18 січня православні українці відзначають Святвечір водохресний. Інші назви свята - Хрещенський святвечір, Голодна кутя.
Увесь цей день віряни нічого не їдять — постують. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подаються пісні страви — смажена риба, вареники з капустою, гречані млинці на олії й кутя та узвар.
Після святкової вечері всі повинні «прогнати» кутю — на вулиці б’ючи палицею в причільний кут, примовляють щось на зразок:
Утікай, кутя, з покуття,
Узвар, іди на базар,
Паляниці, залишайтесь на полиці,
«Дідух» — на теплий дух,
Щоб кинути кожух.
Уже геть ввечері, як стемніє, виносять з хати «дідуха», несуть його на вигін або в садок — як де ведеться — і палять: пускають на «теплий дух». Це — символічне палення зими, щоб «покинути кожух» — накликати весну. Коли все перегорить і нетривкий солом'яний жар погасне, дівчата розхоплюють попіл з «дідуха» і несуть на город — «щоб огірки родили».
Цього дня заведено святити в церкві воду, причому посуд, призначений для свяченої води, прикрашають квітами, щоб Бог оберігав від різних негараздів. У деяких регіонах України господині замішують на свяченій воді рідке тісто й цим тістом малюють на стінах дому й інших господарських будівель хрести «від злих сил».
Водохресною святою водою православні кропили свої будинки та двори, промовляючи молитву. Цю ж воду протягом усього року вживали невеликими ковтками натщесерце. Вважалося, що це дарує здоров’я та силу.
Дівчатам дозволяється в цей вечір ворожити, а дітям — щедрувати. Кожна дитина з ватаги щедрувальників носять із собою оберемок ліщини, щоб на знак подяки господарю вручити гілочку. Господар же має обдаровувати щедрувальників пригорщею вівса, намоченого у воді. У деяких регіонах України хлопці щедрують виключно під вікнами дівчат, а якщо домівку з незаміжньою дівчиною обминули, це натяк на те, що їй ще зарано дівувати, вона ще мала.
Народні прикмети у Святвечір Водохресний: