Календар подій

105 років від дня народження Костянтина Михайловича Симонова.

К.СимоновКостянтин Михайлович Симонов  народився 28 листопада 1915 року в Петрограді. Але перші роки життя Симонов прожив у Саратові, Рязані. Батьками був названий Кирилом, але потім змінив своє ім’я і взяв псевдонім – Костянтин Симонов. Виховувався вітчимом, який був військовим фахівцем і викладав у військових училищах. Після закінчення семи років школи письменник навчався спеціальності токаря.

 В 1931 році переїхав до Москви, після чого він працював на заводі до 1935 року. У 1936 році в журналах «Молода гвардія» та «Жовтень» були надруковані перші вірші Симонова. Вищу освіту отримав в Літературному інституті імені Горького (закінчив навчання 1938 р.). У 1939 році направлений в якості військового кореспондента на Халхін-Гол, в аспірантуру не повернувся.

У 1940 році була написана перша п’єса Симонова «Історія одного кохання» , а в 1941 році – друга – «Хлопець з нашого міста». Навчався Костянтин Симонов на курсах військових кореспондентів, потім, з початком війни, писав для газет « Бойовий прапор», «Червона зірка». Як військовий кореспондент побував на всіх фронтах, пройшов по землях Румунії, Болгарії, Югославії, Польщі та Німеччини, був свідком останніх боїв за Берлін.

У роки війни написав п'єси «Російські люди», «Чекай мене», «Так і буде», повість «Дні і ночі», дві книги віршів «З тобою і без тебе» і «Війна». За життя письменник отримав кілька військових звань, найвищим з яких стало звання полковника, присвоєне письменникові вже після закінчення війни.

Письменник за свою творчість отримав шість Сталінських премій і одну Ленінську.

Після війни  два роки жив у Ташкенті. Працював головним редактором «Літературної газети», журналу «Новий світ», входив до складу Союзу письменників. Перший роман «Товариші по зброї» побачив світ у 1952 році, потім велика книга – «Живі і мертві» (1959 р.). У 1961 році театр «Современник» поставив п’єсу Симонова «Четвертий». У 1963—1964 роках пише роман «Солдатами не народжуються», у 1970—1971 роках — «Останнє літо».

 За сценаріями Симонова були поставлені фільми «Хлопець з нашого міста» (1942 р.), «Жди мене» (1943 р.), «Дні і ночі» (1943—1944 р.), «Безсмертний гарнізон» (1956 р.), «Нормандія-Німан» (1960 р., спільно з Ш. Спааком і Е. Тріоле), «Живі і мертві» (1964 р.), «Відплата» (1967 р.), «Двадцять днів без війни» (1976 р.).

Костянтин Симонов помер 28 серпня 1979 року в Москві. За заповітом прах Симонова був розвіяний над Буйнічским полем під Могилевом. Його ім'ям названі вулиці в Москві і Могильові, Волгограді, Казані, Кривому Розі та Краснодарському краї. Також у його честь названа бібліотека в Москві, встановлено меморіальні дошки в Рязані і Москві, названі його ім'ям теплохід і астероїд.

1 (1)
1 (2)
1 (3)

Go to top