Календар подій

175 років від дня народження Христини Данилівни Алчевської (1841 – 1920), українського педагога-просвітителя. Народилася в м. Борзні Чернігівської області

Христина Данилівна Алчевська Христина Данилівна Алчевська — український педагог, організатор народної освіти, письменниця.

 Христина Данилівна народилася в повітовому містечку Борзні Чернігівської губернії (тепер Чернігівська область).

 Батько був проти жіночої освіти й заборонив Христині навчатися грамоти. Але надзвичайні здібності дівчинки, велике бажання здобути освіту допомоги їй вивчитися читати й писати раніше за братів (підслуховуючи їхні заняття, виконуючи самостійно домашні завдання, що давали їм в гімназії). Твори, які вона писала за братів, вважалися найкращими. Згодом Христина писала твори й за інших гімназистів, заробляючи гроші на посібники для братів. Закінчити ж школу або отримати систематичну освіту вона так і не змогла. Така несправедливість змусила її поставити собі за мету «навчити як можна більше жінок грамоти».

 Коли Христині виповнилося 16 років, померла її мати. Лише захоплення читанням полегшувало горе і врешті-решт привело дівчину в ряди радикально налаштованої молоді, в гуртки, де велися небезпечні розмови, читалася заборонена література. Усе це сприяло формуванню соціально-політичних поглядів Христини Данилівни. В 1859 р. під псевдонімом «Українка» вона таємно листувалася з О. І. Герценом, популяризувала в Росії його твори. Пізніше, один з листів М. П. Драгоманов знайшов в архіві О. І. Герцена, а І. Я. Франко надрукував його в журналі «Житє і слово» (1895 р.). У ньому дівчина висловлювала свої суспільні погляди, прагнення, закликала «Колокол» будити громадську свідомість жінок, просила поради щодо того, як працювати в недільних школах, які саме тоді почали повсюдно створюватися, оскільки гостро постало питання про освіту народу. Щоправда, вже в 1862 р. їх заборонили.

 В 1862 р. Христина Данилівна вийшла заміж і переїхала з чоловіком до Харкова.

 Приватна нелегальна жіноча недільна школа (50 учениць) була заснована Христиною Данилівною Алчевською 10 червня 1862 року. Аж до 1870 р. школа існувала нелегально, заняття відбувалися вдома у Алчевської. Принципи навчання й виховання в ній були відомі не лише в Росії а й за її межами. У групі, яку вела сама Христина Данилівна (російськомовна за походженням, яка сама української мови не знала), навчання проводилося за граматкою П. О. Куліша. В 1863 р., коли міністр внутрішніх справ заборонив друкувати книжки українською мовою, довелося перейти на російську мову викладання.

 Офіційного права на викладацьку Христина Данилівна не мала через відсутність диплома. Тому працювала нелегально. Лише згодом, склавши екзамени з російської мови, арифметики і Закону Божого, отримала диплом, а з ним і право викладання.

 Офіційне відкриття школи відбулося в березні 1870 року. Заняття дозволили проводити по неділях та у святкові дні з 10 до 14 години в приміщенні 1-го повітового училища. Школа існувала 57 років і в ній навчалося понад 17 тисяч жінок.

 Харківська жіноча недільна школа стала зразком освітніх установ такого типу. У 70–80-ті роки Христина Данилівна Алчевська неабияку увагу приділяла позакласній роботі, насамперед позакласному читанню, розробила метод вивчення читацьких інтересів.

 На основі численних відгуків був укладений покажчик книжок для народного й дитячого читання «Что читать народу?» в 3-х томах (т. 1 — 1888 р., т. 2 —1889 р., т. 3 — 1906 р.). У ньому понад 4 тисячі рецензій, відгуків, анотацій близько 80 авторів, учителів, викладачів, професорів і просто читачів, на твори зарубіжної, російської та української літератури. Сама Алчевська написала 1150 анотацій.

 Покажчик високо оцінили А. П. Чехов, С. М. Степняк-Кравчинський, С. В. Ковалевська, Л. М. Толстой, Н. К. Крупська, О. М. Горький, Ф. М. Достоєвський. Христина Данилівна листувалася й особисто зустрічалася з багатьма з них, а також з іншими відомими діячами : І. С. Тургенєвим, Г. І. Успенським, М. І. Павликом, Елізою Ожешко, В. Г. Короленком, І. Я. Франком.

 Христина Данилівна в покажчику пропагувала твори не лише російських авторів, а й Т. Г. Шевченка, Марка Вовчка, І. П. Котляревського, Є. П. Гребінки, І. Я. Франка, Г. Ф. Квітки-Основ’яненка, І. С. Нечуя-Левицького, І. К. Карпенка-Карого, Панаса Мирного, Ю. А. Федьковича, В. С. Стефаника, П. А. Грабовського, М. М. Коцюбинського, Лесі Українки. У третьому розділі «Видання для народу українською мовою» рекомендуються твори саме українських письменників, 300 найвідоміших українських пісень.

 Не лише цим виданням, а й усією своєю діяльністю Христина Данилівна Алчевська, як педагог, обстоювала любов до рідного слова, прагнула донести до учениць найкращі зразки української літератури ХІХ— початку ХХ ст.

 Вихід у світ покажчика «Что читать народу?» сучасники вважали «надзвичайним явищем», а саме видання — «розумною книгою».

 Авторський колектив на чолі з нею підготував також 3-томний посібник «Книга взрослых», що протягом 1899—1917 років витримав 40 видань.

 В 1879 р. на власні кошти Христина Данилівна Алчевська збудувала однокласну земську школу в селі Олексіївка Катеринославської губернії (тепер Луганська область) і стала її попечителькою. В цій школі вчителював і письменник Борис Грінченко. Свої педагогічні погляди й досвід вона висвітлила в праці, присвяченій цій події, — «История открытия школы в деревне Алексеевке Михайловской волости» (1881 р.) а також в інших: «Островский в применении к чтению в народе» (1887 р.), «Сельские очерки», «Лермонтов в деревне» (1894 р.), «Погода из жизни воскресной школы» (1895 р.), «Передуманное и пережитое» (1912 р.).

 Саме їй належить ініціатива створення третього у світі та другого в Україні пам'ятника Кобзареві В 1899 р. у саду Алчевських поблизу недільної школи було встановлено бюст Т. Г. Шевченкові, виготовлений на замовлення Христини Данилівни.

 Уся діяльність Христини Данилівни Алчевської була взірцем самовідданого служіння своєму народові. Яскраву характеристику їй дає Е. О. Вахтерова : «Талантливая молодая женщина, которая могла бы быть выдающейся писательницей, выдающейся артисткой, выдающейся певицей,— она предпочла быть только учительницей, и всю жизнь осталась ею. И никогда не раскаивалась в сделанном выборе».

 Незважаючи на заборону, впродовж 50-ти років у її школі звучала українська пісня. Христина Данилівна відстоювала українську мову, пропагувала творчість Т. Г. Шевченка. «Кобзар» посідав почесне місце в її школі. У книжці «Передуманное и пережитое» вона писала про свою любов до України, українського народу, розповідала, як виховувала такі почуття не лише в учениць, а й у своїх власних дітей. Родина Алчевських залишила помітний слід в історії вітчизняної культури. Троє із чотирьох її дітей стали окрасою української культури, її сини Григорій та Іван — відомі композитор та співак, донька Христя — відома поетеса.

 В. Д. Бардінова назвала Христину Данилівну Алчевську «пропагандистом кращих здобутків української критичної літератури»: їй «вдалося закласти міцний фундамент для подальшого розвитку народної освіти в Росії. Її ідея освіти дорослих випередила подальший процес вітчизняної науки».

 З іменем Христини Алчевської пов'язаний розвиток методики початкового навчання, а її школа визнана організаційно-методичним центром недільних шкіл Росії. Розроблені Х.Д. Алчевською й учителями її школи методи і способи позакласного читання, як і проведення літературних бесід, складання учнями відгуків про прочитані книжки, практика створення навчальних посібників, організація шкільного музею, влаштування виставок, вивчення й узагальнення досвіду вчителів і вдосконалення їх педагогічної майстерності, становлять безперечний інтерес і сьогодні, можуть творчо використовуватися в роботі загальноосвітніх шкіл і позашкільних закладів освіти.

 Пропаганді й популяризації ідеї недільних шкіл слугували виставки. Школа Христини Данилівни Алчевської була представлена на всесвітніх форумах у Москві (1895 р.), Нижньому Новгороді (1896 р.), Антверпенській, Брюссельській, Чиказькій і двох Паризьких (1889, 1900 рр.) міжнародних виставках.

 Педагогічна діяльність Христини Данилівни Алчевської здобула всесвітнє визнання на Міжнародному конгресі приватної ініціативи у справі народної освіти (Франція, 1899 р.). Її було обрано віце-президентом Міжнародної ліги освіти. Багато освітніх товариств обрали Христину Данилівну, як видатного педагога, своїм почесним членом. Петербурзьке і Московське економічні товариства нагородили її золотими медалями. Прогресивна громадськість Росії широко відзначала її ювілеї.

 Школа була першим та не останнім кроком Христини Алчевської на шляху просвітництва. Вона також організувала в Харкові Товариство грамотності та першу громадську бібліотеку (нині Державна наукова бібліотека ім. В. Короленка).

 Христина Данилівна Алчевська залишила по собі прекрасні спогади "Передумане й пережите", свої щоденники, цікаве листування з відомими людьми того часу — Л. Толстим, І. Тургенєвим, Ф. Достоєвським, І. Франком, В. Короленком.

Сьогодні Борзнянська загальноосвітня школа носить її ім’я.

Alchevska (1)
Alchevska (2)
Alchevska (3)
Alchevska (4)

Go to top