встають до світу наші мами,
і стелять долю рушниками,
на споришеві мережки.
У душах наші матері –
і всім багаті ми, багаті,
щасливі, дужі, і крилаті,
бо в душах наші матері!
Олександр Матійко
Мама…Перше слово, яке з радісною усмішкою вимовляє дитина. Матір у всі віки шанували, любили, звеличували, бо від малечку і протягом багатьох літ супроводжують нас у житті її ласки й турбота. У різні святкові дні ми згадуємо і вшануємо жінок - матерів, але є один день - другої травневої неділі – для українців особливий, і воно нині повернулося до нас із давніх давен. Це – День Матері, світле родинне свято.
День Матері відзначається у травні, бо це місяць Пречистої Діви Марії, яка благословила у хресну путь свого сина – спасителя людства. У травні коли природа мати виряджає свою доню Землю в пишному уборі весняних квітів у дорогу життя, праці і радості, люди висловлюють подяку материнській самопожертві і відзначають День матері.
Мати скільки в цьому короткому і великому слові радості, щедрості, самопожертви, печалі, страждання та тривоги. Ці почуття зрозумілі кожній жінці-матері на всій планеті, якої б вона не була нації, кольору шкіри, якою б мовою вона не розмовляла. У всіх матерів світу надто багато спільного. І той перший крик дитини, який звучить, як наказ про надання їй найвищого звання – матері. І та тривога, яка навіки оселяється в її серці – за своїх дітей.
Кожний з нас все життя пам’ятає ніжні, ласкаві руки матері, її голос, посмішку. А скільки безсонних ночей проводить матір біля колиски, доки діти підростуть. І хоч це вже давно не колиска, а нові зручні ліжечка, але колискові звучать над ними сповнюючи немовлят любов’ю і добром.
Мама росте з нами так тихо, як тихо ростуть дерева, як тихо сходить сонце. Мамина усмішка, мов пелюстка квітки і промінчик сонця. Мамине слово, мов вечірня молитва. Як хочеться пригадати ту мить, коли вона схилилася над колискою. І не важливо: дорослі ми чи малі,здається, вона зажди була і є з нами. Вона завжди благословляє нас на добро. У будь-яку хвилину,щомиті – мама наша надія і порятунок.
Тому звертаємось до всіх, - говоріть, телефонуйте, пишіть своїм мамам! І не важливо, яка відстань Вас розлучає з матір’ю, головне що ви її любите! Це вона подарувала вам життя, а потім мов ангел-охоронець, оберігає вас, закривають своїм крилом і люблячим серцем від всіх негараздів. Вона у Вас одна! Вона найкраща! Вона найрідніша!
Йосиф Фиштик
Мамо, лишайтеся з нами
Мамо, матусю, горлиця в небі
В білому світі в нас є дві потреби:
Перша – до бога душею звернутись,
Друга – до мами щодня пригорнутись.
Мамо, лишайтесь, лишайтеся з нами
Щедрим колоссям понад ярами,
Піснею ніжною нашої долі,
І незабудкою в тихому полі.
Мамо, матусю, лишайтеся з нами
Хай вас не кличе ніхто за горами,
Ви – вічна яблуня, що біля хати,
Рідна, єдина, турботлива мати.
Мамо, матусю, втомлена пташко,
Ви захворіли – і так мені важко
Навіть волошки сивіють у полі,
Ой, не було ще так гірко ніколи.
Хто так, як мама душу зігріє,
Хто нас на світі ще так пожаліє:
Не заморозить нам стужа віконце,
Поки є мама – немеркнуче сонце.