Календар подій

210 років від дня народження Альфреда де Мюссе, французького письменника.

alfred de musseАльфред де Мюссе народився 11 грудня 1810 р. в Парижі, в незаможній дворянській сім'ї. Його батько, котрий служив у військовому міністерстві, займався поглибленим вивченням праць Ж. Ж. Руссо. У віці дев'яти років вступив до коледжу Генріха IV. Спочатку вивчав юриспруденцію, потім медицину, але скоро кинув заняття і відмовився від жодної професії та повністю присвятив себе літературній творчості.

Перші вірші Мюссе написані під впливом романтичного товариства «Сенакль», до якого входили  Віктор Гюго , Альфред де Віньї , Сент-Бев , Шарль Нодьє і брати Дешан. Але вплив романтичної школи був скороминущим у творчості Мюссе.

У 1829 p. Мюссе видав першу поетичну збірку «Іспанські та італійські повісті», яка викликала загальне захоплення.

«То була сама весна, - писав Сент-Бев, -  справжня весна поезії,

що розквітла на наших очах...

Ніхто інший не зміг так відразу, з першого погляду навіяти уявлення про юного генія"

У 1832 р. Мюссе випустив збірник під символічною назвою «Спектакль у кріслі», до якої увійшли драматична поема "Уста й чаша", поема "Намуна", комедія "Про що мріють дівчата». В другому виданні 1834 р. збірка доповнилася поемою "Ролла", драмами "Андреа дель Сарто", "Примхи Маріанни" та "Фантазіо".

Подальші твори Мюссе багато в чому відображають відчуття його розбитого кохання: поетичний цикл «Ночі» (1836 р.), роман «Сповідь сина віку» (1836 р.), «Лоренцаччо» (1834 р.), «З коханням не жартують» (1834 р.) та ін. Стиль Мюссе втрачає легкість і життєрадісність, а почасти й іронічність. Переважають навіть похмурі, трагічні барви.

1838 рік ознаменував собою початок важкої матеріальної смуги в житті письменника.У 1840 р. Мюссе серйозно захворює. До галюцинацій, які супроводжували його протягом усього його життя, додається глухота.

У 1837—1850 pp. Мюссе написав новели «Еммеліна» (1837 р.), «Фредерік і Бернеретта» (1838 р.), «Марго» (1838 р.), «Мімі Пенсом» (1845 р.) та ін., у яких вдосконалюється його психологічна майстерність. Літературну премію, присуджену йому 1848 р. Французькою академією, він віддав родинам жертв червневого повстання. У 1852 p. Мюссе обрали членом Французької академії.

Поет помер 2 травня 1857 року. Похований на паризькому кладовищі Пер-Лашез .

Українською мовою низку творів Мюссе переклали В. Щурат, М. Рильський, М. Орест, П. Омельченко, Борис Тен, В. Колодій, Вс. Ткаченко.

На закінчення книжки – до читача. Сонет

Читачу! Не ламав я давнього звичаю:

На перших сторінках, було, тебе вітаю,

А нині той привіт я переніс в кінець.

Так наш недобрий вік все зводить нанівець:

Розкоші й звичаї у прірву йдуть безкраю,

Боги і королі – все губить свій вінець,

Як чарівна Сюзан, для кого я – мудрець,

Як Лямартін старий, кого за дядька маю.

Гай-гай! Політика – ось наша де біда.

Сьогодні білий будь, а завтра випада

Почервонитися. Ні друзі, не зведете!

Хай, хто чита мене, перечитати б міг,

А як людських імен пісням судився збіг, —

Не треба інших нам, крім Ніни і Нінети.

(Переклав з французької Максим Рильський)

1
2

Go to top