Франсуа Моріак – французький романіст, драматург і поет, лауреат Нобелівської премії 1952 р.
Народився 11 жовтня 1885 року в Бордо в родині багатих землевласників та комерсантів. Родина володіла садибою Малагар з великими виноградниками. Мати Франсуа Моріака зосталася вдовою з п'ятьма дітьми, коли Франсуа не виповнилося й двох років. Франсуа з дитинства шукав розради в релігії. В Бордо, з трьома братами та сестрою, Моріак прожив до двадцяти років.
1903 року він провалив іспит на ступінь ліценціата з філософії, наступного, 1904, отримує ступінь із філології. Початок його літературної діяльности вважається класичним – дві збірки незрілих юнацьких поезій, «Складені руки» (1909) та «Прощавай, юносте» (1911).
Під час Першої світової війни служив санітаром в одному з госпіталів Червоного Хреста. Таким чином під час Першої світової війни він припинив літературну діяльність, але після її закінчення відновив роботу.
1 листопада 1933 року Моріак був обраний членом Французької Академії. Незважаючи на загальне визнання, католицька церква ставилася до письменника насторожено і навіть вороже. Майже всі його романи були заборонені католицької цензурою.
Під час Другої світової війни Моріак – учасник Руху Опору, під псевдонімом Форез він випускає збірку антифашистських статей «Чорний зошит», де засуджує фашистську тиранію і колабораціонізм. Його естетичні і літературні уподобання викладені в роботах «Романіст і його персонажі», «Роман», «Внутрішні мемуари».
В усіх моріаківських творах присутній Бог, прихований чи відкритий, «Фарисейка» (1941), «Агнець» (1954), «Живий хліб» (1955), – всюди він простягає руку допомоги, всюди чекає стражденних. Найяскравіше це відбито у книзі «Ісусове життя», яка була написана 1936 року.
1952 року за заслуги в галузі літератури Моріак отримує Нобелівську премію - «…за проникливий аналіз душі і художню силу, з якою у формі роману він втілив людське життя».
1962 року Ф. Моріак випускає нарис «У що я вірю», який присвячує своїм онукам – Петрові В’яземському і Жерару Моріаку, а також тим молодим душам, які шукають себе, нарис став своєрідним духовним заповітом письменника, в ньому він відверто висловлює свої естетичні і моральні переконання.
У 1969 році випустив свій останній роман - «Дитя минулого». Книга отримала позитивну критику. Наступний роман Моріака - «Мальтаверн» був опублікований посмертно в 1972 році.
Помер Франсуа Моріак 1 вересня 1970 року в Парижі.