друкувався в періодиці. Через деякий час по пропозиції Олеся Гончара і за рекомендаціями Євгена Гуцала, Івана Драча, Абрама Кацнельсона - Леонід Горлач був прийняти до Спілки письменників України. Саме Олесь Гончар в 1968 році запросив його на роботу в апарат Спілки письменників.
Згодом було видано другу збірку «Лебеді» під подвійним символом Коваленко-Горлач. А третя книжка вийшла уже без Коваленка. Горлач – поетичний псевдонім, який шукати поетові було зовсім просто, адже саме таке дівоче прізвище його матері. Щоб читачі не плутали його з відомим свого часу літературним критиком Леонідом Коваленком.
Леонід Никифорович Горлач автор приблизно п’ятдесяти книг поезії, прози, публіцистики, критики, дитячих творів. Основний жанр — поезія, серед якої шість романів у віршах про українську історію.
За словами Володимира Коскіна: «Діапазон історично-поетичних досліджень поета вражає: роман «Ніч у Вишгороді» – про діяння великого князя Ярослава Мудрого; «Перст Аскольда» подає цілком достовірну версію того, що перша спроба хрещення київських русичів була на 132 роки раніше за Володимирову акцію; у романі «Слов’янський острів» Горлач практично першим у нашій літературі виписав картину героїчної боротьби чеських патріотів-гуситів проти римських хрестоносців, особливо висвітливши роль українців на чолі з Новгород-Сіверським князем Сигизмундом Корибутовичем; «Чисте поле» – про діяльність уславленого кошового Запорозької Січі Івана Сірка; романи «Мазепа» і «Мамай» своєрідно обрамляють епічний цикл творів Леоніда Горлача: перша робота присвячена героїчній і трагічній постаті української історії, друга – поетична імпровізація про легендарного козака характерника, котрий став символом українського духу».
Борис Олійник: «Найпомітнішим в усій сучасній українській літературі є цикл епічних поетичних полотен Леоніда Горлача. Такі твори не лише тішать естетичною досконалістю, а й допомагають глибше пізнати історію України, де ще так рясно зяє білих плям та перекручень». Леонід Горлач пише й далі. Працює головним редактором газети столичного Чернігівського земляцтва «Отчий поріг». Книги лірики та окремі вірші поета побачили світ у перекладах на десятки мов світу.
ЛЕОНІД ГОРЛАЧ
Гартуй меча для оборони слова,
плекай слова для захисту меча.
Тоді й не буде материнська мова
бродить по світу в ролі прохача.
І Україна не втече із серця,
записана тобою в жебраки,
бо на меча і слово обіпреться
на день насущний і на всі віки.