Календар подій

55 років від дня народження Андрія Юрійовича Куркова (1961), українського письменника, кінематографіста

Андрій Юрійович Курков Андрій Юрійович Курков— український російськомовний письменник, журналіст, кіносценарист.

 Андрій Курков народився у Ленінградської областів родині військового льотчика – випробувача. У дворічному віці разом з батьками переїхав у Київ.

 Свій творчий шлях Андрій Курков розпочав у дитинстві, коли писав перші вірші про тваринок, а в підлітковому віці вже придумував анекдоти. «У перші роки своєї творчості, коли я почав писати оповідання, мені подобалась творчість російського письменника Даниїла Хармса, якого по праву називають «батьком» чорного гумору» - розповідає письменник. Писати продовжував і в старших класах. На початку вісімдесятих, у роки студентства, написав першу повість. Творчий талант Андрія Куркова був високо оцінений письменником - фантастом Кіром Буличовим. У 1987 р. Андрій написав сценарій до фільму «Поляна сказок», за яку Буличов отримав премію на кінофестивалі в Братиславі. А казки майбутній письменник почав писати під час проходження служби у Збройних Силах.

 Андрій Курков закінчив школу перекладачів японської мови. 1983 — закінчив Київський державний педагогічний інститут іноземних мов. Працював випусковим редактором багатотиражки Київського політехнічного університету, редактором видавництва «Дніпро».

 В 1991 р. – виходять перші книги – «Не приведи мене в Кенгаракс», «11 необыкновенностей».

 З 1988 року – А.Курков стає членом Англійського ПЭЕН - клубу – найпрестижнішого письменницького клубу у світі. Член Спілки кінематографістів України (з 1993) та Національної спілки письменників (з 1994). З 1998 — член Європейської кіноакадемії. З 1998 — постійний член журі премії Європейської кіноакадемії «Фелікс». У 2011 входить до складу журі літературного конкурсу «Юне слово».

 Викладав у Белл Колледжі (Кембридж, Англія), не відноситься до Кембріджського Університету, і на кінофакультеті театрального інституту (Київ, Україна). Проводив семінари та майстер-класи з Creativewriting - художній переклад і написання кіносценаріїв в інституті Інсбрука (Австрія).

 Книги Андрія Куркова рекомендовані для читання судентам Сорбони в Парижі, в університеті міста Гренобль, в Лазанському університеті в Швейцарії, в університетах в Германії, в університеті Сіетла, Каліфорнійському університеті, Stratford, університеті Маямі.

 1997 р.  Куров ввійшов у трійку кращих кіносценаристів Європи. Виходять книги: «Пікнік на льоду» та «Добрий ангел смерті».

 «Пікнік на льоду» - роман Андрія Куркова, перекладений німецькою і опублікований видавництвом «Діогенес» (Швейцарія) у 1997 р. Цей роман перший в сучасній українській літературі перекладений і опублікований на Заході. Роман у 1999 р. став першою книгою автора з СНД, що потрапила в десятку найкращих європейських бестселерів. Раніше роман виходив під назвою «Смерть стороннього». Назву «Пікнік на льоду» спершу було обрано для німецькомовного видання роману. Роман наразі перекладено всіма європейськими мовами й навіть такими екзотичними, як мова басків. У 2003 році цей же роман за результатами голосування в Базелеві (Швейцарія) було оголошено улюбленою книжкою його мешканців.

 Письменник став номінантом найбільшої у світі літературної премії. Роман Андрія Куркова «Остання любов президента»(2004), виданий напередодні української Помаранчевої революції, потрапив до списку Європейської літературної премії ІМРАС. Її присуджують за окремий прозовий твір і вручають у Дубліні (Ірландія).  Серед суперників-номінантів Андрія Куркова, зокрема, Харукі Муракамі та Чак Палагнюк.

 На початку 2005 р. Андрій Курков став персоною нон-грата в Росії. На теренах цієї держави припинено поширення його книг, зв'язок з його російським видавництвом «Петербургский писатель» розірвано. Однією з можливих причин такого явища Андрій Курков називає свої виступи у пресі під час помаранчевої революції, у яких він давав негативні оцінки щодо офіційної політики Росії.

 2007 рік — відбулася презентація дитячої книги, написаної разом з Євгенією Гапчинською «Пригоди чепухоносиків».

 У березні 2008 р. роман Андрія Куркова «Нічній молочник» увійшов до «довгого списку» російської літературної премії «Національний бестселер».

 В 2012 р. «Садівник з Очакова» отримав премію читачів на фестивалі європейських літератур, який проходив у французькому місті Коньяк. Цю нагороду дають за результатами голосування французьких читачів регіону Пуату-Шарант.

 Нова книга Андрія Куркова «Щоденники Майдану» - особистий щоденник про події в столиці, що охоплюють період від 21 листопада 2012 р. до 24 квітня цього року. У нотатках відображена хроніка протистояння. У книгу ще ввійдіть і статті, написані для зарубіжної преси під час Майдану. Видання для Європи насичене поясненнями для іноземного читача, яких не потребують українці.

 Андрій Курков є автором понад 20 книг, серед яких як дорослі романи, так і казки для дітей. Також є автором понад 20 сценаріїв для художніх та документальних фільмів. Курков — єдиний український письменник, чиї книжки потрапили в топ-десятку європейських бестселерів.
Книги Куркова перекладені 36 мовами. Найбільше книжок перекладено німецькою (для Австрії, Німеччини, Швейцарії). Також велику кількість його творів перекладено французькою, англійською та українською.
В Америці та Японії романи Андрія Куркова мають величезний попит читачів. Події усіх його творів відбуваються в Україні, тому автор пишається, що прописав Київ на літературній карті світу.

Цитати

«Я не ставлю задачі: вічне чи не вічне — я пишу те, що мені подобається. Мене досі більше цікавить наше минуле й наше сьогодення».


«— Якби була можливість, ви поїхали б з України?
— Знаєте, я мав сті?льки можливостей.
— Тобто, ви чекаєте, що тут щось відбудеться?
— Ну звісно. Попереду великі зміни. Вкотре. Відбудуться чи не відбудуться президентські вибори, все одно будуть зміни. Ну, в принципі тут цікавіше. Швидше розвивається життя — як позитивні, так і негативні його сторони. Окрім того, якби я не був упевненим і не сподівався на майбутнє цієї країни (моя дружина і діти — англійські піддані), то поїхав би, бачучи, що ця країна безнадійна».


«Я уявляю собі молодь у Луганській області, яка дивиться російські телеканали і звідти ж черпає інформацію про Україну. Мабуть, вони себе відчувають неповноцінними, бо не можуть зрозуміти, хто ми такі, якщо нас серйозно не сприймає Росія. І раптом тут їм ще й кажуть, що можна не вчити української мови, все можна робити лише російською. В таких обставинах поволі зникатиме фундамент державності й знову повернеться поняття території. … Приблизно такими технологіями, грубо кажучи, і формується рабська ментальність».


«Ніхто в Європі плаче, що культура гине. Наприклад, ніхто за межами Прибалтики не знає литовське чи естонське мистецтво. Ніхто не підозрює, що є албанська література. Просто приходить час, коли культура країни стає цікавою світові. І якщо цей шанс використовується, то держава вливається в європейський культурний простір. Україна, скажімо, тепер модна серед німецьких студентів. Твори Жадана, Прохаська, Дереша читають і обговорюють. Але потрібно розуміти, що захопити масового читача дуже важко».


«…для своїх читачів я український письменник і лише для радикальних націоналістів я стороння людина - російський письменник, що проживає в Україні. Одначе, в Україні існує традиція російськомовних письменників: Булґаков, Гоголь, Ґросман та багато інших народилися та жили в Україні. Мені здається, що суспільству набридло обговорення на тему хто має вважатися українським письменником. Зрештою, найголовніший літератор України, Тарас Шевченко, написав всю прозу та половину своїх поезій російською мовою».


«Я даю свое видение реальности. Больше всего меня интересует массовая ментальность, массовая психология. Я считаю, что моя задача как писателя — не рассказывать, что делать и кто виноват, а провоцировать людей, чтобы они сами искали ответы и сами ставили себе эти вопросы. Пускай сравнивают мой текст с реальностью, пускай увидят, что у меня есть протест и все остальное, но пусть они сами протестуют либо внутренне своим поведением, либо гражданским отношением к жизни, либо просто развлекаются».


«Читач - це розумна людина, бо він читач. Він хоче сам вирішувати, хто йому подобається, а хто ні. Він хоче самостійно робити висновки. Тому на мою думку. Є дві основні ознаки успішного роману: треба розказувати історію, яка залишається в пам’яті, та створювати героїв, з якими ти хочеш потім сісти і пити каву».


«Книжка впливає на кожного окремого читача, але не впливає на суспільство».


«Культурна еліта важлива у суспільстві. …Мають бути особистості-орієнтири, що мають давати альтернативний приклад своєю поведінкою, своєю біографією та досягненнями».


«На щастя, все більше українських авторів перекладаються іноземними мовами. Якщо ще п’ять років тому до української літератури ставилися доволі скептично, то зараз інтерес до нас зростає. Європа втомилася від своєї власної літератури… І тому Україна дуже доречна із зовсім іншою літературою, з зовсім іншими історіями, які відбуваються на тлі їм знайомого і трохи екзотичного життя. Потенціал української літератури великий, а це означає, що ми ще досить мало зробили».


Книги:

  • Школа котовоздухоплавания, 1990
  • Великое воздухоплавательное путешествие,1990
  • Не приведи меня в Кенгаракс, 1991
  • 11 необыкновенностей, 1991
  • Бикфордов мир, 1993
  • Сказки про пылесосика Гошу, 1993
  • Смерть постороннего, 1996
  • Пикник на льду, 1997
  • Добрый ангел смерти, 1997
  • Милый друг, товарищ покойника, 2001
  • Сады господина Мичурина, 2002
  • География одиночного выстрела, 2003
  • Последняя любовь президента, 2004
  • Закон улитки (продолжение бестселлера Пикник на льду), 2005
  • Любимая песня космополита, 2005
  • Приключения чепухоносиков (детская книга), 2007
  • Школа котовоздухоплавания (детская книга), 2007
  • Ночной молочник, 2007
  • Садовник из Очакова, 2010
  • Форель a'la нежность,2011
  • Львовская гастроль Джими Хендрикса, 2012
  • н/д (Маленьке левеня і львівська мишка),2014
  • Дневники Майдана,2015

Сценарії:

  • 1990 — Вихід
  • 1991 — Яма
  • 1992 — Недільна втеча
  • 1992 — Ніч про кохання
  • 1993 — Єлисейські поля
  • 1993 — Ляпка
  • 1996 — Смерть постороннього
  • 1997 — Приятель небіжчика

Нагороди

  • Відзнака «Золотий письменник України», 2012
  • Орден Почесного Легіону(Франція).

Kurcov (1)
Kurcov (2)
Kurcov (3)
Kurcov (4)
0001
0002
0005

Go to top